Постанова № 62411502, 01.11.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/793/787/16 Справа № 712/9906/16-п Головуючий по 1 інстанції Чечот А. А. Категорія:ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції Іваненко І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р. м. Черкаси

Суддя Апеляційного суду Черкаської області Іваненко І. В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3; його захисника, адвоката Бобра Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 адвоката Бобра Д. О., на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2016 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працює ФОП «ОСОБА_3», проживає: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень та один рік позбавлення права керування транспортними засобами; стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 275 грн. 60 коп., -

в с т а н о в и в :

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2016 року ОСОБА_3 визнаний винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у тому, що він 27.08.2016 року о 06-20 год. в м. Черкаси по вул. Благовісній, 122 керував автомобілем «ВАЗ-2106», д.н. НОМЕР_2, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, висновок № 1338.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Бобер Д. О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2016 року та ухвалити нову, якою відповідно до ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та обмежитись усним зауваженням.

Вказує, що вимоги закону, передбачені статтями 7, 9, 33, 245, 252, 280, ч. 7 ст. 294 КУпАП судом першої інстанції при розгляді цієї справи в повній мірі не були дотримані.

Не заперечуючи встановлених місцевим судом фактичних обставин адміністративного правопорушення та винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому діяння, апелянт вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані обставини, що пом'якшують відповідальність, і дані, що характеризують особу, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Зазначає, що ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності притягується вперше, є фізичною особою підприємцем, депутатом Черкаської районної ради.

Вказує, що застосування до ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами призведе до повної зупинки господарської діяльності, позбавить його єдиного джерела доходу, призведе до ненадходження до державного бюджету податків та зборів, які він сплачує.

Також застосування такого виду стягнення негативно відіб'ється на громадській діяльності ОСОБА_3, в тому числі ускладнить здійснення ним, як депутатом Черкаської районної ради, виїзного прийому громадян.

Зазначає, що ОСОБА_3 повністю визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, щиро розкаюється у вчиненому, зрозумів недопустимість вчинення адміністративних правопорушень в подальшому та невідворотність покарання за такі діяння.

Указує, що дії, за які притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, не несуть в собі підвищеної суспільної небезпеки, оскільки не завдали будь-якої шкоди державним чи суспільним інтересах або громадянам.

Тому, враховуючи обставини правопорушення, особу правопорушника, відсутність завданої стороннім особам шкоди, захисник вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності, у зв'язку з малозначністю, обмежившись усним зауваженням.

У судовому засідання ОСОБА_3 та його захисник підтримали апеляційну скаргу останнього з мотивів, які в ній наведені.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, його захисника, вивчивши матеріли справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суддя вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Суддя апеляційного суду вважає, що факт керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння належно встановлений судом першої інстанції на підставі належних і допустимих доказів. Цей факт не заперечує й сам обвинувачений.

Виходячи з цього, дії обвинуваченого судом першої інстанції кваліфіковані вірно. Стосовно виду і розміру стягнення суддя апеляційного суду вбачає, що суд першої інстанції належно і обґрунтовано застосував до обвинуваченого стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами згідно з санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП в редакції Закону України від 07.07.2016 р. № 1446-VIII.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності притягується вперше, є фізичною особою підприємцем, депутатом Черкаської районної ради, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки зайняття підприємницькою та депутатською діяльністю жодним чином не передбачає обов'язкового керування транспортними засобами й не залежить від таких потреб. А в разі необхідності для забезпечення ефективної трудової діяльності можливо скористатися іншими засобами пересування, в тому числі за допомогою послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Крім того, відповідальність за вчинення інкримінованого особі адміністративного правопорушення має наставати незалежно від соціального статусу особи чи роду діяльності, оскільки застосовується з метою захисту суспільного інтересу.

Доводи про те, що застосування до ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами призведе до повної зупинки господарської діяльності, позбавить його єдиного джерела доходу, призведе до ненадходження до державного бюджету податків та зборів, які він сплачує, а також відіб'ється на громадській діяльності останнього, суддя апеляційного суду також відхиляє, вбачаючи їх такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за вчинені дії, й такими, що не можуть впливати на обов'язок суду щодо забезпечення завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, охорони встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Щодо можливості звільнення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю, суддя вважає, що лише реальне покарання сприятиме усвідомленню обвинуваченим протиправності своєї поведінки з метою недопущення вчинення подібного в майбутньому.

Враховуючи, що усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення, суддя апеляційної інстанції, не дивлячись на те, що законодавство й не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність вчиненого, вважає, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке ставиться у вину ОСОБА_3, неможливо віднести до малозначного правопорушення, оскільки воно становить велику суспільну шкідливості й завдає значних збитків державним або суспільним інтересам.

Суд апеляційної інстанції вбачає, що, враховуючи особливу суспільну шкідливість вказаного правопорушення, стягнення у виді штрафу в сумі 10 200 гривень та один рік позбавлення права керування транспортними засобами є законним, справедливим, необхідним і достатнім стягненням для виправлення правопорушника та запобігання вчиненню ним подібних правопорушень надалі.

Тому, враховуючи викладене вище та керуючись ст. 247, 294 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 адвоката Бобра Д. О. залишити без задоволення.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_3 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Іваненко