Ухвала суду № 62404409, 12.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 жовтня 2016 року м. Київ К/800/26916/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування пункту рішення,

встановив:

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 26 рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24 лютого 2016 року «Про передачу чи відмову у передачі земельних ділянок у власність громадянам в м. Кременчуці», в частині відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_1 для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі Кременчуцька міська рада Полтавської області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Пунктом 26 рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24 лютого 2016 року «Про передачу чи відмову у передачі земельних ділянок у власність громадянам в м. Кременчуці» ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність, орієнтовною площею 0,0028 га, для будівництва індивідуального гаража за вищевказаною адресою у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна-гараж, розташований на земельної ділянці та відсутністю дозвільних документів на його будівництво.

Положеннями частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій», в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва III-V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; абзац 10 частини третьої статті 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 08 грудня 2015 року) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності ( у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); калдастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки), матеріали погодження проекту земелеустрою.

Відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою та у передачі земельної ділянки у власність Кременчуцька міська рада у своєму рішенні від 24 лютого 2016 року посилалась на відсутність правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна гаража, розташованого на земельній ділянці та відсутністю дозвільних документів на його будівництво.

Таким чином, відповідач відмовив ОСОБА_1 з підстав, не передбачених законодавством України.

Кременчуцька міська рада не враховувала той факт, що внаслідок внесених 08 грудня 2015 року змін до статті 50 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, на час прийняття оскаржуваного рішення міської ради, не передбачав обов`язкового включення до нього правовстановлюючих документів на такий об`єкт нерухомого майна як гараж, оскільки він не відноситься до об`єктів будівництва III-V категорії складності.

Відповідно до частини третьої сттатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законодавством України не заборонена безоплатна передача земельних ділянок (в тому числі для будівництва індивідуальних гаражів), на яких розміщено гаражі без наявності правовстановлюючих документів на них.

Отже, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про затвердження проекту землеустрою, відповідач не керувався вимогами чинного законодавства, у зв'язку з чим порушив основоположний принцип діяльності органу місцевого самоврядування, встановлений статтею 19 Конституції України, прийняв рішення не обґрунтовано.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Кременчуцької міської ради Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області в про изнання протиправним та скасування пункту рішення.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.Ф. Мороз