Вирок № 62422571, 20.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

------------------------------------------------------------------------------------------------

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Мельника В.В.,

суддів Сітайло О.М., Юрдиги О.С.

за участю секретаря Орліченко О.Ю., Сірої О.Г.

прокурора Горбаня В.В.

представника потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги заступника прокурора м.Києва Коржа Aнатолія Степановича та прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 Гордієнко Богдани Анатоліївнина вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 рокуу кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100100011273, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Києва, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, та їй призначено покарання за ч. 1 ст. 191 КК України у виді 1 року обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 1 рік; за ч. 3 ст. 191 КК України - у виді 4 років обмеження волі, з позбавленням права обіймати

посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки; за ч. 2 ст.358 КК України у виді 2 років обмеження волі; за ч. 3 ст. 358 КК України - 3 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді 4 років обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 3-4 ст. 76 КК України.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у рахунок відшкодування матеріальнї шкоди 11529 гривень 84 копійки.

Судом у кримінальному провадженні вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнана винуватою у привласненні чужого майна, яке було їй ввірене, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 191 КК України; складенні працівником юридичної особи, який не є службовою особою, підробленого документа, який посвідчує певний факт, що має юридичне значення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України; привласненні чужого майна, яке було їй ввірене, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України; та у повторному складенні працівником юридичної особи, який не є службовою особою, підробленого документа, який посвідчує певний факт, що має юридичне значення, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 358 КК України, за таких обставин.

Так, згідно із наказом керуючого АКБ «Укрсоцбанк» ОСОБА_5 № 750-п від 16 листопада 2007 року, ОСОБА_2 з 16 листопада 2007 року призначено на посаду старшого касира сектора касових операцій Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» з випробувальним терміном на три місяці.

16 липня 2014 року, у зв'язку із зміною організаційної структури ПАТ «Укрсоцбанк» з 01 липня 2014 року, згідно до протоколу Правління № 4 від 23 квітня 2014 року, ОСОБА_2 відповідно до наказу виконувача обов'язків начальника департаменту персоналу начальника управління координації роботи з персоналом департаменту персоналу ОСОБА_6 № 2160-п від 16 липня 2014 року переведено з 16 липня

2014 року на посаду старшого касира Бібіковського відділення № 228 департаменту роздрібних продажів у Київському регіоні центру роздрібного бізнесу.

16 липня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (СДРПОУ 00039019) в особі директора департаменту роздрібних продажів у Київському регіоні ОСОБА_7 та працівником ПАТ «Укрсоцбанк» (СДРПОУ 00039019) ОСОБА_2 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до п. 2.1 якого старший касир зобов'язується: 2.1 забезпечити схоронність переданих йому на зберігання або на інші цілі готівки та цінностей та вживати заходи щодо запобігання шкоди;

2.1.2 своєчасно повідомляти керівництво Банку про обставини, що загрожують безпеці зберігання довірених йому готівки та цінностей;

2.1.3. суворо дотримуватися встановлених правил здійснення операцій з готівкою та цінностями, та правил щодо їх зберігання;

2.1.4. вести облік, складати і подавати у встановленому порядку товарно- грошові, інші звіти про рух і залишки довірених йому готівки та цінностей; не розголошувати відомості щодо одержання, зберігання готівки та цінностей їх відправки, перевезення, охорони, сигналізації, а також пов'язані з цим службові доручення;

2.1.5. брати участь в інвентаризації та проводити в установленому порядку інвентаризацію довірених йому готівки та цінностей.

Водночас, відповідно до посадової інструкції, затвердженої начальником Департаменту роздрібних продаж від 16 січня 2014 року, із якою під розпис ознайомлена ОСОБА_2, встановлено, що на старшого касира покладається ряд обов'язків, серед яких:

1. Надання основного спектру послуг із продажу банківських продуктів (послуг) клієнтам масового сегменту згідно з вимогами нормативно-правових актів ПБУ та внутрішніх документів Банку;

2. При продажі банківських продуктів (послуг) старшим касиром, згідно з вимогами нормативних правових актів НБУ та внутрішніх документів Банку виконується: здійснення ідентифікації клієнтів (осіб, які діють від імені клієнта, контролерів клієнта) у відповідності до вимог законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, при встановленні ділових відносин та уточнення ідентифікації у процесі обслуговування клієнтів;отримання від клієнтів інформації (документів) стосовно їх осіб, змісту діяльності та фінансового стану, з метою проведення їх ідентифікації;під час встановлення ділових відносин із клієнтом та за наявності контролера(ів) фізичних осіб, здійснювати заходи щодо виявлення належності клієнта (особи, що діє від його імені) до публічних діячів або пов'язаних з ними осіб; у разі виникнення підозри щодо учасника або вигодоодержувача за операцією без відкриття рахунку, проведення перевірки на предмет наявності такого учасника або вигодоодержувача у переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції;проведення аналізу фінансових операцій з метою виявлення операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, або стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму;вжиття заходів, спрямованих на з'ясування суті та мети операцій клієнтів, у тому числі шляхом витребування додаткових документів і відомостей, що стосується них операцій; ведення справ клієнтів по фінансовим операціям, які проводяться без відкриття рахунку; відмова клієнтам у встановленні ділових відносин та/або проведенні фінансових операцій, у разі ненадання ними необхідної інформації для проведення їх ідентифікації та вивчення фінансової діяльності або умисного подання неправдивих відомостей про себе; повідомляти відповідального працівника Банку (комерційного макрорегіону) про фінансові операції, що містять ознаки фінансового моніторингу, проведені в інформаційних підсистемах Банку; про фінансові операції, в здійсненні яких клієнту було відмовлено, за наявності мотивованої підозри, що фінансові операції можуть здійснюватися з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: про фінансові операції, щодо яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування терористичної діяльності, терористичних актів чи терористичних організацій і організацій або осіб, до яких застосовані міжнародні санкції; про фінансові операції у проведенні яких відмовлено у зв'язку з ненаданням клієнтом, з яким установлені ділові відносини, необхідної інформації для ідентифікації та вивчення його фінансової діяльності; володіння знаннями вимог законодавчих та внутрішньобанківських документів, які регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

3. Оформлення договорів банківських рахунків, вкладів, карткових рахунків, кредитів та інших договорів із банківського обслуговування.

4. Формування юридичних справ із обслуговування рахунків клієнтів, їх передача до бек-офісу бізнесів.

5. Видача виписок за рахунками та довідок за запитами клієнтів.

6. Відкриття карткових рахунків та обслуговування клієнтів по платіжним карткам.

9. Відкриття та обслуговування поточних рахунків клієнтів.

10. Відкриття та обслуговування депозитних рахунків клієнтів.

13. Проведення касового обслуговування клієнтів фізичних осіб усіх сегментів, згідно з вимогами нормативно - правових актів НБУ та внутрішніх документів Банку, а саме: видача / прийом грошових переказів через системи переказу коштів та кореспондентські рахунки банку;купівля/продаж (конвертація) іноземної валюти; готівкові операції з платіжними картками через РОS-термінал; готівкове поповнення поточних та карткових рахунків, депозитів; видача готівки з поточних рахунків та депозитних рахунків; прийом платежів від населення;приймання готівки на погашення кредитів та відсотків по ним; готівкові операції з дорожніми/іменними чеками; продаж банківських металів в мірних злитках та монет; прийом готівкових коштів на сплату клієнтом комісій за послуги банку, прийом страхових платежів;обмін непридатних банкнот національної валюти на придатні банкноти.

16. Формування та зведення касових документів по виконаним касовим операціям, здійснення зведення каси, згідно чинних правил.

17. Забезпечення надійного збереження особистих штампів, печаток, кліше, пломбірів, ключів тощо.

18. Дотримання встановлених правил передачі готівки протягом робочого часу.

19. Забезпечення дотримання чинного порядку обробки готівки.

32. Повідомлення інформації начальнику відділення, керівнику групи відділень, начальнику департаменту роздрібних продаж, керуючому комерційного макрорегіону, директору центру роздрібного бізнесу головного офісу та іншим уповноваженим особам банку про відомі йому факти порушень, недоліків в роботі або грунтовної підозри щодо подібних обставин, які можуть завдати банку збитків, негативно вплинути на його репутацію, організовувати документування таких випадків та здійснювати контроль за їх достовірним відображенням у звітності.

Крім того, у вказаній посадовій інструкції, затвердженій начальником департаменту роздрібних продаж від 16 січня 2014 року, із якою під розпис ознайомлена ОСОБА_8, встановлено, що старший касир, відповідно до Кодексу законів про працю України, інших нормативно-правових актів України та внутрішніх документів Банку несе персональну відповідальність за дотримання Корпоративного Кодексу банку; неякісне, несвоєчасне та неефективне виконання своїх обов'язків; розголошення банківської таємниці, а також комерційної та конфіденційної таємниці, відповідно до затвердженого Банком переліку; недотримання правил трудової та виконавчої дисципліни; невиконання або неналежне виконання інших завдань та функцій, що відносяться до його компетенції; достовірність інформації, що надається Керівництву відділення та до Головного офісу Банку, своєчасність та повноту її надання;бездіяльність або невикористання наданих йому прав; порушення норм етики поведінки, встановленої в Банку; порушення вимог нормативних документів, регламентів, процедур Банку, вимог політики інформаційної безпеки банку, а також за дії (бездіяльність), які створили умови для виникнення таких порушень; використання службового положення у корисних цілях; достовірність звітів, інформації, довідок тощо, що готує та/або надає керівництву; приховування, замовчування, навмисне викривлення, фальсифікацію інформації та даних; несе повну матеріальну відповідальність, пов'язану із зберіганням довірених йому цінностей, протягом всього періоду роботи в банку.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 01 червня 2011 р. № 174 «Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні», а саме п. 3.5. Розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» даної інструкції чітко передбачено, що банк (філія, відділення) перед видачею готівки у видаткових касових документах (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, грошовий чек) перевіряє таке: повноту заповнення реквізитів на документі; наявність підписів відповідальних осіб банку (філії, відділення), яким надано право підпису касових документів, і тотожність їх зразкам; належність пред'явленого паспорта або документа, що його замінює, отримувачу, відповідність даних паспорта тим даним, що зазначені в касовому документі; у разі отримання готівки за довіреністю - відповідність оформлення довіреності на отримання готівки вимогам законодавства України; наявність підпису отримувача.

Відповідно до ст. 64 ч. 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-111 визначено, що Банк зобов'язаний ідентифікувати відповідно до законодавства України клієнтів, що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що дорівнює або перевищує 150 000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі в іноземній валюті: осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

18 липня 2014 року, у невстановлений час, обіймаючи посаду старшого касира Бібіковського відділення № 228 департаменту роздрібних продажів у Київському регіоні центру роздрібного бізнесу, перебуваючи у Бібіковському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк» (СДРПОУ 00039019), що по бульварі Т. Шевченка, 33, в м. Києві, у ОСОБА_2 виник кримінально-протиправний намір, направлений на привласнення чужого майна, що було їй ввірене, а саме грошових коштів, що належали клієнту ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) - ОСОБА_10

Діючи із прямим умислом і корисливим мотивом, направленим на привласнення чужого майна, а саме грошових коштів, що належали клієнту ІІАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) - ОСОБА_22, які зберігались на особовому рахунку останньої за № НОМЕР_1 в ІІАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019), ОСОБА_2, перебуваючи у Бібіковському відділенні даного банку, що по бульварі Т. Шевченка, 33, в м. Києві, 18 липня 2014 року, о 17 годині 18 хвилин, без присутності ОСОБА_10 та законної вимоги останньої, склала заяву на видачу готівки № FJB1419922800049, в якій зазначила інформацію про зняття з особового рахунку грошових коштів в сумі 6104,88 гривень, що належать ОСОБА_10 У даній заяві про видачу готівки № F.IB 1419922800049, ОСОБА_2 особисто виконала підпис від імені клієнта - ОСОБА_10, а також для надання документу офіційного змісту поставила власний підпис, як працівник банку, який здійснює вказану операцію.

Після цього, достовірно знаючи, що ОСОБА_10 - клієнт банку ПАТ «Укрсоцбанк» (СДРПОУ 00039019) дозволу на зняття грошових коштів не надавала, і про це їй нічого невідомо, ОСОБА_2 здійснила банківську операцію та безпосередньо зняла грошові кошти ОСОБА_22 в сумі 6104,88 гривень, які зберігались на особовому рахунку останньої за № НОМЕР_1 в ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019). Обготівкувавши вказану суму коштів, що належать ОСОБА_10, ОСОБА_2 здійснила їх привласнення.

Згідно висновку експерта № 41/тдд від 30 листопада 2015 року, підпис від імені ОСОБА_2, розташований в графі «Підписи банку» в заяві на видачу готівки № FJB1419922800049 від 18 липня 2014 року в ПАТ «Укрсоцбанк» виконаний ОСОБА_2

Згідно висновку експерта № 18/тдд від 20 січня 2016 року, підпис в заяві на видачу готівки № FJB 1419922800049 від 18 липня 2014 року в ПАТ «Укрсоцбанк» в графі «Підпис Отримувача» виконаний ОСОБА_2

Крім того, 24 лютого 2015 року, у невстановлений час, обіймаючи посаду старшого касира Бібіковського відділення № 228 департаменту роздрібних продажів у Київському регіоні центру роздрібного бізнесу, перебуваючи у Бібіковському відділенні 11 ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019), що по бульварі Т. Шевченка, 33, в м. Києві, у ОСОБА_2 виник кримінально - протиправний намір, направлений на повторне привласнення чужого майна, що було їй ввірене, а саме грошових коштів, що належали клієнту ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) - ОСОБА_12

Діючи із прямим умислом і корисливим мотивом, направленим на повторне привласнення чужого майна, а саме грошових коштів, що належали клієнту ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) - ОСОБА_13, які зберігались на особовому рахунку останнього за № НОМЕР_2 в ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019), ОСОБА_2, перебуваючи у Бібіковському відділенні даного банку, що по бульварі Т. Шевченка, 33, в м. Києві, 24 лютого 2015 року, о 11 годині 17 хвилин, без присутності ОСОБА_13 або його довіреної на підставі Довіреності № 02-36/56 від 12 січня 2015 року особи ОСОБА_14 та законної вимоги останніх, склала заяву на видачу готівки № FJB1505522800054, в якій зазначила інформацію про зняття з особового рахунку грошових коштів в сумі 462 долара США, що згідно офіційного курсу валют Національного банку України на 24 лютого 2015 року становить 13 069,98 гривень, які належать ОСОБА_12 У даній заяві про видачу готівки № FJBІ505522800054, ОСОБА_2 особисто виконала підпис від імені клієнта - ОСОБА_12, а також для надання документу офіційного змісту поставила власний підпис, як працівник банку, який здійснює вказану операцію.

Після цього, достовірно знаючи, що ОСОБА_13 - клієнт банку ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) або його довірена на підставі Довіреності № 02-36/56 від 12 січня 2015 року особа ОСОБА_24 дозволу на зняття грошових коштів не надавали, і про це їм нічого невідомо, ОСОБА_8 здійснила банківську операцію та безпосередньо зняла грошові кошти ОСОБА_23 в сумі 462 долара США, що згідно офіційного курсу валют Національного банку України на 24 лютого 2015 року становить 13 069,98 гривень та які зберігались на особовому рахунку останнього за № НОМЕР_2 в ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019). Обготівкувавши вказану суму коштів, що належать ОСОБА_12, ОСОБА_2 здійснила їх повторне привласнення.

Згідно висновку експерта № 41/тдд від 30 листопада 2015 року, підпис від імені ОСОБА_2, розташований в графі «Підписи банку» в заяві на видачу готівки № FJB1505522800054 від 24 лютого 2015 року в ПАТ «Укрсоцбанк» виконаний ОСОБА_2

Згідно висновку експерта № 18/тдд від 20 січня 2016 року ,підпис в заяві нa видачу готівки № FJB1505522800054 від 24 лютого 2015 року в ПАТ «Укрсоцбанк» в графі «Підпис Отримувача» виконаний ОСОБА_2

Крім того, 23 квітня 2015 року, у невстановлений час, обіймаючи посаду старшого касира Бібіковського відділення № 228 департаменту роздрібних продажів у Київському регіоні центру роздрібного бізнесу, перебуваючи у Бібіковському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019), що по бульварі Т. Шевченка, 33, в м. Києві, у ОСОБА_2 виник кримінально-протиправний намір, направлений па повторне привласнення чужого майна, що було їй ввірене, а саме грошових коштів, що належали клієнту ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) - ОСОБА_12

Діючи із прямим умислом і корисливим мотивом, направленим на повторне привласнення чужого майна, а саме грошових коштів, що належали клієнту ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) - ОСОБА_12, які зберігались на особовому рахунку останнього за № НОМЕР_2 в ПAT «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019), ОСОБА_2, перебуваючи у Бібіковському відділенні даного банку, що по бульварі Т. Шевченка, в м. Києві, в невстановлений час, 23 квітня 2015 року, без присутності ОСОБА_12 або його довіреної на підставі Довіреності № 02-36/56 від 12 січня 2015 року особи ОСОБА_15, та законної вимоги останніх, склала заяву на видачу готівки, в якій зазначила інформацію про зняття з особового рахунку грошових коштів в сумі 271 долар США, що згідно офіційного курсу валют Національного банку України па 23 квітня 2015 року становить 6 108,90 гривень та які належать ОСОБА_13 У даній заяві про видачу готівки, у якій невстановлена особа виконала підпис від імені клієнта - ОСОБА_13, ОСОБА_2 для надання документу офіційного змісту поставила власний підпис, як працівник банку, який здійснює вказану операцію.

Після цього, достовірно знаючи, що ОСОБА_13 - клієнт банку ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) або його довірена на підставі Довіреності № 02-36/56 від 12 січня 2015 року особа ОСОБА_24 дозволу на зняття грошових коштів не надавали, і про це їм нічого невідомо, ОСОБА_2 здійснила банківську операцію та безпосередньо зняла грошові кошти ОСОБА_12 в сумі 271 долар США, що згідно офіційного курсу валют Національного банку України на 23 квітня 2015 року становить 6 108,90 гривень, які зберігались на особовому рахунку останнього за № НОМЕР_2 в ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019). Обготівкувавши вказану суму коштів, що належать ОСОБА_16, ОСОБА_2 здійснила їх повторне привласнення та розпорядилась ними на власний розсуд.

Крім того, згідно із наказом виконувача обов'язків начальника департаменту персоналу ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_17 № 937-п від 05 травня 2015 року, старшого касира Бібіковського відділення № 228 департаменту роздрібних продажів у Київському регіоні центру роздрібного бізнесу ОСОБА_2 за її згодою переведено на посаду старшого касира Ленінградського відділення № 033 департаменту роздрібних продажів у Київському регіоні центру роздрібного бізнесу.

27 липня 2015 року, у невстановлений час, обіймаючи посаду старшого касира Ленінградського відділення № 033 департаменту роздрібних продажів у Київському регіоні центру роздрібного бізнесу, перебуваючи у Ленінградському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019), що АДРЕСА_1 в м. Києві, у ОСОБА_2 виник кримінально-протиправний намір, направлений на повторне привласнення чужого майна, що було їй ввірене, а саме грошових коштів, що належали клієнту ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРІЮУ 00039019) - ОСОБА_12

Діючи із прямим умислом і корисливим мотивом, направленим на повторне привласнення чужого майна, а саме грошових коштів, що належали клієнту ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) - ОСОБА_12, які зберігались на особовому рахунку останнього за № НОМЕР_2 в 1 ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019), ОСОБА_2, перебуваючи у Ленінградському відділенні даного банку, що АДРЕСА_2 в м. Києві, в невстановлений час 27 липня 2015 року, без присутності ОСОБА_12 або його довіреної на підставі Довіреності № 02- 36/56 від 12 січня 2015 року особи ОСОБА_15, та законної вимоги останніх, склала заяву на видачу готівки № FJB520803300115, в якій зазначила інформацію про зняття з особового рахунку грошових коштів в сумі 100 доларів США, що згідно офіційного курсу валют Національного банку України на 27 липня 2015 року становить 2 207,35 гривень та які належать ОСОБА_12 У даній заяві про видачу готівки № FJB31520803300115 ОСОБА_2 особисто виконала підпис від імені клієнта - ОСОБА_12, а також для надання документу офіційного змісту поставила власний підпис, як працівник банку, який здійснює вказану операцію.

Після цього, достовірно знаючи, що ОСОБА_12 - клієнт банку ПАТ«Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) або його довірена на підставі Довіреності № 02-36/56 від 12 січня 2015 року особа ОСОБА_14 дозволу па зняття грошових коштів не надавали, і про це їм нічого невідомо, ОСОБА_2 здійснила банківську операцію та безпосередньо зняла грошові кошти ОСОБА_13 в сумі 100 доларів США, що згідно офіційного курсу валют Національного банку України на 27 липня 2015 року становить 2 207,35 гривень, які зберігались на особовому рахунку останнього за № НОМЕР_2 в ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДР1ІОУ 00039019). Обготівкувавши вказану суму коштів, що належать ОСОБА_13, ОСОБА_8 здійснила їх повторне привласнення.

Згідно висновку експерта № 41 /тдд від 30 листопада 2015 року, підпис від імені ОСОБА_2, розташований в графі «Підписи банку» в заяві на видачу готівки № РІВ 1520803300115 від 27 липня 2015 року в ПАТ «Укрсоцбанк» викопаний ОСОБА_2

Згідно висновку експерта № 18/тдд від 20 січня 2016 року, підпис в заяві на видачу готівки № ВІВ 1520803300115 від 27 липня 2015 року в ПАТ «Укрсоцбанк» в графі «Підпис Отримувача» виконаний ОСОБА_2

Крім того, 28 липня 2015 року, у невстановлений час, обіймаючи посаду старшого касира Ленінградського відділення № 033 департаменту роздрібних продажів у Київському регіоні центру роздрібного бізнесу, перебуваючи у Ленінградському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019), що АДРЕСА_1 в м. Києві, у ОСОБА_2 виник кримінально-протиправний намір, направлений на повторне привласнення чужого майна, що було їй ввірене, а саме грошових коштів, що належали клієнту ПАТ «Укрсоцбанк» (СДРІІОУ 00039019) -ОСОБА_13

Діючи із прямим умислом і корисливим мотивом, направленим на повторне привласнення чужого майна, а саме грошових коштів, що належали клієнту ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) - ОСОБА_13, які зберігались на особовому рахунку останнього за № НОМЕР_2 в ПАТ «Укрсоцбанк» (СДРІІОУ 00039019), ОСОБА_2, перебуваючи у Ленінградському відділенні даного банку, що АДРЕСА_1 в м. Києві, в невстановлений час, 28 липня 2015 року, без присутності ОСОБА_13 або його довіреної па підставі Довіреності № 02- 36/56 від 12 січня 2015 року особи ОСОБА_18, та законної вимоги останніх, склала заяву на видачу готівки № РІВ 1520903300082, в якій зазначила інформацію про зняття з особового рахунку грошових коштів в сумі 170 доларів США, що згідно офіційного курсу валют Національного банку України на 28 липня 2015 року становить 3 750,57 гривень та які належать ОСОБА_13 У даній заяві про видачу готівки № РIB1520903300082, ОСОБА_2 особисто виконала підпис від імені клієнта - ОСОБА_13, а також для надання документу офіційного змісту поставила власний підпис, як працівник банку, який здійснює вказану операцію.

Після цього, достовірно знаючи, що ОСОБА_13 - клієнт банку ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) або його довірена на підставі Довіреності № 02-36/56 від 12 січня 2015 року особа ОСОБА_24 дозволу на зняття грошових коштів не надавали, і про це їм нічого невідомо, ОСОБА_2 здійснила банківську операцію та безпосередньо зняла грошові кошти ОСОБА_13 в сумі 170 доларів США, що згідно офіційного курсу валют Національного банку України на 28 липня 2015 року становить 3 750,57 гривень, які зберігались на особовому рахунку останнього за № НОМЕР_2 в ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019). Обготівкувавши вказану суму коштів, що належать ОСОБА_12, ОСОБА_2 здійснила їх повторне привласнення.

Згідно висновку експерта № 41/тдд від 30 листопада 2015 року, підпис від імені ОСОБА_2, розташований в графі «Підписи банку» в заяві на видачу готівки №ГЛЗ 1520903300082 від 28 липня 2015 року в ПАТ «Укрсоцбанк» виконаний ОСОБА_2

Згідно висновку експерта № 18/тдд від 20 січня 2016 року, підпис в заяві на видачу готівки № І-JB1520903300082 від 28 липня 2015 року в ПАТ «Укрсоцбанк» в графі «Підпис отримувача» виконаний ОСОБА_2

Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, заступник прокурора міста Києва Корж А.С. подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеність винуватості ОСОБА_2 та кваліфікацію її дій, просив вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 191 КК України у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки; за ч. 3 ст. 191 КК України у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 роки; за ч. 2 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.; за ч. 3 ст.358 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточно ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком па 3 роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор посилався на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої унаслідок м'якості.

Зазначав, що суд першої інстанції призначив обвинуваченій основне покарання у виді обмеження волі, яке згідно ч. 3 ст. 61 КК України не може бути застосоване до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Крім того, не оспорюючи висновки суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства та застосування положень ст. 75 КК України, прокурор зазначав, що при призначенні обвинуваченій додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки та при звільненні обвинуваченої на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 роки, судом першої інстанції в достатній мірі не враховано те, що ОСОБА_2, обіймаючи посаду старшого касира, будучи працівником ПАТ «Укрсоцбанк», упродовж тривалого часу, а саме 18 липня 2014 року, 24 лютого 2015 року, 27 липня 2015 року та 28 липня 2015 року вчиняла незаконне привласнення грошових коштів, які належать клієнтам ПАТ «Укрсоцбанк». В ході досудового розслідування обвинувачена завдану потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду в повному обсязі не відшкодувала.

Прокурор Київської місцевої прокуратури №10 Гордієнко Б.А., який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, також подав на вирок суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій обвинуваченої, просив вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 191 КК України у виді 1 року позбавлення волі, за ч. 3 ст. 191 КК України у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 1 рік, за ч. 2 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та за ч. 3 ст.358 КК України - у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточно ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 1 рік.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор Гордієнко Б.А. посилався на неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та зазначав, що ОСОБА_2 має неповнолітню дитину ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_4, якій на момент ухвалення вироку не виповнилося 14 років, а тому суд першої інстанції у порушення вимог ч. 3 ст. 61 КК України призначив ОСОБА_2 основне покарання у виді обмеження волі.

Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.

Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку, доводів, викладених у апеляційних скаргах прокурорів; вислухавши доводи прокурора Горбаня В.В., який підтримав апеляційні скарги заступника прокурора м. Києва Коржа А.С. та прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 Гордієнка Б.А. за наведених у них обставин, та просив призначити для ОСОБА_2 основне покарання у виді позбавленні волі на певний строк, із звільненням її від відбування покарання з призначенням іспитового строку, представника потерпілого ОСОБА_1, який підтримав апеляційні скарги, обвинувачену ОСОБА_2, яка не заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, провівши судові дебати, надавши обвинуваченій ОСОБА_2 останнє слово, вивчивши і перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши та обміркувавши доводи апелянтів, колегія суддів апеляційної інстанції вважає апеляційні скарги заступника прокурора м. Києва Коржа А.С. та прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ГордієнкаБ.А. такими, що підлягають задоволенню частково,з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_2 у привласненні чужого майна, яке було їй ввірене; у складенні працівником юридичної особи, який не є службовою особою, підробленого документа, який посвідчує певний факт, що має юридичне значення; у привласненні чужого майна, яке було їй ввірене, вчиненому повторно; та у повторному складенні працівником юридичної особи, який не є службовою особою, підробленого документа, який посвідчує певний факт, що має юридичне значення, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не заперечувались також і обвинуваченою, досліджувались судом за її згодою та згодою інших учасників кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

При цьому, суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння ОСОБА_2 та іншими учасниками кримінального провадження змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і обвинуваченої, яка повністю визнала себе винуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цього питання колегією суддів не встановлено. Будь-яких заперечень щодо правильності встановлення такого порядку розгляду справи судом першої інстанції не надано і у суді апеляційної інстанції, а тому доведеність винуватості обвинуваченої та юридична оцінка її злочинних дій відповідно до положень ст. 404 КПК України не є предметом апеляційного розгляду.

Отже, на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин учиненого кримінального правопорушення, доведеності винуватості, правову кваліфікацію діянь обвинуваченої ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 358, та ч. 3 ст. 358 КК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильною.

Згідно пункту 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 2 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Доводи, наведені у апеляційних скаргах заступника прокурора м. Києва Коржа А.С. та прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 Гордієнка Б.А.щодо призначення обвинуваченій основного покарання з порушенням вимог ч. 3 ст. 61 КК України, - колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що обвинувачена ОСОБА_2 має неповнолітню дитину ОСОБА_19, 2002 року народження, якій станом на день ухвалення вироку судом першої інстанції не виповнилося 14 років.

Наведене дає колегії суддів підстави для висновку, що під час призначення обвинуваченій покарання, суд першої інстанції допустив порушення вимог ч. 3 ст. 61 КК України, оскільки призначив обвинуваченій основне покарання у виді обмеження волі без урахування того, що такий вид покарання не застосовується до жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років.

У зв'язку з цим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а тому вирок суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 409; п. 2 ч. 1 ст. 413; ст. 414 КПК України в частині призначення покарання підлягає скасуванню з постановленням за правилами пунктів 2, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 420 КПК України апеляційним судом у цій частині нового вироку.

Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи обвинуваченій покарання за ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 358 та ч. 3 ст. 358 КК України, колегія суддів, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини вчинених ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, форму вини, мотив і мету, спосіб їх вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, та дані про особу обвинуваченої.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 12 КК України, вчинені обвинуваченою кримінальні правопорушення класифікуються як злочини невеликої, середньої тяжкості та тяжкий злочин.

ОСОБА_2 раніше не судима, має постійне місце проживання та реєстрації, позитивно характеризується за місцем реєстрації, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_19, 2002 року народження, добровільно частково відшкодувала завдану матеріальну шкоду, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Також колегія суддів враховує обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З урахуванням наведеного та обмежень, передбачених ч. 3 ст. 61 КК України при призначенні покарання, колегія суддів апеляційного суду уважає необхідним призначити обвинуваченій покарання за ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191, та ч. 3 ст. 358 КК Україниу виді позбавлення волі, та за ч. 2 ст. 358 КК України у виді штрафу, у мінімальних межах санкцій, передбачених вказаними статтями.

Як встановлено вироком суду першої інстанції, під час вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_2 займала посаду старшого касира ПАТ «Укрсоцбанк», яка пов'язана із збереженням переданих їй

матеріальних цінностей та грошових коштів на підставі договору про повну матеріальну відповідальність від 16 липня 2014 року, а томуколегія суддів вважає за необхідне застосувати до обвинуваченої за ч. 3 ст. 191 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк, передбачений санкцією ч. 3 ст. 191 КК України.

При цьому колегія суддів враховує, що в апеляції заступника прокурора м. Києва Коржа А.С не наведено переконливих доводів про необхідність призначення обвинуваченій покарання за ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191, та ч. 3 ст. 358 КК Україниу виді позбавлення волі у максимальних межах, визначених санкціями цих статей, та призначення за ч. 1 ст. 191 КК України додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, а томуапеляційна скарга заступника прокурора м. Києва Коржа А.С. підлягає задоволенню частково.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_2 остаточного покарання за сукупністю злочинів, колегія суддів вважає за доцільне застосувати принцип поглинення менш суворих покарань більш суворим, приєднавши додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про можливість звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, які не оспорюються і прокурорами в апеляційних скаргах.

Так, звільняючи обвинувачену від відбування основного покарання з випробуванням, суд першої інстанції правильно врахував обставини, що характеризують особу обвинуваченої, добровільне часткове відшкодування нею заподіяної шкоди, обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченої - щире каяття, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та дійшов вірного висновку відносно того, що виправлення, перевиховання обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів можливе без її ізоляції від суспільства, та на підставі ст. 75 КК України звільнив останню від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, поклавши на неї обов'язки, передбачені пунктами 3-4 ст. 76 КК України.

Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2, а також запобігання вчиненню нею нових злочинів.

З огляду на викладене, апеляційні скарги заступника прокурора м. Києва Коржа А.С. та прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ГордієнкаБ.А. підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_2 покарання - скасуванню з постановленням в цій частині нового вироку, в решті вирок суду щодо ОСОБА_2 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 373, 374, 404, 405, п. 3 ч. 1 ст. 407, п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 2 ст. 413, п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва Коржа Aнатолія Степановича та апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 Гордієнка БогданиАнатоліївни задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року стосовно ОСОБА_2 в частині призначеного покарання - скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_2покарання за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких вона визнана винуватою:

за ч. 1 ст.191 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 191 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 2 (два) роки;

за ч. 2 ст. 358 КК України - штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень 00 копійок;

за ч. 3 ст. 358 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим визначити ОСОБА_2остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Відповідно до пунктів 3-4 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_2 обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

У решті вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 рокузалишити без зміни.

Вирок Апеляційного суду м. Києва набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

___ _____ _____

В.В. Мельник О.М. Сітайло О.С. Юрдига