Ухвала суду № 62405445, 27.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 р.Справа № 820/3181/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

позивача - ОСОБА_1, представників сторін: відповідача - Нікуліної О.О., третьої особи - Лісовицької Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2016р. по справі № 820/3181/16

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України третя особа Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м.Харкова

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Департамент ДВС МЮ України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (далі по тексту - УПФУ в Московському районі м. Харкова), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.05.2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 40885335 від 21.11.2013 року по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року № 72631/10 "Нечепоренко та інші проти України".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 року по справі № 820/3181/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.05.2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 40885335 від 21.11.2013 року по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року № 72631/10 "Нечепоренко та інші проти України".

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 року по справі № 820/3181/16 та прийняти нове рішення, яким відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги та у судовому засіданні, зокрема, посилається на те, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до наданих повноважень та в межах компетенції, було вжито всіх дій щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини № 72631/10 від 24.10.2013 року у справі «Нечепоренко та інші проти України». Зазначає, що перерахунок і підвищення пенсії позивача входить до компетенції Пенсійного фонду України та його територіальних органів, водночас відповідач не наділений повноваженнями на свій власний розсуд або на бажання стягувача, звертати стягнення на кошти боржника за рішенням суду, яке носить зобов'язальний характер. Таким чином, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а його апеляційна скарга - задоволенню.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу та у судовому засіданні, з підстав, викладених в останніх, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначив, що спірна постанова є незаконною та підлягає скасуванню, виходячи з того, що рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року № 72631/10 "Нечепоренко та інші проти України", де ОСОБА_1 був одним з заявників, виконано лише частково, а тому виконавче провадження не може бути закінчено. Зазначає, що відповідачем не враховано, що постанова Московського районного суду м. Харкова містить в собі початкову дату її виконання, а саме: з 09.05.2011 року та не містить кінцевої дати виконання, натомість відповідна сплата сум відбулась не у повному обсязі, належний розмір якої за період з 01.11.2011 року по 30.11.2015 року визначено у висновку судово-економічної експертизи, оскільки розмір пенсії був зменшений, не повернуто розмір пенсії, який був у позивача станом на 31.10.2011 року, а саме: у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, не підвищено розмір пенсії з 01.01.2012 року і по теперішній час на 12%, у 3,5 рази та на коефіцієнт 1,011 та, як наслідок - не розрахована заборгованість з виплати пенсії з 01.01.2012 року по теперішній час, не нарахована та несплачена пеня на розмір цієї заборгованості тощо. Крім того, зазначає, що відповідачем не було нараховано та сплачено пеню за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду при виплаті суми 66449,89 грн. у процесі виконанні рішення національного суду - постанови Московського районного суду від 11.05.2011 року з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року, оскільки за аналогічних підстав при первинному виконанні рішення національного суду - постанови Московського районного суду від 11.05.2011 року за несвоєчасну сплату суми 77686,85 грн. та справедливої сатисфакції, відповідну суму пені було сплачено.

Третьою особою, у наданих суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу та у судовому засіданні, було зазначено про відсутність підстав для перерахунку та виплати пенсій позивачу, оскільки на виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року по справі № 2а-6788/2010 було проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до приписів постанови КМ України № 894 від 13.07.2004 року, постанови КМ України № 1293 від 27.12.2005 року, постанови КМ України № 308 від 14.04.2010 року у загальному розмірі 77686,85 грн.. Крім того, на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року по справі № 820/5621/15, якою зобов'язано Міністерство юстиції України вчинити дії по виконанню у повному обсязі стосовно ОСОБА_1, постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року по адміністративній справі №2-а-6788/2011, виконати яку зобов'язав Україну Європейський суд з прав людини своїм остаточним рішенням по справі №72631/10 "Нечепоренко та інші проти України", а саме: щодо нарахування та виплати грошової суми у розмірі 16065 (шістнадцяти тисяч шести десяти п'яти гривень) 99 копійок як недоплаченої ОСОБА_1 пенсії за період з 09.05.2011 року по 31.10.2011 року; щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії на 12% відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року; щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії в 3,5 рази відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року; щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення розміру пенсії на коефіцієнт 1,011 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2010 року № 308 "Про підвищення розмірів пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника" за період з 01.11.2011 року по 19.11.2013 року, було нараховано доплату до пенсії позивача у розмірі 66449,89 грн. Зазначає, що водночас постанова КМ України № 894 від 13.07.2004 року та постанова КМ України № 1293 від 27.12.2005 року - втратили чинність з 01.01.2012 року, а постанова КМ України № 308 від 14.04.2010 року - з 19.11.2013 року, а тому державним виконавцем правомірно закінчено виконавче провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, представників відповідача та третьої особи, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дії відповідача незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми, визнання бездіяльності незаконною.

Московським районним судом м. Харкова по справі № 2а-6788/2011 11.05.2011 року прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ( т.1, а.с. 32-34), а саме:

- зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова здійснити підвищення ОСОБА_1 пенсії на 12% з 09.05.2011 року відповідно до постанови КМУ від 13.07.2004 року № 894 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з виплатою недоотриманих сум;

- зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 збільшення йому пенсії у 3,5 рази з 09.05.2011 року відповідно до постанови КМУ від 27.12.2005 року № 1293 "Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з виплатою недоотриманих сум пенсії;

- зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 підвищення розміру пенсії на коефіцієнт 1,011 з 09.05.2011 року відповідно до постанови КМУ від 14.04.2010 року "Про підвищення розмірів пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника". В іншій частині вимог - відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 року, постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року по справі №2а-6788/10/2027 в оскаржуваній частині залишено без змін (т.1, а.с. 35-36).

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нечепоренко та інші проти України" ("Case of Necheporenko and others v. Ukraine") від 24.10.2013 року об'єднано заяви , наведені у Додатку 2 ( в тому числі щодо заяви ОСОБА_1 №44587/12 від 25.04.2012 року на рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року та визнано порушення державою - відповідачем п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції та за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Даним рішенням суд постановив: (а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, за заявами, наведеними у Додатку 2 (за винятком заяви №54124/11), і пану ОСОБА_4 за заявою №54124/11, ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; (б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти ( т.1, а.с.37-46).

На виконання зазначеного рішення Європейського суду з прав людини державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 21.11.2013 року було відкрито виконавче провадження ВП №40885335 ( т.1, а.с.109).

З матеріалів справи вбачається, що в ході виконання зазначеного рішення суду на користь ОСОБА_1 здійснено, зокрема: платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 1871 від 10.06.2014 року перерахування коштів у розмірі 77686,85 грн. як заборгованість за рішенням національного суду - постанови Московського районного суду від 11.05.2011 року; платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 1062 від 15.07.2014 року перерахування коштів - еквівалент 2000 євро у розмірі 31802,10 грн. (справедлива сатисфакція); платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 5376 від 12.09.2014 року перерахування коштів у розмірі 1572,89 грн. - пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини ( т.2, а.с. 56-58).

Позивач, не погоджуючись з тим, що розрахунок заборгованості недоплаченої пенсії згідно постанови Московського районного суду від 11.05.2011 року, виконати яку зобов'язав Європейський суд з прав людини згідно рішення від 24.10.2013 року, за період з 09.05.2011 року по 31.10.2011 року в розмірі 77686,85 грн. був зроблений невірно, із заниженням розміру недоплаченої пенсії, що свідчить про невиконання у повному обсязі рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року в частині зобов'язання виконати постанову Московського районного суду від 11.05.2011 року, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року по справі № 820/5621/15, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання у повному обсязі стосовно ОСОБА_1 постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року по адміністративній справі №2-а-6788/2011, виконати яку зобов'язав Україну Європейський суд з прав людини своїм остаточним рішенням по справі №72631/10 "Нечепоренко та інші проти України", щодо не виплати грошової суми у розмірі 16065,99 грн. - протиправною. Зобов'язано Пенсійний фонд України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно до постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року по адміністративній справі №2-а-6788/2011, виконати яку зобов'язав Україну Європейський з прав людини своїм остаточним рішенням по справі №72631/10 "Нечепоренко та інші проти України" в частині суми у розмірі 16065,99 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року по справі №820/5621/15 скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання у повному обсязі стосовно ОСОБА_1 постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року по адміністративній справі №2-а-6788/2011, виконати яку зобов'язав Україну Європейський суд з прав людини своїм остаточним рішенням по справі №72631/10 "Нечепоренко та інші проти України", а саме:

- щодо нарахування та виплати грошової суми у розмірі 16065 (шістнадцяти тисяч шести десяти п'яти гривень) 99 копійок як недоплаченої ОСОБА_1 пенсії за період з 09.05.2011 року по 31.10.2011 року;

- щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії на 12% відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року;

- щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії в 3,5 рази відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року;

- щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення розміру пенсії на коефіцієнт 1,011 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2010 року № 308 "Про підвищення розмірів пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника" за період з 01.11.2011 року по 19.11.2013 року.

Зобов'язано Міністерство юстиції України вчинити дії по виконанню у повному обсязі стосовно ОСОБА_1 постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року по адміністративній справі №2-а-6788/2011, виконати яку зобов'язав Україну Європейський суд з прав людини своїм остаточним рішенням по справі №72631/10 "Нечепоренко та інші проти України", а саме:

- щодо нарахування та виплати грошової суми у розмірі 16065 (шістнадцяти тисяч шести десяти п'яти гривень) 99 копійок як недоплаченої ОСОБА_1 пенсії за період з 09.05.2011 року по 31.10.2011 року;

- щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії на 12% відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року;

- щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії в 3,5 рази відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року;

- щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення розміру пенсії на коефіцієнт 1,011 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2010 року № 308 "Про підвищення розмірів пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника" за період з 01.11.2011 року по 19.11.2013 року.

Зобов'язано Міністерство юстиції України у місячний строк з моменту набрання цим рішенням законної сили подати звіт про виконання даного судового рішення. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено ( т.1, а.с. 50-55).

З матеріалів справи вбачається, що в ході виконання зазначеного рішення суду на користь ОСОБА_1 платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 1617 від 21.03.2016 року перераховано кошти у розмірі 66449,89 грн. як виконання рішення вищевказаного рішення Європейського суду з прав людини, стягнення заборгованості за рішенням національного суду - постанови Московського районного суду від 11.05.2011 року з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року ( т.2, а.с.59).

07.06.2016 року позивач отримав поштою копію постанови про закінчення виконавчого провадження № 40885335 від 30.05.2016 року ( т.2, а.с.61-62).

Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправною та скасування постанови.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця є протиправною, винесена передчасно а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За приписами ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" N 606-XIV (далі по тексту - Закон України № 606-XIV), державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень - неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з п. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України №606-XIV, підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV (далі по тексту - Закон України №3477-IV).

Відповідно до вимог ст. 2 та 3 Закону України № 3477-IV, порядок виконання рішення визначається цим Законом, Законом України №606-XIV, іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України № 3477-IV, протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва: надсилає стягувачу повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Відповідно до вимог ч. 1-4 ст. 8 Закону № 3477-IV, виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" ч. 5 ст. 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України N 606-XIV.

Згідно з вимогами ч. 5 вказаної статті, підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 8 Закону № 3477-IV, державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

Вказані норми кореспондуються зі ст. 49 Закону України N 606-XIV. Зокрема, положеннями п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Згідно частини 3 статті 49 вказаного Закону, про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що виконавче провадження ВП № 40885335 відкрито на підставі рішення Європейського суду з прав людини № 72631/10 від 24.10.2013 року.

Приймаючи постанову у зазначеному виконавчому провадженні, відповідач послався на приписи п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», обґрунтовуючи факт виконання боржником рішення суду, наявністю відомостей про виконання рішення ЄСПЛ щодо зобов'язання виконати рішення національного суду.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком державного виконавця та вважає його передчасним з огляду на наступне.

Щодо твердження позивача стосовно несплати пені за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду при виплаті суми 66449,89 грн. у процесі виконанні рішення національного суду - постанови Московського районного суду від 11.05.2011 року, з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-2 ст.8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.

При цьому відшкодуванням, в силу приписів ст.1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" розуміється:

а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь Стягувача.

Отже, у розумінні даного закону, пеня нараховується як за порушення строків сплати справедливої сатисфакції, так і за порушення строків сплати зобов'язань за рішенням національного суду.

З матеріалів справи вбачається, що Міністерством юстиції України платіжним дорученням № 1062 від 15.07.2014 року сплачено позивачу справедливу сатисфакцію за рішенням ЄСПЛ у справі "Нечепоренко та інші проти України" у розмірі 31802,10 грн. - еквівалент 2000 євро, а також платіжним дорученням № 5376 від 12.09.2014 року сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 1572,89 грн.

При цьому, позивач наполягав, що на суму заборгованості 77686,85 грн. за рішенням Московського районного суду від 11.05.2011 року та суму справедливої сатисфакції було нараховано та сплачено пеню, водночас на суму 66449,89 грн. у процесі несвоєчасного виконання рішення національного суду - постанови Московського районного суду від 11.05.2011 року з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року такі дії вчинено не було.

При цьому, представник відповідача стверджує, що у спірних правовідносинах пеню 1572,89 грн. було нараховано виключно за несвоєчасну сплату сум справедливої сатисфакції, а тому при затримці виплати зобов'язань за рішенням національного суду така пеня не нараховується

Колегія суддів зазначає, що вказана обставина суперечить приписам Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та спростовується матеріалами справи.

Так, з наявної в матеріалах справи вимоги державного виконавця № 14-676/16 вбачається наступне (т.1, а.с.199-200).

Кінцева дата виконання рішення ЄСПЛ - 24.01.2014 року, яке в частині виплати справедливої сатисфакції виконано 24.07.2014 року на суму 31802,10 грн. (екв. 2000 євро) з затримкою 181 день.

Розрахунок пені визначається за граничною позичковою ставкою Європейського центрального банку (0,40%) плюс три відсотки з моменту закінчення трьохмісячного строку і до моменту повного розрахунку.

Отже, розмір пені за несвоєчасну сплату справедливої сатисфакції складає 31802,10:365х3,40%х181= 537,57 грн..

Водночас, дана вимога також містить в собі розрахунок пені за несвоєчасну сплату зобов'язань на рішенням національного суду.

Кінцева дата виконання рішення ЄСПЛ - 24.01.2014 року, яке в частині виплати заборгованості за рішенням Московського районного суду м. Харкова виконано 16.06.2014 року на суму 77686,85 грн. з затримкою 143 дні.

Розрахунок пені визначається за граничною позичковою ставкою Європейського центрального банку (0,40%) плюс три відсотки з моменту закінчення трьохмісячного строку і до моменту повного розрахунку.

Отже, розмір пені за несвоєчасну сплату зобов'язань за рішенням Московського районного суду м. Харкова складає 77686,85:365х3,40%х143= 1035,32 грн..

Таким чином, сума пені 1572,89 грн. складається з 537,57 грн. за несвоєчасну сплату справедливої сатисфакції та 1035,32 грн. за несвоєчасну сплату зобов'язань за рішенням Московського районного суду м. Харкова.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невчинення відповідачем дій направлених на повне виконання рішення ЄСПЛ та виплати позивачу пені на суму 66449,89 грн. в зв'язку з несвоєчасним виконання рішення національного суду - постанови Московського районного суду від 11.05.2011 року з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Так, постанова Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 року набула законної сили, і вказаним судовим рішенням не визначено кінцеву дату, по яку зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивачу.

З огляду на положення КАС України та ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для довільного тлумачення судових рішень, а у разі незрозумілості порядку та способу виконання судового рішення державний виконавець мав звернутись до суду із відповідним поданням, отже, в даному випадку, державним виконавцем неправомірно застосовано положення п. 12 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження"

Щодо застосування до спірних правовідносин рішення Європейського суду у справі "Великода проти України", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Згідно ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відтак, визнання Європейським судом заяви Великоди неприйнятною як повністю необґрунтованою, не може бути приводом до невиконання рішення національного суду щодо ОСОБА_1 при виконанні рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечепоренко та інші проти України", де останній був одним із заявників, так як останнє містить в собі індивідуальні висновки щодо правовідносин при виконанні рішення національного суду відносно позивача.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.1-2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів правомірності, законності та обґрунтованості своїх рішень відповідачем під час судового розгляду не надано.

За наведених обставин, беручи до уваги те, що фактично виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечепоренко та інші проти України" ("Case of Necheporenko and others v. Ukraine") 24.10.2013 року в частині щодо ОСОБА_1 не відбулося, а відтак у відповідача були відсутні підстави, які в силу приписів п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" зумовлюють закінчення виконавчого провадження, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 40885335 від 21.11.2013 року по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року № 72631/10 "Нечепоренко та інші проти України", діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 року по справі № 820/3181/16 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2016р. по справі № 820/3181/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 01.11.2016 р.