Постанова № 62410347, 01.11.2016, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-а/537/192/2016

Справа № 537/5017/16-а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.11.2016 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Хіневича В. І., при секретарі Гавриш А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького обєднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить визнати рішення Кременчуцького обєднаного управління пенсійного фонду України Полтавської області (Крюківський район) від 18.08.2016 року №200 в частині зменшення йому стажу судді з 23 років 4 місяців 28 днів до 19 років 5 місяців 4 днів та відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.05.2016 року протиправним та скасувати його в цій частині; зобов'язати Кременчуцьке обєднане управління пенсійного фонду України Полтавської області (Крюківський район) з 01.05.2016 року здійснити перерахунок та виплату йому довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, наданої ТУ ДСА України в Полтавській області № 191 від 31.05.2016 року, року виходячи із розміру 86% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання; зобовязати Кременчуцьке обєднане управління пенсійного фонду України Полтавської області подати в місячний строк звіт про виконання судового рішення; Стягнути з Кременчуцького обєднаного управління пенсійного фонду України Полтавської області на його користь сплачений судовий збір у розмірі 551 гривні 20 коп.

На обґрунтування позову зазначив, що він ОСОБА_1 з 1985 по 2005 рік працював суддею, заступником голови, головою Крюківського районогоо суду м. Кременчука. 21.01.2005 року його було звільнено з посади судді Крюківського районного суду м. Кременчука в звязку з виходом у відставку на підставі Постанови Верховної ОСОБА_2 України № 2296-IV від 23.12.2004 року «Про звільнення суддів». При звільненні йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 86 % заробітної плати судді з розрахунку 23 річного стажу, який дає право на відставку. З довідки територіального управління Державної судової адміністрації України від 31.05.2016 року № 191 вбачається збільшення суддівської винагороди, що враховується при перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці, починаючи з 01.05.2016 року. Користуючись своїм правом, він звернувся з відповідною заявою до Кременчуцького обєднаного управління пенсійного фонду України в Полтавській області. Рішенням Кременчуцького об»єднаного управління ПФУ Полтавської області від 18.08.2016 року № 200 йому невмотивовано відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання . В мотивувальній частині рішення зазначається, що одночасно з рішенням про відставку йому призначене довічне грошове утримання в розмірі 86 % грошового забезпечення судді (голови суду), але після перерахунку, з 08.06.2016 року розмір щомісячного довічного грошового утримання встановлено в розмірі 80 %. Вважає, що зазначене рішення суперечить вимогам чинного законодавства України та порушує його права.

Позивач в судове засідання не зявився, надав суду заяву, відповідно до якої свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу розглядати у його відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та зазначив, що позивач ОСОБА_1 з січня 2005 року перебуває на обліку в Кременчуцькому об»єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує довічне щомісячне грошове утримання. 15.06.2016 року позивач звернувся до управління з заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання . Згідно рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційним поданням до Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п»ятої статті 141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» визнано такими, що не відповідає Конституції положення: частини третьої статті 141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ у редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ. Абзацу першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п»ятої статті 141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ у редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 року №911-VІІІ. Абзацом другим п. 25 «Прикінцевих положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Зазначив, шо після перерахунку з 08.06.2016 року розмір щомісячного довічного утримання позивача складає 80 відсотки грошового забезпечення судді і тому рішенням управління за № 200 ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку. З урахуванням викладеного, просив відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, зясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, вислухавши думку позивача та представника відповідача по справі, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 з 19.08.1985 року по 21.01.2005 року працював на посаді судді, заступника голови, голови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Постановою Верховної ОСОБА_2 України «Про звільнення суддів» від 23.12.2004 року № 2296-ІV та наказу Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області від 21.01.2005 року № 8 з 21.01.2005 року ОСОБА_1 звільнений з посади судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області в звязку з виходом у відставку п.9 ч.5 статті 126 Конституції України, ст. 43 Закону України «Про статус суддів».

Відповідно до частини 4 ст.43 Закону України «Про статус суддів», в редакції, яка була чинна на час виходу позивача у відставку, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Згідно ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції від 07.07.2010 року, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Норми частини 4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» та ст.138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» безпосередньо повязують виплату довічного грошового утримання судді у відставці з грошовим утриманням судді, який працює на посаді, яку займав суддя до виходу у відставку, що зумовлює проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці при зміні розміру суддівської винагороди працюючого судді.

Як вбачається з довідки № 191 від 31.05.2016 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавської області суддівська винагорода, яка враховується при призначення (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці, з 01.05.2016 року складає 21750 грн, в тому числі оклад 14500, щомісячна доплата за вислугу років 50 % 7250 грн.

14 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького об»єднаного Управління пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про проведення йому з 01.05.2016 року перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Рішенням Кременчуцького об»єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 200 від 18.08.2016 року з питання перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці, ОСОБА_1 відмовлено в проведенні перерахунку довічного грошового утримання з 01.05.2016 року. В обґрунтування відмови зазначено, що на підставі ч. 5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 в частині скасування з 01.06.2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання суддів відповідно до Законів України «Про судоустрій та статус суддів» та Рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, розмір щомісячного довічного грошового утримання встановлюється в розмірі 80 відсотків грошового забезпечення судді, оскільки стаж ОСОБА_1 на посаді судді складає 19 років 5 місяців 4 дні, а тому в проведенні перерахунку довічного грошового утримання ОСОБА_1 було відмовлено.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень у тому числі органів державної влади.

Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, виходячи з якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 22 Конституції України,права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 126 основного Закону України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

В рішенні Конституційного суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року зазначено, що ст.126 Конституції України закріплено основні принципи здійснення правосуддя в Україні незалежність і недоторканість суддів. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання, тощо), є гарантією забезпечення незалежності. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праці заробляти додаткові матеріальні блага.

В рішеннях Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначено, що «визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невідємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості.

Відповідно до пункту 8 частини четвертої ст.47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність суддів забезпечується незалежним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів (частина шоста ст.47).

У правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у рішенні у справі про гарантії незалежності суддів від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема від 24 червня 1999 року №6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 (справа про зупинення і про обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп 2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), Конституційний Суд України наголошує, що ч.3 ст. 22 Конституції України встановила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішення Конституційного Суду України є обовязковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Пунктом 6.1 Європейської Хартії передбачено, що судді, які виконують професійно свої суддівські функції, мають право на винагороду, рівень якої повинен бути таким, щоб вони були захищені від тиску при прийнятті ними рішень і в роботі взагалі, щоб ніщо не могло вплинути на їх незалежність та неупередженість. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (п.6.4).

Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Даний факт підтверджується й міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, згідно з п. 54 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (Рекомендація № CM/REC(2010)12) «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено також у «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 4 листопада 1950 року, ратифікованій Верховною ОСОБА_2 України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: «Основні принципи незалежності судових органів», ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, «Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів», затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і ОСОБА_3 ООН.

Тож, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при видаленні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Цей підхід підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.

Частина 1 статті 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Дійсно, відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії ( щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України, в тому числі, «Про судоустрій і статус суддів».

Посилання відповідача на Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року суперечить Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України та іншим законодавчим актам в частині, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає ( здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, довічне грошове утримання суддям у відставці.

Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що матеріальні та соціальні гарантії судді у відставці, позивача по справі, які були встановлені на день його виходу у відставку, станом на 21.01.2005 року, не можуть бути скасовані, а ні новими законами, а ні внесенням змін до чинних законів.

За таких обставин, приходжу до висновку, що позовні вимоги позивача є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобовязати субєкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене вважаю за необхідне зобовязати Кременчуцьке обєднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області подати в місячний строк звіт про виконання постанови суду.

З урахуванням задоволення позову, судові витрати, що понесені позивачем підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького обєднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 6-14, 71,159-163, 167, 257 КАС України, Законом України «Про статус суддів», Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кременчуцького обєднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцького обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 18.08.2016 року № 200 в частині зменшення ОСОБА_1 стажу судді з 23 років 4 місяців 28 днів до 19 років 5 місяців 4 днів та відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.05.2016 року.

Зобов'язати Кременчуцьке обєднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області з 01.05.2016 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, наданої ТУ ДСА України в Полтавській області № 191 від 31.05.2016 року, року виходячи із розміру 86% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького обєднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 551 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Зобовязати Кременчуцьке обєднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області подати в місячний строк звіт про виконання даної постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Крюківський районний суд м. Кременчука протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутніми під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя: В. І. Хіневич

Повний текст постанови виготовлено 02.11.2016 року