Рішення № 62431404, 25.10.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.2016р. Справа №905/2495/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, код ЄДРПОУ 40075815 в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця», м.Харків, код ЄДРПОУ 40081216

до відповідача: Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Покровськ, код ЄДРПОУ 31599557

про стягнення 23780 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2 за дов.

від відповідача: не з'явився

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва з 13.09.2016р. по 25.10.2016р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця», м.Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Покровськ про стягнення штрафних санкцій у розмірі 23780 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інформація про масу вантажу у вагоні №64667504, визначена Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» у накладній №53228607 від 04.04.2016р., не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки станцією ОСОБА_1 залізниці, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 23780 грн.

Відповідач у відзиві №152 від 07.09.2016р. проти позовних вимог заперечив з посиланням на те, що прийнявши вантаж до перевезення на станції відправлення, залізниця визнала масу вантажу, яка зазначена у накладній. Крім того, за твердженням відправника, інформація про масу вантажу вноситься у накладну за допомогою компютера, що виключає наявність помилок у цій частині. Одночасно, як вказує Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», перевірка залізницею маси вантажу у вагоні №64667504 була проведена у спосіб, який відрізнявся від способу визначення маси, застосованого відповідачем. Зокрема, у комерційному акті АА №060630/85 від 07.04.2016р. не вказано чи здійснювалось переваження у статиці, чи в динаміці, а також не проведено зважування тари, що могло зумовити похибки у розрахунках перевізника. Також, відповідач зауважив, що комерційний акт АА №060630/85 від 07.04.2016р. не містить всіх даних у розумінні параграфу 9 Правил складання актів та розділу 3 Інструкції по поактово-претензійній роботі на залізниці.

Разом з цим, відповідач надав клопотання №164 від 07.07.2016р. про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати за перевезення в сумі 4756 грн.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобовязують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 25.10.2016р. не зявився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статтею 37 вказаного Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно із п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, а також ст.23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до п.п.2.1, 2.2 цих Правил графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг», «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно із ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2011р. Міністерства транспорту України, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Як свідчать матеріали справи, 04.04.2016р. Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» зі станції Родинська Донецької залізниці на станцію ОСОБА_1 зализниці було направлено за залізничною накладною №53228607, зокрема, у вагоні №64667504 вантаж вугілля камяне (вантажоодержувач Зміївська ТЕС Публічного акціонерного товариства «Центренерго»).

Крім того, вказана накладна містила наступні відомості:

- маса вантажу 63000 кг (п.24, відомість вагонів);

- спосіб визначення маси на вагонних вагах (150 т) (п.26);

- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) вантажовідправником (п.28).

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відтак, з оформленням та підписанням накладної №53228607 Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» засвідчило, зокрема, що маса вантажу (нетто) у вагоні №64667504 становила 63000 кг.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, що визначена відповідачем у накладній №53228607 маса вантажу у вагоні №64667504 не відповідала дійсній масі вантажу.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно із ч.1 ст.129 вказаного Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Як встановлено судом на підставі акту загальної форми №156 від 07.04.2016р. станції ОСОБА_1 залізниці, при проходженні вагону через вказану станцію залізницею було проведено контрольне переваження вагону №64667504, за результатами якого виявлено невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №53228607.

Одночасно, за змістом комерційного акту АА №060630/85 від 07.04.2016р. за результатами контрольного переваження на тензометричних вагах 100х2тВД5 Зміївської ТЕС (повірка 17.03.2016р.) виявилось, що у вагоні №64667504 вага брутто становить 81600 кг, тара 23000 кг, нетто 58600 кг, що менше ваги, зазначеної у накладній, на 4400 кг. Завантаження вантажу розрівняне нижче бортів 400-500 мм, без виїмок та слідів втрати вантажу. У технічному та комерційному стані вагон справний.

Наразі, відповідно до технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки Публічного акціонерного товариства «Центренерго» Зміївська ТЕС станції Шебелинка ОСОБА_1 залізниці, повірка вказаних ваг здійснювалась 17.03.2016р., ваги були визнані придатними для застосування.

За висновками суду, вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, внаслідок чого приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Посилання відповідача на неповноту відомостей комерційного акту не приймаються судом до уваги з огляду на те, що відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційному акті.

Твердження відповідача про те, що прийнявши вантаж до перевезення на станції відправлення, залізниця визнала масу вантажу, яка зазначена у накладній, є безпідставними, виходячи з того, що прийняття вантажу на станції відправлення було здійснено шляхом візуального огляду, а перевірка маси вантажу відбулась на станції призначення, що повністю узгоджується з положеннями п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, ст.24 Статуту залізниць України.

Заперечення Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в тій частині, що внесення у накладну інформації про масу вантажу здійснюється за допомогою компютера та виключає допущення помилок не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються змістом комерційного акту АА №060630/85 від 07.04.2016р.

Крім того, судом враховано, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, в комерційному відношенні без порушень. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладній саме відправником.

Твердження відповідача про те, що перевірка ваги вантажу була проведена у спосіб, який відрізняється від способу, яким цю масу було визначено відповідачем на станції відправлення, також не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, до розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом - виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

За приписами п.3.18 розяснення №04-5/601 від 29.09.2008р. Президії Вищого господарського суду України «Про внесення змін та доповнень до розяснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому, зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100 - 150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.

У п.26 «Спосіб визначення маси» накладної №53228607 зазначені вагонні ваги (150 т) заводський №541. Як зазначено у комерційному акті АА №060630/85 від 07.04.2016р., переважування вантажу на станції ОСОБА_1 залізниці здійснювалось на тензометричних вагах 100х2тВД5 Зміївської ТЕС.

Таким чином, способи визначення маси вантажу, застосовані перевізником та вантажовідправником, не є відмінними.

Заперечення Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в частині того, що на шляху прямування вагон №64667504 прослідував пункт комерційного огляду на станції Красноармійськ Донецької залізниці без зауважень щодо маси, до уваги не приймаються, оскільки в силу п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відтак, перевізник не обмежений у праві здійснити контроль маси вантажу саме на станції призначення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.34 Господарського процесуального кодексу України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №64667504 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №53228607 від 04.04.2016р.

Відповідно до п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

За поясненнями сторін, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №64667504 складала 4756 грн, внаслідок чого з урахуванням приписів ст.118 Статуту залізниць України розмір штрафу становить 23780 грн.

Як було зазначено судом, відповідач надав клопотання №164 від 07.07.2016р. про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати за перевезення в сумі 4756 грн.

Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту п.3.17.4 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Аналогічну позицію наведено у постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2015р. по справі №922/3496/14.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на фінансово-економічну кризу, низький попит на вугільну продукцію, наявність кредиторської заборгованості. В підтвердження вказаних обставин, відповідачем представлено до матеріалів справи бухгалтерську довідку станом на 01.07.2016р. за змістом якої, кредиторська заборгованість Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» складає 1884527 тис. грн.

За приписами п.6 розяснення №04-5/601 від 29.05.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

З урахуванням вищенаведеного, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, з урахуванням того, що завантаження відправником вагону №64667504 не перевищувало його вантажопідйомність та не загрожувало безпеці руху на залізниці, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права, що передбачено ст.83 Господарського процесуального кодексу України, та можливість зменшення розміру штрафу до двох провізних плат, а отже з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» підлягає стягненню штраф в сумі 9512 грн.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1378 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця», м.Харків до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Покровськ про стягнення штрафних санкцій у розмірі 23780 грн, задовольнити частково.

Зменшити розмір стягуваної суми штрафу до 9512 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (85310, Донецька обл., м.Покровськ, м.Родинське, вул.Перемоги, буд.9, код ЄДРПОУ 31599557) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» (61052, м.Харків, вул.Конарєва, буд.7, код ЄДРПОУ 40081216) штрафні санкції у розмірі 9512 грн, а також судовий збір в сумі 1378 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.10.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 31.10.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця