Ухвала суду № 62426866, 02.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/3934/16-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/2105/К/16 інстанції - Дехта Р.В.

Категорія - 26 (І) Доповідач - Михайлів Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Михайлів Л.В.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар - Гладиш К.І.

за участю: представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Давиденка Андрія Олександровича,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок праці в шкідливих умовах на підприємстві відповідача. Висновком МСЕК від 16 червня 2015 року йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 40 %, з них: 10% - по радикулопатії, 20% - по вібраційній хворобі та 10% - по хронічному обструктивному захворюванню легень. Під час повторного огляду висновком МСЕК від 16.05.2016 року йому підтверджено ступінь втрати профпрацездатності в розмірі 40% на строк до 01 червня 2018 року.

Вважаючи причиною отриманих професійних захворювань тривалу роботу в умовах важкої фізичної праці та шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на його користь моральну шкоду у сумі 275600 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 вересня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на його користь 20000 грн. та на користь держави 551,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилаючись на те, що судом помилково застосовані положення статей КЗпП України та ЦК України, які не поширюються на спірні правовідносини, зокрема ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України замість спеціального Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», не враховано, що відшкодування моральної шкоди у зв'яжу із профзахворюванням є обов'язком Фонду соціального страхування. Вважає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами та не був встановленим судом; розмір моральної шкоди необґрунтований та визначений судом без врахуванні стажу роботи позивача, який склав 33 роки і 5 місяців, з яких тільки 10 років і 2 місяці він пропрацював на підприємстві відповідача та того факту, що він звільнився з підприємства у зв'язку з виходом на пенсію.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Кривбасзалізрудком» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 10.01.2005р. по 12.06.2015р. працював підземним прохідником на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці й був звільнений 12.06.2015 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 6-8).

Працюючи протягом тривалого часу, в умовах, які характеризуються важкою фізичною працею, а саме перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, ОСОБА_4 отримав професійне захворювання.

Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 10 лютого 2015 року ОСОБА_4 встановлені професійні захворювання з діагнозами: 1) радикулопатія попереково-крижова з помірно вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язові-тонічним синдромама, з нейродистрофічними проявами у вигляді: остеоартрозу в поєднанні з пері артрозом колінних суглобів ПФС першого ст.; 2) вібраційна хвороба першого-другого ст. від дії локальної вібрації з синдромом периферичної ангіодистонії, акроангіоспазмами верхніх кінцівок, з двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ першого-другого ст), деф. Артрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; 3) хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.). ЛН першого ст.

Згідно п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17.04.2015 року, встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання є робота протягом 19 років і 2 місяців в умовах, які характеризувались важкою фізичною працею, внаслідок перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Висновком МСЕК від 16.06.2015 року ОСОБА_4 встановлена втрата професійної працездатності в загальному розмірі 40 %, з них: 10% - по радикулопатії, 20% - по вібраційній хворобі та 10% - по хронічному обструктивному захворюванню легень. Під час повторного огляду висновком МСЕК від 16.05.2016 року позивачу підтверджено ступінь втрати профпрацездатності в розмірі 40% на строк до 01 червня 2018 року (а.с. 14-15).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_4 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17.04.2015 року, встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання є робота протягом 19 років і 2 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, тобто умови праці, характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що заподіяна моральна шкода є недоведеною, колегія суддів відхиляє, оскільки на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, встановлено, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя та вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Необґрунтованими й такими, що суперечать нормам діючого законодавства, вважає колегія суддів і доводи ПАТ «Кривбасзалізрудком» про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV у новій редакції під назвою «Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 01.01.2015 року, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2015 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров'я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Інші доводи представника відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Погоджується колегія суддів і з розміром моральної шкоди стягнутої з відповідача на користь позивача, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та співмірності.

Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах протягом тривалого часу, що стало причиною його професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності у розмірі 40%, та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

В.П. Зубакова