Рішення № 6242201, 27.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.09 Справа № 17/35/09

Суддя Корсун В.Л.27.03.09 справа № 17/35/09

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Роджерс”, 69027, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 41, кв. 13

до відповідача: приватного підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1

про стягнення 31 247,85 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Трачук Н.І., довіреність від 01.07.08 б/н

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 11.02.09 б/н

СУТЬ СПОРУ:

13.01.09 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Роджерс” (далі - ТОВ “Роджерс”) з позовною заявою до приватного підприємця ОСОБА_4 (надалі - ПП ОСОБА_4) про стягнення заборгованості у розмірі 31 247,85 грн., з яких 997,85 грн. - основного боргу та 30 250,00 грн. - штрафних санкцій.

Ухвалою від 13.01.09 судом порушено провадження у справі № 17/35/09, судове засідання призначено на 12.02.09. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

В судовому засіданні 12.02.09 та 10.03.09 судом оголошувалась перерва відповідно до 10.03.09 та до 12.03.09, про що сторони повідомлені належним чином.

Ухвалою від 12.03.09 відповідно до вимог ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням сторін, судом строк вирішення спору продовжено, розгляд справи відкладено на 27.03.09.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 27.03.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях ст. ст. 11, 509, 526, 547, 550, 599, 611, 612, 517, 625 Цивільного кодексу України і полягають в тому, що 02.01.08 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 08/009 на виконання умов якого позивач поставив відповідачу медикаменти на загальну суму 31 775,79 грн., що підтверджується відповідними накладними. Свої зобовязання щодо оплати поставленого товару відповідач виконав частково, внаслідок чого, станом на день звернення з позовом до суду, сума основного боргу складала 997,85 грн. Відповідно до п 5.5 спірного договору, за несвоєчасну сплату отриманого товару, відповідачу нараховано штрафна неустойка у розмірі 30 250 грн. На час розгляду справи в суді заборгованість за договором від 02.01.08 № 08/009 у розмірі 997,85 грн. відповідачем погашена. У звязку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафної неустойки в сумі 30 250 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково з підстав викладених у письмових запереченнях б/н від 12.02.09 та уточненому відзиві б/н від 17.02.09. Вважає, що зазначена в договорі неустойка безпідставно завищена та перевищує будь-які середні величини. Приймаючи до уваги викладене, відповідач згоден сплатити ТОВ “Роджерс” суму боргу з урахуванням неустойки в розмірі 149,93 грн. і відшкодувати суми судових витрат.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.08 між товариством з обмеженою відповідальністю “Роджерс” (Продавець) і приватним підприємцем ОСОБА_4 (Покупець) укладено договір поставки № 08/009, відповідно до якого Постачальник (п. 1 договору) зобовязується постачати лікарські препарати та товари медичного призначення (товар) у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а Покупець зобовязується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи № 17/35/09, на виконання умов спірного договору № 08/009 ТОВ “Роджерс” передано, а ПП ОСОБА_4 прийнято товар на загальну суму 31 775,79 грн., про що свідчать видаткові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.2 цього договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку у термін, визначений у видаткових накладних.

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобовязань належним чином не виконав, а оплату за отриманий товар станом на 08.01.09 здійснив частково в сумі 30 777,94 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Решта вартості товару відповідачем була не сплачена, внаслідок чого, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість за поставлений товар на підставі спірного договору складала 997,85 грн.

16.01.08, тобто після звернення з позовом до суду, ПП ОСОБА_4 перераховано позивачу основного боргу у сумі 997,85 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 16.01.09 № 831.

Таким чином, провадження у справі щодо вимог про стягнення основного боргу в сумі 997,85 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України внаслідок відсутності предмету спору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 5.5 договору сторони обумовили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар, несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець виплачує Продавцю штрафну неустойку у розмірі 50 мінімальних заробітних плат.

На підставі вказаного пункту договору позивачем заявлено до стягнення 30 250 грн. штрафу. Зазначена вимога підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Згідно із вимогами ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Дана норма також міститься і у п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

На підставі викладеного, незважаючи на те, що ПП ОСОБА_4 свої зобовязання щодо оплати товару здійснено неналежним чином з порушенням строку, визначеного умовами спірного договору, беручи до уваги той факт, що на день розгляду справи сума основного боргу відповідачем сплачена у повному обсязі, враховуючи ступінь виконання зобовязання боржником, надмірне перевищення розміру штрафу над розміром збитків позивача, суд вважає за доцільне з власної ініціативи зменшити розмір штрафних санкцій до розміру мінімальної заробітної плати, яка згідно Закону України від 26.12.08 “Про Державний бюджет України на 2009 рік” з 01.01.09 становить 605,00 грн.

Відповідно до п. 6.3 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України”, (...) у разі коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, повязані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 312,48 грн. державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в філії відділення ПІБ в м. Мелітополь, МФО 313043) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Роджерс” (69027, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 41/13, код ЄДРОПУ 23285637, р/р 26001001001313229 в філії “ОТП банк” м. Запоріжжя, МФО 313872) - 605 (шістсот пять) грн. 00 коп. штрафу, 312 (триста дванадцять) грн. 48 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 997,85 грн. суми основного боргу - провадження у справі припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 31.03.09