Вирок № 6240449, 20.05.2008, Черкаський районний суд Черкаської області

Справа № 1-43/2008 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2008 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Іваненка І. В.

при секретарі Чубенко Ю. Ю.

за участю прокурора Куліш А. А.

захисника ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

представників потерпілого ОСОБА_3 М, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працює приватним підприємцем, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Громадянин ОСОБА_5 17 листопада 2007 року близько 20 години 15 хвилин, керуючи автомобілем „Форд-Транзит", державний номер 775-14 ME, рухаючись по вул. Жовтневій у с Червона Слобода Черкаського району Черкаської області у напрямку до м. Черкаси, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який переходив проїзну частину зліва направо по ходу руху автомобіля, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді переломів правої гомілки, правої ключиці, 9-11-го ребер справа, які, згідно з висновком експертизи, є ушкодженнями середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Допитаний у ході судового розгляду справи підсудний ОСОБА_5 свою вину не визав, пояснивши, що за указаних вище обставин він рухався на автомобілі зі швидкістю приблизно 60 км/год з увімкненим ближнім світлом фар на відстані близько одного метра від правого краю проїзної частини. Коли він проїхав зупинку громадського транспорту, назустріч йому від м. Черкаси у напрямку до с Леськи Черкаського району Черкаської області рухалася колона автомобілі з увімкненим ближнім світлом фар. Коли його автомобіль розминувся із першим зустрічним автомобілем з колони, він помітив на дорозі тінь та відразу побачив людину на лобовому склі свого автомобіля. Після цього він зупинився, викликав швидку допомогу та працівників міліції, був присутній під час оформлення ДТП. Він вважає, що за обставин, які склалися, його вини немає, оскільки зреагувати іншим чином на появу людини він не міг.

Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, його вина у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, підтверджується наступними доказами:

· показами потерпілого ОСОБА_2, який пояснив, що він за викладених вище обставин підійшов до проїзної частини вул. Жовтневої ус. ОСОБА_6 та вирішив її перейти. Упевнившись у тому, що автомобілі з обох боків далеко, він почав перетинати дорогу. Коли він вже майже закінчив переходити дорогу, відчув сильний удар у праву сторону тіла та відразу втратив свідомість;

· даними довідки про ДТП від 17 листопада 2007 року, зі змісту якої вбачається, що за викладених вище обставин водій ОСОБА_5 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який перетинав проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху автомобіля;

· даними протоколу огляду місця ДТП та схеми до протоколу огляду місця ДТП;

2

· протоколом огляду транспортного засобу як речового доказу від 14 грудня 2007 року, у якому зафіксовані характер, ступінь та розташування пошкоджень на автомобілі „Форд-Транзит", державний номер 775-14 ME;

· даними висновку судово-медичної експертизи № 758 м/д від 12 грудня 2007 року, відповідно до якого отримані потерпілим ОСОБА_2 тілесні ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я;

· даними висновку судово-автотехнічної експертизи № 4/327 від 19 грудня 2007 року, де указано, що у дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, з технічної точки зору у причинному зв'язку з виникненням цієї пригоди знаходилися невідповідні вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України дії водія автомобіля „Форд-Транзит", державний номер 775-14 ME, ОСОБА_5

Допитані у якості свідків за клопотанням підсудного громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були понятими при оформленні обставин ДТП, указали, що сам момент ДТП вони не бачили й прибули на місце ДТП вже під час його оформлення працівниками ДАІ, допомагали у такому оформленні, давали пояснення.

Допитані у якості свідків за клопотанням підсудного громадяни ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які зі слів підсудного бачили сам момент ДТП, дали наступні покази.

Свідок ОСОБА_9 показав, що він їхав у якості пасажира в автомобілі за декілька метрів перед автомобілем підсудного. Потерпілий з його слів раптово виник на дорозі, перебігаючи її з ліва направо відносно руху їхнього автомобіля. Він указав, що водій їхнього автомобіля ОСОБА_11 ледь встиг зманеврувати праворуч, щоб не зачепити пішохода, а автомобіль підсудного, який рухався позаду них, зіткнувся з пішоходом. Сам момент зіткнення він не бачив, однак зрозумів, що воно трапилося, оскільки, повернувшись назад, побачив, що водій мікроавтобуса „Форд" різко зупинився й увімкнув аварійний сигнал. Вони зупинили свій автомобіль й повернулися на місце пригоди, брали участь в оформленні обставин ДТП, були допитані й давали пояснення працівникам ДАІ.

Свідок ОСОБА_11 дав покази, аналогічні за змістом показам ОСОБА_12

Доводи підсудного ОСОБА_5 з приводу того, що він не мав змоги вчасно зреагувати на появу потерпілого на дорозі, суд відхиляє, оскільки вони нічим не підтверджені й суперечать іншим доказам, зокрема даним висновку судово-автотехнічної експертизи № 4/327 від 19 грудня 2007 року, де чітко указано, що саме невідповідні правилам дорожнього руху дії водія ОСОБА_5 перебувають у причинному зв'язку з виникненням ДТП. Доводи підсудного про те, що потерпілий ОСОБА_2 на час виникнення ДТП перебував у стані сп'яніння, суд відхиляє, оскільки чинне законодавство не містить заборон щодо недопущення переходу проїзної частини дороги пішоходом, який перебуває у стані сп'яніння. Доводи підсудного ОСОБА_5 про те, що потерпілий також винен у тому, що трапилося, оскільки переходив проїзну частину не на пішохідному переході, суд також відхиляє, оскільки причинно-наслідкового зв'язку між указаним діяння потерпілого та фактом ДТП під час досудового слідства та у судовому засіданні встановлено не було.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, у результаті повного, об'єктивного і всебічного їх розгляду в судовому засіданні, суд вважає, що указані вище обставини вчинення злочину підтверджені у повному обсязі, пред'явлене обвинувачення доведене повністю.

Дії підсудного ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середнього тяжкості тілесне ушкодження.

Під час призначення підсудному покарання у межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього ж кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину (злочин невеликої тяжкості), особу винного; враховуючи відсутність обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання; суд вважає, що необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення особи і запобігання вчиненню ним нових злочинів є основне кримінальне покарання у вигляді обмеження волі з обов'язковим позбавленням права на керування транспортними засобами.

Крім цього, враховуючи вчинення підсудним злочину вперше, невелику тяжкість злочину, особу підсудного, суд вважає, що його виправлення можливе без реального відбування

3

цього основного покарання зі звільненням підсудного від відбування покарання з випробуванням.

Суд вважає, що застосування до підсудного інших, більш м'яких, передбачених ч. 1 ст. 286 КК України кримінальних покарань у вигляді штрафу, виправних робіт, арешту є недоцільним з наступних підстав. Покарання у вигляді штрафу суд вважає занадто м'яким, тобто таким, що не буде сприяти достатньому виправному впливу на особу. Покарання у вигляді виправних робіт застосувати до підсудного неможливо, оскільки він є приватним підприємцем, а не найманим працівником. Покарання у вигляді арешту застосовувати також недоцільно, оскільки суд дійшов висновку про загальну можливість виправлення засудженого без призначення покарання, пов'язаного з ізоляцією його від суспільства. Тоді як арешт як основне покарання може відбуватися повнолітньою особою тільки реально.

Потерпілим заявлено до підсудного цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 3810 гривень 00 копійок та моральних збитків у розмірі 50 000 гривень 00 копійок, завданих злочином. В обгрунтування своїх вимог потерпілий указує, що внаслідок ДТП йому було завдано значної шкоди здоров'ю у вигляді переломів правої гомілки, правої ключиці, 9-11-го ребер справа. Це призвело до матеральних витрат на лікування, які підтверджуються доданими до позовної заяви документами, й відповідачем жодним чином не відшкодовані. Крім цього, він указує, що внаслідок ДТП, завдання шкоди його здоров'ю, йому також були спричинені значні моральні страждання, оскільки він терпів сильний біль, на тривалий час втратив можливість рухатися, переніс кілька операцій, обтяжив своїх близьких необхідністю догляду за ним.

У судовому засіданні потерпілий свій позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити

Підсудний заявлений до нього потерпілим позов не визнав та просив суд у позові відмовити. Стосовно доданих цивільним позивачем додатків до позову щодо обгрунтування суми матеріальних збитків підсудний як цивільний відповідач у судовому засіданні указав, що претензій до обгрунтування самої суми матеріальних збитків він не має, однак не визнає їх в цілому, оскільки вважає себе не винуватим взагалі.

Заслухавши потерпілого як цивільного позивача та його представників, підсудного як цивільного відповідача, захисника, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню частково. Потерпілим як цивільним позивачем доведено й за допомогою належних та допустимих документальних доказів підтверджено факт завдання йому матеріальних збитків на суму 3810 гривень 00 копійок. Суд вважає, що сума матеріального відшкодування має бути стягнута з підсудного на користь потерпілого у повному обсязі. Розмір морального відшкодування потерпілий обґрунтовує тим, що він терпів сильний біль, на тривалий час втратив можливість рухатися, переніс кілька операцій, обтяжив своїх близьких необхідністю догляду за ним. Суд вважає ці вимоги обгрунтованими, однак суму вимог щодо морального відшкодування вважає завищеною. Суд вважає, що підсудний зобов'язаний відшкодувати потерпілому суму морального відшкодування, яку суд визначає у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень і вважає достатньою для відшкодування моральної шкоди.

Прокурором у справі в інтересах Черкаської областної лікарні заявлений позов на суму 1447 гривень 04 копійки за лікування потерпілого ОСОБА_2. Прокурор заявлені вимоги підтримав. Підсудний заявлений прокурором позов визнав і сплатити указану суму лікарні погодився. Враховуючи це, а також встановлення вини підсудного у вчиненні злочину, суд вважає, що указані суми коштів мають бути стягнуті з ОСОБА_5 на користь закладу охорони здоров'я.

Витрати, пов'язані з проведенням автотехнічної експертизи у розмірі 202 гривні 82 копійки, суд також вважає необхідним стягнути з ОСОБА_5 на користь експертного центру.

Арешт, накладений під час досудового слідства у якості забезпечення цивільного позову потерпілого на автомобіль „Форд-Транзит", державний номер 775-14 ME (a.c. 56), суд вважає необгрунтованим, оскільки указаний автомобіль ОСОБА_5 не належить, а належить ОСОБА_13, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 83). ОСОБА_5 володіє, користується та вчиняє інші дії стосовно цього автомобіля на підставі довіреності у порядку передоручення (а.с. 84), що не призводить до переходу права власності.

4

Тому арешт цього майна не може виступати як спосіб забезпечення виконання рішення суду в частині цивільного позову.

Речовий доказ у справі, а саме автомобіль „Форд-Транзит", державний номер 775-14 ME, переданий на зберігання ОСОБА_5, суд вважає необхідним повернути йому як особі, якій власником у порядку передоручення довірено володіти, користуватися та вчиняти інші дії стосовно цього майна.

Запобіжний захід ОСОБА_5 суд вважає необхідним залишити попередній, а саме підписку про невиїзд до вступу вироку у законну силу.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому основне кримінальне покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, а також повідомляти ці органи про зміну місця проживання чи роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_5 залишити попередній, а саме підписку про невиїзд до вступу вироку у законну силу.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_2, який мешкає у с Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, вул. Польова, 109, суму матеріальний збитків у розмірі 3810 гривень 00 копійок та суму моральних збитків у розмірі 8 000 гривень 00 копійок, а всього - 11 810 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Черкаської обласної лікарні кошти у сумі 1447 гривень 04 копійки, зарахувавши їх на рахунок № 35422002001924, код 02005585, МФО 854018 в ГУ ДКУ у Черкаській області.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Черкаській області кошти у розмірі 202 гривні 82 копійки, зарахувавши їх на рахунок № 35223003000037, банк одержувач УДК в Черкаській області, код 25574009, МФО 854018.

Речовий доказ у справі, а саме автомобіль „Форд-Транзит", державний номер 775-14 ME, переданий на зберігання ОСОБА_5, повернути йому ж як особі, якій власником у порядку передоручення довірено володіти, користуватися та вчиняти інші дії стосовно цього майна, звільнивши це майно з-під арешту.

На вирок може бути подана апеляція до судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом 15 діб.