Ухвала суду № 62428346, 02.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10751/16-к

Провадження № 11-кп/779/487/2016

Категорія ст. 185 ч.2 КК України

Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ в складі :

головуючого судді Фіцака Т.Д.,

суддів Кукурудза Б.І., Шкрібляка Ю.Д.,

секретаря судового засідання Кравчук І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016090010003325 за апеляційною скаргою заступника прокурора Івано Франківської області, ОСОБА_2 на вирок Івано Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2016 року, згідно якого

ОСОБА_3, який народився 1976.01.03 в м. Первомайськ Миколаївської області, проживає м. Івано Франківськ вул. Сахарова 27/29

обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України,

з участю прокурора Журавльова Є.Є.

обвинуваченого ОСОБА_3

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі заступник прокурора Івано Франківської області, ОСОБА_2 просить скасувати вирок Івано Франківського міського суду від 05.09.2016 року щодо ОСОБА_3 за ст. 185 ч.2 КК України. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України та призначити покарання за ст. 185 ч.2 КК України 2 роки позбавлення волі. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що не оспорюючи доведеності вини, правильність кваліфікації дій ОСОБА_3, вважає вирок Івано Франківського міського суду від 05.09.2016 року таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості. Окрім цього вказує, що всупереч вимогам ст.374 ч.3 КПК України суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку не навів достатніх підстав для призначення мінімального покарання обвинуваченому, чим допустив істотне порушення кримінального процесуального закону. Також судом при призначенні покарання не враховано суспільну небезпеку злочину, вчиненого обвинуваченим, те що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, та те, що призначене йому покарання у звязку з несправедливою мякістю не буде необхідним та достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

За вироком суду ОСОБА_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, працюючого, раніше судимого 27.12.2010 року Івано Франківським міським судом за ст.185 ч.2, ст. 186 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, звільнений 26.12.2014 року за відбуттям строку покарання, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України та призначено йому покарання у виді арешту на строк три місяці.

Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_4 2448 (дві тисячі чотириста сорок вісім ) гривень на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 351 гривню 84 копійки процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судово товарознавчої експертизи №4.3-220/16 від 17.08.2016 року.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно,за наступних обставин.

29.07.2016 близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_3, маючи не зняту та не погашену у передбаченому законом порядку судимість, проходячи по вул. Шевченка, що в м. Івано-Франківську, побачив біля житлового будинку №43 велосипед марки «AVANTI DAKAR 23», салатово білого кольору, який вирішив викрасти.

В подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з корисливих спонукань та з метою повторного таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав велосипед марки «AVANTI DAKAR 23», салатово білого кольору, який належить ОСОБА_4 Після чого ОСОБА_3 місце вчинення злочину покинув, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 згідно висновку експерта №4.3-220/16 від 17.08.2016 майнову шкоду на суму 2448 грн.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити;

- обвинувачений ОСОБА_3 заперечив з приводу поданої апеляційної скарги прокурора, просив залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вирок суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК України, тобто є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 розглянуто в порядку ст.349 ч.3 КПК України, де судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини кримінального провадження і його висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України ґрунтується на належно зібраних і досліджених по кримінальному провадженні достовірних доказах і не оспорюється в апеляційній скарзі.

Виходячи з положень ст. 401 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Прокурор в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_3 покарання не дотримався вимог ст. ст. 50,65 КК України, а саме не врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, його суспільно - небезпечні наслідки та особу обвинуваченого.

Однак, на думку колегії суддів призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини, що помякшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України, тобто дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання. Вчинений злочин за ст. 185 ч.2 КК України відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості і судом призначено покарання з врахуванням реальних обставин вчиненого кримінального правопорушення.

При цьому, як вбачається з вироку судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, зокрема те, що за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 35), раніше судимий 27.12.2010 року Івано Франківським міським судом за ст. 185 ч.2, ст. 186 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки, звільнений 26.12.2014 року за відбуттям строку покарання (а.с. 41-44), одружений (а.с. 32), працює, на даний час на обліках в ОНД та ОПНЛ не перебуває, перебував на диспансерному обліку ОНД з 02.07.1999 до 19.08.2003 з діагнозом «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності» (а.с. 38,40).

Крім цього, судом визнано обставинами, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 в силу ст. 66 КК України : щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України судом першої інстанції не встановлено.

Призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст. 50 КК України тому доцільності в призначенні більш суворого покарання колегія не вбачає.

Отже, доводи апеляційної скарги прокурора з приводу невідповідності призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого в наслідок мякості спростовуються висновками наведеними у вироку суду першої інстанції.

Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено апеляційних підстав передбачених ст. 409 КПК України для скасування вироку суду та постановлення нового, а тому подана апеляційна скарга заступника прокурора Івано Франківської області, ОСОБА_2 є необгрунтованою, а покарання судом першої інстанції призначене без порушень кримінального та кримінального процесуального закону.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу заступника прокурора Івано Франківської області, ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а вирок Івано Франківського міського суду Івано Франківської області від 05 вересня 2016 року без змін.

Керуючись ст.ст. 404,405, 407, 418,419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу заступника прокурора Івано Франківської області, ОСОБА_2 залишити - без задоволення, вирок Івано Франківського міського суду Івано Франківської області від 05 вересня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий Т.Д. Фіцак

Судді: Б.І. Кукурудз

ОСОБА_5