Рішення № 62407724, 10.10.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/11063/15-ц

Провадження №2/359/439/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Гомолі О.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

за участю відповідача ОСОБА_3,

за участю представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушик Олексій Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Турчак Світлана Миколаївна, про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

встановив:

В листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та об-ґрунтовує його тим, що він був власником земельної ділянки площею 0,0599 га з кадастро-вим номером НОМЕР_2 з цільовим призначенням для індивідуального садів-ництва, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. 19 серпня 2014 року приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушик О.В. посвідчив довіреність, якою позивач уповноважив ОСОБА_3 про-дати земельну ділянку за ціною та на умовах, визначених повіреним. 5 вересня 2014 року ОСОБА_3, діючи від імені позивача, уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким він відчужив в її власність земельну ділянку площею 0,0599 га з кадастровим номером НОМЕР_2 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. Однак позивач не підписував та не видавав довіреність. Ця обставина свідчить про те, що ОСОБА_3 не мав повноважень на продаж земельної ділянки. Право власності позивача на земельну ділянку було припинено без його волевиявлення. Тому ОСОБА_1 просить суд визнати недійсними довіреність та договір купівлі-продажу земельної ділянки, витребу-вати із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0599 га з кадастровим номером НОМЕР_2 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтриму-ють позов та просять суд задовольнити його.

ОСОБА_3 не визнає позов та заперечує проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень він посилається на те, що справжнім власником земельної ділянки є ОСОБА_9, а не позивач. ОСОБА_1 передав довіреність відповідачу. Ця обставина свід-чить про те, що підпис в довіреності належить позивачу. Тому ОСОБА_3 просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представники відповідача ОСОБА_10 та ОСОБА_5 не визнають позов та за-перечують проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень вони посилаються на те, що в матеріалах цивільної справи містяться належні та допустимі докази на підтверджен-ня того, що підпис в довіреності належить іншій особі, а не ОСОБА_1 Крім того, на придбаній земельній ділянці ОСОБА_6 побудувала садовий будинок. Ця обставина уне-можливлює витребування земельної ділянки з її володіння. Тому представники відповідача ОСОБА_10 та ОСОБА_5 просять суд відмовити у задоволенні позову.

Приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Су-шик О.В. та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. не з'явились. Вони неодноразово завчасно у встановленому порядку повідомлялись про час та місце розгляду цивільної справи.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з та-ких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 був власником земельної ділянки площею 0,0599 га з кадастровим номером НОМЕР_2 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_3 від 21 травні 2014 року (а.с.22) та копією витягу №21959922 від 21 травня 2014 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.23-24).

19 серпня 2014 року приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушик О.В. посвідчив довіреність, зареєстровану в реєстрі за №444 (а.с.10-11). Цією довіреністю ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 продати земельну ділянку за ціною та на умовах, визначених повіреним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами пер-шою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вона є матір'ю позивача. 19 серпня 2014 року приблизно об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_12 зустріча-лась з сином поряд зі станцією метро «Либідська» в м. Києві. Свідок позичила у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 200 гривень. В той день відзначалось релігійне свято «Яблуч-ний спас». ОСОБА_12 хотіла дати сину декілька яблук, але він відмовився взяти їх. Тому вони домовились зустрітись ввечері о 18 годині 00 хвилин. В той же день ОСОБА_13 прийшов до свідка в гості о 18 годині 15 хвилин - 18 годині 20 хвилин. Він поспішав: швид-ко повечеряв та поїхав додому.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що в період часу з березня до кінця 2014 року він орендував приміщення для надання послуг з мийки авто-мобілів. Позивач працював на посаді адміністратора. 19 серпня 2014 року приблизно о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_14 бачив ОСОБА_1 на робочому місці. В листі обліку помитих автомобілів за 19 серпня 2014 року міститься ім'я ОСОБА_1. Ця обставина свідчить про те, що в той день позивач був на робочому місці.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що в період з 10 до 25 серпня 2014 року він працював на мийці автомобілів, де познайомився з ОСОБА_1 Позивач працював на посаді адміністратора. 19 серпня 2014 року ОСОБА_15 виконував сварочні роботи на другому боксі. ОСОБА_1 був на робочому місці: він видавав свідку матеріали, приймав та відпускав транспортні засоби.

Викладені показання свідків підтверджують те, що 19 серпня 2014 року позивач не перебував в м. Луцьку та не міг підписати довіреність.

З копій висновку експерта №402/тдд від 9 липня 2015 року (а.с.12-21, 106-110) вбача-ється, що рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_1 в довіреності виконано не позивачем, іншою особою.

Аналіз цих обставин свідчить про те, що довіреність, якою ОСОБА_3 був уповно-важений на продаж земельної ділянки, не відповідає волевиявленню ОСОБА_1, та су-перечить ч.3 ст.203 ЦК України.

З огляду на це суд вважає, що довіреність, посвідчену 19 серпня 2014 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушиком О.В. та зареєстровану в реєстрі за №444, належить визнати недійсною.

В матеріалах цивільної справи містяться письмові пояснення приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушика О.В. (а.с.90-91), з яких вбачається, що 19 серпня 2014 року позивач з'явився до нотаріальної контори та під-писав довіреність.

Відповідно до ч.1 ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з пору-шенням порядку, встановленого законом.

Згідно з ч.2 цієї ж статті обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлено, що наведені вище обставини можуть бути підтвердженні виключно пока-заннями Сушика О.В., допитаного як свідка. Ця обставина свідчить про те, що його письмові пояснення є недопустимим доказом. Крім того, достовірність цього доказу спростовується показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, копіями висновку експерта №402/тдд від 9 липня 2015 року.

З огляду на це суд критично оцінює письмові пояснення приватного нотаріуса Луць-кого районного нотаріального округу Волинської області Сушика О.В.

Встановлено, що 5 вересня 2014 року ОСОБА_3, діючи від імені позивача, уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нота-ріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. та зареєстрований в реєстрі за №5113 (а.с.5-8).

За цим договором ОСОБА_3, діючи від імені ОСОБА_1, відчужив у влас-ність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0599 га з кадастровим номером НОМЕР_2 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Ко-дексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Встановлено, що у зв'язку з недійсністю довіреності ОСОБА_3 не мав права укла-дати договір купівлі-продажу. Відчуження земельної ділянки відбулось всупереч волевияв-лення та розсуду позивача. Ці обставини свідчать про те, що оспорюваний договір супере-чить ч.1 ст.319 ЦК України.

З огляду на це суд вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 5 вересня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тур-чак С.М. та зареєстрований за №5113, належить визнати недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (ство-рення майна), прийняття його до експлуатації та державної реєстрації права власності на не-рухоме майно.

Згідно з ч.1 ст.377 цього ж Кодексу до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

З копії повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КС 062142950068 від 22 жовтня 2014 року вбачається, що в жовтні 2014 року на придбаній земельній ділянці ОСОБА_6 розпочала будівництво садового будинку. 11 лютого 2015 року вона подала декларацію про готовність цього об'єкта нерухомого майна до експлуатації №КС 142150420 405 від 11 лютого 2015 року.

31 березня 2015 року за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на садо-вий будинок по АДРЕСА_1 в урочищі «Млиново» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. Ця обставина підтверджується копією витягу №358 10106 від 2 квітня 2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.70).

2 квітня 2015 року вона отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_4 (а.с.69).

З огляду на це суд вважає, що до ОСОБА_6 перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,0599 га з кадастровим номером НОМЕР_2 з цільовим приз-наченням для індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Відповідно до ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Встановлено, що ОСОБА_6 у встановленому порядку набула право власності на земельну ділянку. Отримане нею свідоцтво про право власності на нерухоме майно не виз-нано недійсним.

З огляду на це суд вважає, що підстави для витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_6 відсутні. У задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_1 належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позов-них вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Встановлено, що ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 1102 гривень 40 копі-йок. Ця обставина підтверджується квитанціями (а.с.29, 30). Пред'явлений ним позов задово-лений лише в частині вимог, пред'явлених до ОСОБА_3

З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_3 на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 551 гривні 20 копійок (1102,40 : 2).

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ч.1-ч.3 ст.209, ст.ст.213-215, ч.1 ст.218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на сто-роні відповідачів: приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушик Олексій Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Турчак Світлана Миколаївна, про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Довіреність, посвідчену 19 серпня 2014 року приватним нотаріусом Луцького районно-го нотаріального округу Волинської області Сушиком Олексієм Вікторовичем та зареєстро-вану в реєстрі за №444, визнати недійсною.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 5 вересня 2014 року приват-ним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак Світланою Миколаївною та зареєстрований за №5113, визнати недійсним.

У задоволенні позову в частині вимоги про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 551 гривні 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд: позивачем, відповідача-ми та їх представниками - протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду; третіми особа-ми, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - про-тягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець