Ухвала суду № 62428782, 03.11.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І. Н.

суддів: Височанської Н.К., Владичана А.І.,

секретар Костюк Л.С.,

за участю представника апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору про внесення змін та доповнень недійсним, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 серпня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року Шевченківським районним судом м. Чернівці відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» про визнання договору про внесення змін та доповнень до договору поруки недійсним.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 серпня 2016 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано від ПАТ «Дельта Банк» матеріали кредитної справи ОСОБА_3, детальний рух коштів по даному кредитному рахунку, графік погашення та інші документи, які згідно документів НБУ повинні були б міститися в матеріалах кредитної справи.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить вищезазначену ухвалу суду скасувати. Вважає її незаконною через постановлення з порушенням процесуальних норм за відсутності представника банку в судовому засіданні та витребовування доказів, що не стосуються предмету доказування, а також такою, що суперечить ч.1 ст.60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та призведе до порушення банківської таємниці.

справа № 22-ц/794/1290/16 р. Головуючий у І інстанції Семенко О.В.

категорія: 19 Доповідач Лисак І.Н.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

В силу частин 1 та 2 ст. 133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. До клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 року № 5 роз'яснено, що при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом, зокрема статтею 61 ЦПК. Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов'язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів (частина четверта статті 10, стаття 137 ЦПК. Докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові чи речові докази), повинні стосуватися суті спору (предмета та підстави позову). Тому, вирішуючи, наприклад, питання про виклик свідків, в усіх випадках слід вимагати від сторін пояснення, які саме обставини можуть бути підтверджені ними (стаття 136 ЦПК). Це ж стосується й вирішення питання про витребування інших доказів (письмових, речових). Докази, які не стосуються справи й предмета доказування (стаття 58 ЦПК), або одержані з порушенням порядку, встановленого законом, або якими не можуть бути підтверджені певні обставини справи (стаття 59 ЦПК), судом не повинні прийматися.

За предметом спору позивач є поручителем за договором поруки від 26.05.2008 року по виконанню взятих на себе зобов'язань позичальника ОСОБА_3 перед відповідачем у справі по належному виконанню кредитного договору від 26.05.2008 року, відносини про що між сторонами у справі регулюється нормами §3 Глави 49 Розділу І Книги П'ятої ЦК України.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, твердження апелянта щодо порушення судом при витребовування доказів ч.1 ст.60 Закону України «Про банки та банківську діяльність», що призведе до розголошення банківської таємниці відносно позичальника, не відповідає обставинам справи, оскільки відповідальність боржника і поручителя є солідарною за усіма вимогами банку, що стосуються виконання договору позики.

Про те, в силу ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом спору є визнання змін та доповнень до договору поруки недійсними, а інформації у виділених матеріалах за цим спором про зміну чи збільшення позовних вимог не міститься, тому письмові документи по кредитній справі щодо детального руху коштів по кредитному рахунку, графік погашення та інші, які відповідно до регуляторних норм НБУ повинні міститися в матеріалах справи, крім оспорюваного договору, не стосуються предмета доказування у цій справі за таким предметом спору, отже в цій частині клопотання про витребовування доказів підлягало відхиленню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права частково знайшли своє підтвердження, тому оскаржувана ухвала в силу п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України підлягає зміні шляхом виключення з її резолютивної частини вимог про витребовування письмових документів по кредитній справі щодо детального руху коштів по кредитному рахунку, графіку погашення та інших, які відповідно до регуляторних норм НБУ повинні міститися в матеріалах справи.

На підставі вищевикладеного, керуюсь ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду Чернівецької області від 03 серпня 2016 року змінити, виклавши абзац 2 її резолютивної частини наступного змісту: «Витребувати від Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з матеріалів кредитної справи ОСОБА_3 договір про внесення змін та доповнень №2 від 23.05.2012 року до договору поруки № 2501/0508/56-005-р-2 від 26.05.2008 року».

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: