Рішення № 62426834, 31.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6024/16 Справа № 195/115/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Тетеревятников А. П. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2016 року

по справі за позовом позовом Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківський прав та стягнення аліментів, треті особи без самостійних вимог - Православний дитячий будинок «Надія» ім. Золотолінської Н.М. та Тамоківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2016 року до Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківський прав та стягнення аліментів, треті особи без самостійних вимог - Православний дитячий будинок «Надія» ім. Золотолінської Н.М. та Тамоківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області.

Заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2016 року позовні вимоги Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району м. Запоріжжя в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, треті особи без самостійних вимог: Православний дитячий будинок "Надія" ім. Золотолінської Н.М. та Томаківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області - задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на неповнолтнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердй грошовій сумі 500 (п'ятсот) гривень, щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на користь Православного дитячого будинку "Надія" ім. Золотолінської Н.М., починаючи з 08.02.2016 року і до досягнення дитиною повнолітнього віку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується актовим записом про народження.

Встановлено, що відповідач покинув свого сина, зник та місце його перебування невідоме. Дитину 07.12.2014року знайдено у Ленінському районі м. Запоріжжя та доставлено до Запорізької міської багатопрофільної дитячої лікарні №5.

У подальшому дитину влаштовано до Запорізького православного дитячого будинку "Надія" ім. Злотолінської Н.М., яка перебуває там і до цього часу.

Неповнолітній ОСОБА_4 є інвалідом з дитинства, що підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків.

Згідно п. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Враховуючи вищевикладене та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, щодо необхідності позбавити батьківських прав відповідача беручи до уваги ставлення батька до виконання батьківських обов'язків, вік дитини, стан її здоров'я, діяльність дитини та рівень її життя в суспільстві, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Проте з такими висновком суду погодитись не можна, з наступних підстав.

У силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов»язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров»я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей , поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов»язані піклуватися про здоров»я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною.

Пунктами 15,16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач тривалий час перебував за межами території України в Азербайджані у зв'язку зі хворобою та смертю матері, що підтверджується відмітками у закордонному паспорті, після чого він повернувся до України 14.04.2016 року. Перед від'їздом залишив сина - неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 на родичку, забезпечивши його всім необхідним для належного за ним догляду.

По приїзду дізнався, що заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2016 року позбавлений батьківських прав, а дитина на даний час перебуває у Запорізькому православному дитячому будинку "Надія" ім. Злотолінської Н.М.

Як вбачається з матеріалів, відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1

Згідно висновку акту обстеження житлово-побутових умов сім'ї ОСОБА_2 від 15 червня 2016 року :батько за місцем реєстрації характеризується позитивно,зауважень чи скарг від односельців немає; умови для проживання та розвитку дитини достатні; батько турбувався про сина, займався його лікуванням; дитина може проживати з батьком.

Також, відповідно довідки Запорізької МБП дитячої лікарні №5 , за період 2012-2013 роки в лікарні ОСОБА_4, 2000 року народження , були проведені 3 складні операції, батько приймав участь в матеріальному забезпеченні лікувального процесу.

На теперішній час відповідач тимчасово проживає та працює у м. Запоріжжі, щоб бути ближче до сина, неодноразово приїздив до закладу де він перебуває, однак побачення з сином йому не надають.

Доказів того,що відповідач зловживає алкогольними напоями чи наркотиками суду не надано.

Отже, підстав , передбачених ст.164 СК України, для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 немає, а також і відсутні підстави для стягнення з нього аліментів на неповнолітнього ОСОБА_4 у твердй грошовій сумі 500 (п'ятсот) гривень, щомісячно на користь Православного дитячого будинку "Надія" ім. Золотолінської Н.М., починаючи з 08.02.2016 року і до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2016 року - скасуванню. В задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківський прав та стягнення аліментів, треті особи без самостійних вимог - Православний дитячий будинок «Надія» ім. Золотолінської Н.М. та Тамоківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області- відмовити.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 309, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2016 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківський прав та стягнення аліментів, треті особи без самостійних вимог - Православний дитячий будинок «Надія» ім. Золотолінської Н.М. та Тамоківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича