Ухвала суду № 62429516, 01.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1334/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Літвіної Н.М.,Коротких А.Ю.,

при секретарі Біднячук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 16.06.2016 № 1004 в частині притягнення поліцейського Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 11.07.2016 № 123о/с "По особовому складу" в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 (М-158581), оперуповноваженого (карного розшуку) Чернігівського відділу поліції ГУНП за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію".

Поновлено ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого (карного розшуку) Чернігівського відділу поліції ГУНП з 12.07.2016.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.07.2016 по 10.08.2016 у сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 16 коп.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_2 1000 (одну тисячу) грн., 00 коп. моральної шкоди.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого (карного розшуку) Чернігівського відділу поліції ГУНП та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць в розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 16 коп. допщено до негайного виконання.

Присуджено, здійснені ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (14000, м. Чернігів, пр. Перемоги, 74 ).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 прийнятий на службу в органах внутрішніх справ 15.08.2009, на підставі наказу Харківського національного університету внутрішніх справ № 323о/с від 05.08.2009.

На підставі наказу УМВС України в Чернігівській області № 416 о/с від 06.11.2015, позивач звільнений з органів внутрішніх справ МВС України(копія трудової книжки а.с. 16-18).

З 07.11.2015 ОСОБА_3 прийнятий на службу до Національної поліції на посаду оперуповноваженого (карного розшуку) Чернігівського відділу ГУНП, відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 3 о/с від 07.11.2015 (а.с. 57).

Наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 16.06.2016 № 1004, за грубе порушення службової дисципліни, невиконання функціональних обов'язків, вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», положень ст. 1 та вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, дію якого поширено на поліцейських Законом України № 901 - VIII, п. 2.8 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 14 серпня 2012 року № 700 оперуповноваженого (карного розшуку) Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Відповідно до наказу № 123 о/с від 11.07.2016, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 оперуповноваженого (карного розшуку) Чернігівського відділу поліції ГУНП звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України «Про Національну поліцію» з 11.07.2016.

Згідно тексту наказу, підставою став наказ ГУНП від 16.06.2016 № 1004 та висновок службового розслідування ГУНП від 15.06.2016.

Наказом від 29.07.2016 № 142 о/с по особовому складу до наказу № 123 о/с від 11.07.2016 внесено зміни та зазначено, що старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 оперуповноваженого (карного розшуку) Чернігівського відділу поліції ГУНП вважати звільненим на підставі висновку службового розслідування ГУНП від 16.06.2016 та наказу ГУНП від 16.06.2016 № 1004.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.06.2016 до ГУНП в Чернігівській області звернулись з заявами офіційні спостерігачі Всеукраїнської громадської організації «Громадська мережа «ОПОРА»» в одномандатному виборчому окрузі № 206 ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в яких виклали факти щодо неналежного виконання службових обов'язків працівниками слідчо-оперативної групи Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області, що мало місце 15.06.2016 під час прибуття за викликом до КП «Міський палац культури», за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 23, з приводу порушення виборчого процесу.

Наказом ГУНП в Чернігівській області від 15.06.2016 № 720 за вказаним фактом було призначено службове розслідування. За його наслідками складено висновок службового розслідування за результатами перевірки фактів, викладених у зверненнях офіційних спостерігачів від Всеукраїнської громадської організації «Громадська мережа «ОПОРА» в одномандатному виборчому окрузі № 206 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо неправомірних дій працівників Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області (а.с. 48-53). Висновок затверджений Т.в.о начальника ГУНП в Чернігівській області Е.В. Альохіним від 16.06.2016.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На час розгляду справи Закон України «Про Дисциплінарним статут Національної поліції України» не затверджений, тому в даному випадку підлягає застосуванню Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV, дію якого поширено на поліцейських Законом України № 901 - VIII

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Як зазначено в ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком в силу приписів ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Отже, аналіз наведених норм Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України свідчить про те, що звільнення зі служби в поліції, як вид дисциплінарного стягнення, є крайньою мірою дисциплінарного впливу та можу бути застосований в разі ретельного дослідження тяжкості проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяної шкоди. Також має враховуватися попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Як свідчить текст висновку про службове розслідування відносно ОСОБА_3, відповідачем не наведено, які саме тяжкі наслідки за собою потягли дії ОСОБА_3, яка саме завдана шкода діями ОСОБА_3 Також відповідачем не надавалась належна оцінка попередній поведінці позивача, не досліджувалось, як характеризувався позивач раніше під час виконання службових обов'язків. Отже, відповідачем не дотримано принципу всебічного дослідження обставин стосовно предмета службового розслідування, та без врахування всіх складових застосовано крайню міру дисциплінарного впливу за наявності можливості застосувати попередні види дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до п. 6.3.5 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 N 230, права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування: за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Відповідачем не надано доказів ознайомлення ОСОБА_2 з висновком службового розслідування від 16.06.2016.

Крім того, згідно висновку службового розслідування слідчо-оперативна група, що прибула на місце скоєння правопорушення складалася з старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 та слідчого - лейтенанта поліції ОСОБА_8 Саме ОСОБА_8 здійснювала керівництво слідчо-оперативною групою та давала вказівки ОСОБА_3 Тобто, під час документування події і здійснення своїх функціональних обов'язків ОСОБА_2 виконував вказівки старшого за званням.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 оперуповноваженого (карного розшуку) Чернігівського відділу поліції ГУНП, відповідно до наказів від 16.06.2016 № 1004 та № 123 о/с від 11.07.2016, було звільнено незаконно, з порушенням норм чинного законодавства.

Оскільки, під час документування події та здійснення своїх функціональних обов'язків ОСОБА_2 виконував вказівки старшого за званням, а відповідачем застосовано крайню міру дисциплінарного впливу без з'ясування обставини, за яких скоєно дисциплінарний проступок, без врахування тяжкості проступку, заподіяної шкоди таким проступком, а також враховуючи те, що позивач не має дисциплінарних стягнень та характеризується по службі позитивно тому, суд вважає, що позивач підлягає поновленню на посаді, а оскаржувані накази підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29 липня 1991 року, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Таким чином, встановлено факт протиправності звільнення позивача із займаної посади, відтак, період часу з 12.07.2016 по 10.07.2016 є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного трудового законодавства України, підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньоденного заробітку за останні два місяці, що передували звільненню.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці", порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку, середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Згідно довідки від 28.07.2016 року № 885/124/24/01-2016 (а.с. 58), наданої Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області, середнє грошове утримання ОСОБА_3 складає 4600,00 грн., а середньоденне грошове забезпечення на момент звільнення складало 151,28 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме з Головного управління Національної поліції підлягає стягненню середнє грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу з 12.07.2016 по 10.08.2016 у сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 16 коп. (22 дні X 151,28 грн.).

Щодо вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди, то аналіз статей 1166 та 1167 Цивільного кодексу України свідчить про те, що підставою для цивільно-правової відповідальності згідно Цивільного кодексу України є: наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювана шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Оскільки цивільно-правова відповідальність може наставати за наявності протиправних дій, вини та причино-наслідкового зв'язку між діями та наслідками.

Отже, позивач повинен довести, що матеріальна шкода була завдана протиправними діями відповідача, а саме, що існує причинно-наслідковий зв'язок між його незаконним звільненням та витраченими коштами. Суд вважає, що позивачем не доведено факту того, що його звільнення стало причиною погіршення стану його здоров'я та з причини звільнення він витратив суму коштів на лікування. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 не доведено факту завдання йому матеріальної шкоду внаслідок незаконного звільнення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення на його користь з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В зв'язку із незаконним звільненням ОСОБА_3, йому було заподіяно моральні страждання та переживання, що підтверджує факт заподіяння моральної шкоди.

При визначенні розміру коштів на відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції враховав характер порушення прав ОСОБА_3, тяжкість і істотність вимушених змін у житті після незаконного звільнення, а тому вірно вважав, що 1000,00 грн. буде достатньою грошовою компенсацією понесених позивачем моральних страждань, яка підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а відповідачем не доведено правомірність своїх дій, оскільки до позивача застосовано дисциплінарне стягнення, яке не відповідає ступеню вини ОСОБА_3 та тяжкості вчиненого проступку, без належного дослідження всіх обставин вчинення проступку, та застосовано стягнення, яке є крайньою мірою впливу, а тому притягнення його до такого виду дисциплінарної відповідальності, як звільнення, є протиправним, отже накази Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 16.06.2016 № 1004 та № 123 о/с від 11.07.2016 є протиправними та підлягають скасуванню, ОСОБА_3 підлягає поновленню на посаді оперуповноваженого (карного розшуку) Чернігівського відділу поліції ГУНП з 12.07.2016, а середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 ст. 87 КАС України, встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на правову допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 87 КАС України).

В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 05.07.2016 № 143, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Чикилевською Оксаною Володимирівною (а.с. 29) та додаткова угода до договору від 05.07.2016 № 14 (Розрахунок оплати витрат на правову допомогу) (а.с. 33), згідно якої адвокатом Чикилевською О.В. на надання консультацій, що стосуються підготовки матеріалів позовного провадження щодо скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі витрачено 3 години; на підготовку позовної заяви - 4 години. Вартість однієї години встановлена на рівні 500,00 грн.

Згідно розрахунку вартість здійснення представництва прав та інтересів клієнта адвокатом в суді першої інстанції незалежно від кількості судових засідань встановлена на рівні фіксованої суми 1500,00 грн.

Як свідчать журнали судових засідань (а.с. 110-112, 128-129, 133-134), адвокатом Чикилевською О.В. витрачено на участь у судових засіданнях понад три години. Отже сума витрат позивача на правову допомогу становить 5000,00 грн. (500,00 грн.*3+ 500,00 грн.*4+500,00 грн.*3=5000,00 грн.)

Відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», витрати пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судом рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною не повинні перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

На час розгляду судом справи ця сума складає 551,20 грн. за годину. ОСОБА_3, згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 143 від 05.07.2016, було сплачено адвокату Чикилевській О.В. 5000,00 грн. (а.с. 24).

Враховуючи наведене, позивачем документально підтверджено здійснені витрати на правову допомогу, а тому, відповідно до вимог ст. 94 КАС України, вони підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Літвіна Н. М.

Коротких А. Ю.