Ухвала суду № 62409296, 25.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/6022/13-ц Головуючий у І інстанції Орда О. О.Провадження № 22-ц/780/4718/16 Доповідач у 2 інстанції Гуль В. В.Категорія 46 25.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

25 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Білоконь О.В., Савченка С.І.,

при секретарі: Тимошевській С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Путрівської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, державного акту та договору дарування земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

у жовтні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом та просили на підставі ст. ст. 388, 393 ЦК України визнати недійсним та скасувати рішення Путрівської сільради від 12 грудня 2003 року № 61 десятої сесії XXIV скликання в частині безкоштовної передачі ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,13 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; скасувати державний акт на право власності НОМЕР_2 від 25 травня 2005 року, виданий на імя ОСОБА_7 на вищезазначену земельну ділянку; визнати недійсним договір дарування від 21 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Свої вимоги обґрунтовували тим, що вони отримали у спадщину 41/50 частки житлового будинку по АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,13 га. Однак, у процесі оформлення спадщини, нотаріус їм не видала свідоцтво на право на спадщину на присадибну земельну ділянку, на якій знаходиться зазначений будинок, оскільки спадкодавцем за життя не було приватизовано його частину земельної ділянки.

При зверненні до Путрівської сільської ради із питанням приватизації 41/50 частини земельної ділянки позивачам стало відомо, що вся земельна ділянка площею 0,13 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, була передана у власність співвласнику 9/50 частки житлового будинку ОСОБА_7 на підставі рішення Путрівської сільської ради від 12 грудня 2003 року № 61 десятої сесії ХХIV скликання, без врахування прав та інтересів іншого співвласника житлового будинку.

У 2007 року ОСОБА_8 здійснив прибудову до своєї частини житлового будинку, у зв'язку з чим збільшилась площа будинку та було здійснено перерозподіл часток спільної часткової власності, а саме: право власності ОСОБА_8 становила 41/50 частини, у власності ОСОБА_7 9/50 частини з виділенням їй у натурі, у зв'язку з чим останніми було отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Оскільки між співвласниками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не було визначено в натурі порядок землекористування прибудинковою територією, ОСОБА_7 не була єдиною повноправною власницею житлового будинку АДРЕСА_1, не мала законних підстав отримувати у власність всю земельну ділянку прибудинкової території, тому рішення Путрівської сільської ради від 12 грудня 2003 року № 61 десятої сесії XXIV скликання в частині безкоштовної передачі ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,13 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є незаконним і підлягає скасуванню, а договір дарування - недійсним на підставі ч. 3 ст. 388 ЦПК України.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права і позов задовольнити.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 січня 1987 року виданого ОСОБА_9, державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 2-213 спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 є дружина - ОСОБА_5 та син ОСОБА_8 в рівних частках кожний по 1/2 частині житлового будинку з відповідними надвірними спорудами, що знаходиться в селі Путрівка Васильківського району Київської області, який розташований на земельній ділянці радгоспу "Калинівський".

Прийнявши спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 звернулася до Путрівської сільської ради із заявою про передачу їй безкоштовно земельної ділянки 0,13 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,13 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка передана їй рішенням Путрівської сільської ради Васильківського району Київської області №61 десятої сесії ХХІV скликання від 12 грудня 2003 року та додатку № 1 до рішення № 61 від 12 грудня 2003 року безкоштовно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.05.2007 року, ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності належало 41/50 частки домоволодіння, загальною площею 114,9 кв.м, житловою 52,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10 Т.1 ).

Згідно договору дарування частини житлового будинку від 21 березня 2008 року посвідченого Смоліною І.В., державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1313 ОСОБА_6 є власником 9/50 частин цього житлового будинку.

Відповідно до договору дарування від 21 березня 2008 року посвідченого державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Смоліною І.В., зареєстрованого в реєстрі за №1-1316, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_6 земельну ділянку, загальною площею 0,13 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 01 005 та належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на землю НОМЕР_3 (а.с 25-26 Т.1).

24 липня 2013 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Смоліною І.В., видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого 28 липня 2011 року ОСОБА_8 на 1/3 частку 41/50 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових надвірних будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, яке зареєстровано в реєстрі за №1-1165 (а.с. 11-13 Т.1).

24 липня 2013 року ОСОБА_3 державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Смоліною І.В., видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого 28 липня 2011 року ОСОБА_8 на 1/3 частку 41/50 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових надвірних будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого в реєстрі за №1-1159 (а.с. 14-16Т.1 ).

На час реєстрації позивачів ( на листопад 2008 року) до вищевказаного житлового будинку спірна земельна ділянка належала на праві власності ОСОБА_6 яка була подарована їй ОСОБА_7,. ОСОБА_8 на вказаний час був живий і не оспорював рішення ради та державний акт, не оспорював договір дарування земельної ділянки.

Встановивши вказані обставини, суд відмовив у задоволенні позову, оскільки на момент смерті ОСОБА_8 не належало право користування частиною спірної земельної ділянки, а отже таке право не увійшло до складу спадщини, тому підстав для задоволення паозову не має.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За цивільним законодавством, як УРСР (стаття 525 ЦК УРСР) так і України (стаття 1220 ЦК України) коло прав та обoв`язків спадкодавця визначалося і визначається на час відкриття спадщини. Права та обовязки спадкодавця включалися до складу спадщини лише, якщо вони належали спадкодавцеві на день його смерті.

Вбачається, що правоустановлюючих документів належності земельної ділянки площею 0,13 га або її частини, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я спадкодавця позивачів не має, оскільки він такого права за своє життя не набув.

Таким чином до складу спадщини права на земельну ділянку не увійшли, а якщо так, таких прав не набули і спадкоємці - позивачі у справі, у яких прав на вказану земельну ділянку не виникло.

Як на підставу для задоволення своїх вимог позивачі посилаються на ст. ст. 1 статті 393 ЦК України, яка передбачає визнання судом за позовом власника майна незаконним та скасування правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника.

Оскільки позивачам не належать права на спірну земельну ділянку, їхні права вважаються непорушеними, тому захищені у такий спосіб звернення щодо встановлених обставин справи бути не можуть.

Також позов заявлений з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, проте і дана норма передбачає захист права власності.

Таким чином доводи апеляційної скарги про обґрунтованість позовних вимог є безпідставні, оскільки згідно ст. 3 ЦПК України суд захищає порушені права, свободи та інтереси.

Доводи про те, що судом не встановлено було чи мав спадкодавець право на отримання частини земельної ділянки, як власник будинку, для його обслуговування значення для вирішення справи не мають, оскільки таке право, у встановленому законодавством порядку не було ним реалізовано, тому не могло перейти у спадок, а наявна реєстрація позивачів у будинку на вирішення цієї справи не впливають.

Також, як зазначається в апеляційній скарзі, в рішенні суду є посилання на норми, що регулюють позовну давність, проте з підстав пропуску строку, суд у позові не відмовляв, а правильне по суті рішення відповідно до ст. 308 ЦПК України скасоване бути не може.

За таких обставин рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права тому апеляційна скарга як необґрунтована підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді