Ухвала суду № 62409346, 01.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/5808/16-ц Головуючий у І інстанції Оладько С. І.Провадження № 22-ц/780/5892/16 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 19 01.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

01 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Гуля В.В., Верланова С.М.,

за участю секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 21 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції, третя особа: Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції про визнання права власності,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У липні 2016 року позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, відповідно до якого просили визнати за ними право власності по 1/4 частині за кожною на спірну земельну ділянку.

У судовому засіданні позивачі заявили клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 21 вересня 2016 року клопотання ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено, накладено арешт на спірну земельну ділянку, власником якої є на даний час ОСОБА_2, заборонивши дану земельну ділянку продавати, дарувати та проводити будь-які дії по її відчудженню.

У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить ухвалу скасувати та постановити нову про відмову у забезпечені позову, посилаючись на її незаконність, порушення судом норм процесуального права, а саме ч.4 ст. 151 ЦПК України, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчать про сплату судового збору.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, яка належать відповідачу ОСОБА_2, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити або ускладнити виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1,3ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що спірним майном є земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,3388 га, яка розташована на території Гостомельської селищної ради, відчуження нерухомого майна може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому на думку суду першої інстанції, вжиття заходів забезпечення позову є необхідним а клопотання про забезпечення позову таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на викладене суд першої інстанції, правомірно дійшов висновку, що вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами та відповідно до вимог ст. 152 ЦПК України обґрунтовано вжив заходів для його забезпечення.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта про те, що судом порушено вимоги ч.4 ст. 151 ЦПК України, не заслуговують на увагу оскільки законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ухвалу суду постановлено з додержанням норм процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 21 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до ч.1 ст.324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі .

Головуючий:

Судді: