Ухвала суду № 62405367, 25.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2016 рокусправа № 804/5280/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідачів: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року

у справі № 804/5280/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Національної поліції України

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області та до Національної поліції України, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати Наказ про проведення атестування ОСОБА_1;

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо направлення на атестування ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 26.07.2016, оформлене Атестаційним листом та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа в частині зазначення « 4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», прийняте відносно ОСОБА_1.

Позов обґрунтовано тим, що проведення атестування позивача здійснено з порушеннями вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом МВС України № 1465 від 17.11.2015, зокрема, за відсутністю законних підстав для атестування ОСОБА_1

Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зобов'язання Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області утриматися від звільнення ОСОБА_1 на підставі рішення (висновку) атестаційної комісії від 26.07.2014.

Клопотання обґрунтовано тим, що в разі, якщо позов не буде забезпечений у вигляді зобов'язання відповідача-1 утриматися від звільнення ОСОБА_1 на підставі рішення (висновку) атестаційної комісії від 26.07.2014, при подальшому задоволенні судом позовних вимог і визнанні протиправним дій Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо направлення на атестування, про визнання протиправними та скасування наказу про проведення атестування, рішення (висновку) атестаційної комісії, відновлення порушених прав позивача буде унеможливлене або потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 клопотання про забезпечення позову залишено без задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що забезпечення адміністративного позову в заявлений у клопотанні спосіб виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч.1 ст.117 КАС України, оскільки судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, є неприпустимим.

Як зазначено судом першої інстанції, оцінюючи докази в їх сукупності та приймаючи до уваги, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд не встановив підстав для задоволення клопотання.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить, скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити клопотання позивача про забезпечення позову. Вимоги апеляційної скарги мотивовані фактично обставинами та доводами, наведеними в клопотання про забезпечення позову. Позивач зазначає, що в своєму клопотанні він просив забезпечити позов шляхом зобов'язання відповідача-1 утриматися від звільнення ОСОБА_1 на підставі рішення (висновку) атестаційної комісії від 26.07.2014, і не ставив питання про зупинення дії правового акту індивідуальної дії про звільнення з посади чи зобов'язання продовжувати службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків, виплатою заробітної плати тощо.

Позивач (його представник), представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином, в тому числі, позивач за адресою, зазначеною ним в апеляційній скарзі.

За правилами ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Від відповідача-1 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, відповідач-1 вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, правильно врахував вимоги процесуального законодавства, вірно встановив, що позивач не навів доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, складності вчинення дій, направлених на відновлення праві позивача та наявності необхідності докладання значних зусиль та витрат, пов'язаних з відновленням прав позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч.3 ст.117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії (ч.4 ст.117 КАС України).

Виходячи з наведених норм, приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює застосування відповідних заходів, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, керуючись законом.

При цьому заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу.

Відповідні підстави, згідно п. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у клопотанні особи щодо забезпечення позову.

Суд першої інстанції вірно встановив, що в даному випадку предметом спору у даній адміністративній справі є питання правомірності проведення атестування позивача та правомірності рішення (висновку) атестаційної комісії за результатами атестації позивача про невідповідність його займаній посаді, звільнення від служби в поліції через службову невідповідність, а не правовідносини з реалізації висновку атестаційної комісії.

Відтак, забезпечення позову у визначений позивачем спосіб - зобов'язання ГУНП у Дніпропетровській області утриматися від звільнення ОСОБА_1 на підставі рішення (висновку) атестаційної комісії від 26.07.2014 є неможливим, оскільки виходить як за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч.1. ст. 117 КАС України, так і за межі предмету позову. Крім того, обраний позивачем захід забезпечення позову фактично унеможливлює виконання суб'єктом владних повноважень покладених на нього функцій, що суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Разом з тим, невірно обраний позивачем спосіб забезпечення позову не звільняє суд від обов'язку офіційного з'ясування всіх обставин справи (ст..11 КАС України) та вирішення питання щодо допустимості вжиття заходів забезпечення адміністративного позову за власною ініціативою в іншій спосіб, в даному випадку, - зупинення дії рішення (висновку) атестаційної комісії.

Згідно статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1465 від 17.11.2015 затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських, згідно п.18 р.ІV якої (Інструкції № 1465 в редакції на момент виникнення спірних відносин) рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії і згідно п.п.20, 21 р.ІV Інструкції № 1465 оформлюються протоколом, в якому зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, передбачених у пункті 15 цього розділу Інструкції № 1465.

За результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції (п.24 р.ІV Інструкції № 1465).

Згідно п.28 р.ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Водночас, розділ VІ Інструкції № 1465 передбачає можливість оскарження поліцейським висновку відповідної атестаційної комісії до апеляційної атестаційної комісії.

Наведені правові норми в їх сукупності свідчать про існування певного порядку проведення атестації поліцейських і наявність у атестаційної комісії, яка проводить таку атестацію, повноважень щодо прийняття рішень за результатами проведеної атестації.

Такі рішення атестаційних комісій мають для поліцейських, що проходять атестування, певні юридичні наслідки в залежності від висновків атестаційної комісії згідно п.15 р.ІV Інструкції № 1465, зокрема, у вигляді звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Отже висновок атестаційної комісії має ознаки рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки приймається шляхом голосування на засіданні колегіального органу, передбаченого ч. 3 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», є обов'язковим для виконання керівниками органів поліції, яким надано право призначення та звільнення осіб, що проходять службу в органах поліції, і на підставі такого рішення атестаційної комісії у фізичної особи - поліцейського виникають, змінюються або припиняються конкретні права та обов'язки, пов'язані зі службою в цих органах.

Відтак, реалізація висновку атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо позивача від 26.07.2016, який згідно діючого законодавства є обов'язковим для керівника відповідного органу, призведе до видання керівником наказу про звільнення позивача зі служби в поліції, тобто без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову для позивача настануть негативні наслідки. Для відновлення прав позивач вимушений буде докласти додаткових зусиль, оскаржувати наказ про звільнення, підставою для видання якого є спірне рішення атестаційної комісії.

При цьому таке зупинення дії рішення не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовується лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Суд першої інстанції, розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову, не перевірив зазначені обставини, пославшись на недоведеність доводів позивача, та не взяв до уваги приписи Закону України «Про Національну поліцію» та положення зазначеної вище Інструкції.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, документів, долучених позивачем до апеляційної скарги, станом на момент оскарження ухвали суду першої інстанції від 18.08.2016 позивача вже звільнено зі служи в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (через службові невідповідність) з 26.07.2016 на підставі атестаційного листа ОСОБА_1 від 26.07.2016, про що відповідачем-1 виданий відповідний наказ по особовому складу № 237о/с від 26.08.2016.

Отже наведені обставини свідчать про фактичну реалізацію висновку атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 від 26.07.2016, що виключає можливість забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаного рішення (висновку) атестаційної комісії.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для забезпечення позову як у запропонований позивачем спосіб, так і в іншій спосіб.

Відповідно до ч.2 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року у справі № 804/5280/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко