Постанова № 62403505, 03.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2016 року (15:42) м.Київ810/1727/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів.

Суть спору:Джигіль ОСОБА_4 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №168 о/с від 15.04.2016 «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) капітана поліції ОСОБА_3, інспектора Васильківского відділу поліції, 25.04.2016 за пп.4 п.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів);

- поновити ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді інспектора Васильківського відділу поліції;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_3 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_3 на службі в поліції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 26.05.2016 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Васильківський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що спірним наказом його було звільнено з посади інспектора Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції з підстав, визначених п.4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), проте відповідачем не було належним чином дотримано порядок звільнення, оскільки не було запропоновано ОСОБА_3 вакантну посаду, яка відповідає його професійній кваліфікації.

Крім того, позивач зауважив про те, що попередження про його можливе звільнення зі служби в поліції у зв'язку із скороченням штатів було вручено позивачеві 23.02.2016, у той час як наказ №168 о/с було прийнято Головним управлінням Національної поліції в Київській області 15.04.2016, тобто до спливу двомісячного строку з дня попередження про звільнення.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що у звязку зі зміною в організаційній структурі поліції та відповідних структурних підрозділах Головного управлінням Національної поліції в Київській області, які зумовлені прийняттям Національною поліцією України наказу від 27.01.2016 №73 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Київській області» та прийняттям Головним управлінням Національної поліції в Київській області наказу від 16.02.2016 №127 дск «Про організаційно-штатні зміни», поліцейських Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, у тому числі і позивача, було попереджено про можливе звільнення із займаної посади на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідач зауважив про те, що позивачу неодноразово пропонувались посади інспектора секторів реагування патрульної поліції у Васильківському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, проте ОСОБА_3 відмовився від запропонованих вакантних посад, про що було складено акти від 31.03.2016, від 08.04.2016 та від 11.04.2016.

Крім того, відповідач зазначив про те, що ним було дотримано двомісячний строк з дня попередження позивача про його можливе майбутнє звільнення, оскільки у наказі №168 о/с від 15.04.2016 зазначено, що позивач звільняється зі служби в поліції саме 25.04.2016, а не 15.04.2016, що відповідає положенням ч.2 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".При цьому, грошове забезпечення позивачу було виплачено само по день його звільнення, тобто по 25.04.2016.

У звязку з цим, відповідач вважає, що ним було належним чином дотримано процедуру звільнення ОСОБА_3 за п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Присутній у судовому засіданні представник позивача подав письмові пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Васильківський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення, явку представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 20.06.2009 проходив службу в Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, зокрема, з 25.04.2013 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Васильківського міського відділу (з обслуговування міста Васильків та Васильківського району), що підтверджується витягом з послужного списку б/н від 17.05.2012 та трудової книжкою АЕ №728800 від 28.08.2008.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.11.2015 № 1о/с відповідно до пунктів 9 та 12 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_3 (М-197287), як прибулого з Міністерства внутрішніх справ України, призначено з присвоєнням спеціального звання капітана поліції в порядку переатестування на посаду інспектора Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

27.01.2016 Національною поліцією України було прийнято наказ №73 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Київській області», яким, зокрема, були змінені структура та штат Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

В свою чергу, Головним управлінням Національної поліції в Київській області було прийнято наказ від 16.02.2016 №127 дск «Про організаційно-штатні зміни», яким, зокрема, було затверджено штат Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2016 позивача було попереджено про можливе наступне звільнення його із займаної посади згідно п.1 ст.40 ст. ст.49-2 Кодексу законів України про працю та п.4 ч.1 ст.77 ( у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію».

Судом встановлено, що 31.03.2016 членами комісії у складі Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_5, першого заступник начальника Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області підполковника поліції ОСОБА_6 та начальника сектору Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області підполковника поліції майора поліції ОСОБА_7 було складено акт №3818/109/1004/05 від 31.03.2016 про відмову позивача від запропонованої йому посади інспектора сектора реагування №3 патрульної служби Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

08.04.2016 вказаною комісією Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області було складено акт №4827/109/1004/05 від 08.04.2016 про відмову позивача від запропонованої посади інспектора сектора реагування №1 патрульної служби поліції Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області.

Відповідно до акта №4337/109/1004/05 від 11.04.2016 комісією у складі вищевкаазаних осіб Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області було зафіксовано відмову позивача від посади інспектора сектора реагування №2 патрульної служби поліції Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області.

У вищевкаазних актах зазначено, що позивач відмовився також від їх підписання.

Після цього Головним управлінням Національної поліції в Київській області було прийнято наказ від 15.04.2016 №168 о/с, яким ОСОБА_3 відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) було звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік) 25.04.2016.

Не погоджуючись з правомірністю звільнення на підставі наказу №168 о/с від 15.04.2016, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування, поновлення на посаді та стягнення коштів, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VІІІ) призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Частиною 1 ст. 77 Закону №580-VІІІ встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до ч.1 ст.68 Закону №580-VІІІ у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Згідно з ч.2 ст.68 Закону №580-VІІІ поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Частиною 3 ст.68 Закону №580-VІІІ передбачено, що поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк (ч.4 ст.68 Закону №580-VІІІ).

Відповідно до ч.5 ст.68 Закону №580-VІІІ переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Отже, у випадку скорочення посад в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого підлягає скороченню, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

При цьому, така особа може бути призначена за її згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції.

Як зазначено вище, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що відповідачем не було запропоновано йому зайняти вакантну посаду у Васильківському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, яку він міг обіймати відповідно до своєї професійної кваліфікації.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що ним неодноразово пропонувались позивачу відповідні вакантні посади, проте ОСОБА_3 відмовився від них.

Суд звертає увагу на те, що Законом №580-VІІІ окремо не визначено процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у звязку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п.4 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з огляду на відсутність в Законі №580-VІІІ спеціальних положень, які регулюють порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, суд вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню загальні положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, частиною 2 цієї статті передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При цьому, Пленум Верховного Суду України в пункті 19 Постанови від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Однак, матеріалами справи не підтверджується зміна в організації праці Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, повязана зі скороченням чисельності або штату працівників.

Так, відповідно до Штату Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, затвердженого Наказом Національної поліції України №73дск від 21.01.2016 та оголошеним Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №127дск від 16.02.2016, станом на 23.02.2016, тобто на день попередження позивача про майбутнє звільнення, у секторі превенції, в якому проходив службу позивач, було передбачено 4 посади інспектора з ювенальної превенції, яку і обіймав позивач.

При цьому, в Штаті Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області станом на 15.04.2016, тобто на день видання наказу про звільнення позивача через скорочення штату, кількість посад інспекторів з ювенальної превенції в секторі превенції була незмінна та складала 4 посади.

Така сама кількість посад передбачена і в Штаті Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області станом на 01.07.2016.

Порівнявши наявні в матеріалах справи Штати Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області станом на 01.07.2016 та станом на 23.02.2016, судом було встановлено, що станом на 01.07.2016, тобто після проведення організаційних заходів, штат Відділу став наступним:

- у підрозділі «керівництво» кількість посад залишилася незмінною;

- у слідчому відділі кількість посад «старший слідчий» була скорочена з « 9» до « 6», кількість слідчих з « 19» до « 11» та при цьому було введено 2 посади інспектора та 2 посади помічника слідчого;

- у секторі кримінального забезпечення була скорочена 1 посада старшого інспектора-криміналіста та 2 посади інспектора-криміналіста;

- у секторі превенції була скорочена одна посада інспектора;

- у секторах реагування патрульної поліції №№1, 2, 3, 4 скорочена посада старшого інспектора, але при цьому додатково введена посада заступника начальника сектору;

- додатково створено відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості (1 посада начальника відділення, 1 посада старшого слідчого та 3 посади слідчого);

- додатково створено відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності (1 посада начальника відділення, 1 посада старшого слідчого та 3 посади слідчого).

Таким чином, аналіз проведених змін в штаті Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області свідчить про те, що внаслідок відповідного реформування посада, яку обіймав позивач, скорочена не була.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, під час розгляду справи відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази, які б свідчили, що після проведення реорганізації Штат Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та, зокрема, посада, яку позивач обіймав, були скорочені та потребували звільнення працівників, у даному випадку позивача, у звязку з чим підстава звільнення, зазначена в спірному наказі, не відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що при зміні в організації виробництва і праці одночасно з попередженням про майбутнє звільнення пропозиція працівникові іншої посади має бути надана власником (роботодавцем) або уповноваженим ним органом.

У той же час, як вбачається з наявних в матеріалах справи актів, відповідні пропозиції були зроблені комісією у складі: начальника Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_5, начальника сектору Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 та першого заступника начальника Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6.

Такі самі обставини були встановлені судом і при допиті вказаних осіб в якості свідків, які підтвердили, про вакантні посади усно пропонувалися позивачу комісією саме у цьому складі.

Проте, суд звертає увагу на те, що у даному випадку Васильківський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області не є роботодавцем позивача, тобто тим органом, який має право пропонувати вакантні посади при можливому майбутньому звільненні через скорочення штатів.

Так, відповідно до статті 47 Закону №580-УІІІ призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Згідно з Наказом МВС України від 30 червня 2011 року N 378 «Про затвердження номенклатури посад щодо призначення, переміщення, звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ» відповідним органом, який призначає на посаду, яку обіймав позивач до звільнення (а отже, і роботодавцем), у даному випадку є Головне управління Національної поліції у Київській області.

Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Національної поліції в Київській області, затверджене наказом Національної поліції №26 від 06.11.2015 (далі Положення №26), Головне управління Національної поліції в Київській області (далі-ГУ або Головне управління) є територіальним органом Національної поліції та згідно із законодавством України реалізовує повноваження Національної поліції на території Київської області.

Згідно з пп.2-3 п.7 Положення №26 ГУ з метою організації своєї діяльності у межах наданих повноважень здійснює підбір кадрів та контролює діяльність відокремлених структурних підрозділів ГУ.

Пунктом 9 Положення №26 встановлено, що ГУ здійснює свої повноваження через апарат ГУ та утворені в установленому порядку відокремлені структурні підрозділи в районах, містах, районах у містах.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від27.01.2016 №67 затверджено Положення про територіальні (відокремлені) підрозділи - відділи, відділення Головного управління Національної поліції в Київській області (далі-Положення №67).

Відповідно до п.1.1 розділу І Положення №67 відділи поліції Білоцерківський, Бориспільський, Броварський, Васильківський, Вишгородський, Сквирський, Ірпінський, Києво-Святошинський, Обухівський, Переяслав-Хмельницький, Миронівський, зони ОСОБА_8Відділи поліції підпорядковуються начальникові ГУПН.

Згідно з п.п.5 п.1 розділу ІІІ Положення №67 відділ поліції відповідно до покладених на нього завдань забезпечує організацію роботи з добору та комплектування відділу і відділення поліції кваліфікованими кадрами, вживає заходів організації професійного навчання працівників поліції.

Отже, відділи Головного управління Національної поліції в Київській області є виключно структурними підроділами вказаного територіального органу Національної поліції, які створені для належного виконання Головним управлінням Національної поліції в Київській області відповідних повноважень, що в чергу, свідчить про те, що роботодавцем поліцейських, які проходять службу у відповідних структурних підрозділів, є саме Головне управління Національної поліції в Київській оласті.

При цьому, Положення №67 не надає відділам поліції повноважень по пропонуванню вакантних посад поліцейським, які підлягають звільненню через скорочення штатів, а п.п.5 п.1 Розділу ІІІ Положення, який надає відділу можливість здійснення організації роботи з добору та комплектування відділу кадрами, у даному випадку не підлягає розширеному тлумаченню, оскільки згідно зі статтею 49-2 КЗпП відповідні повноваження мають бути чітко визначені та передані роботодавцем, тобто ГУ НП у Київській області.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У звязку з цим, суд вважає, що саме Головне управління Національної поліції в Київській області як територіальний орган поліції, який здійснює добір кадрів, мало запропонувати позивачу вакантні посади, які він міг обійняти внаслідок скорочення штатів.

Однак, відповідні дії Головним управлінням Національної поліції в Київській області вчиненні не були, що, в свою чергу, свідчить про недотримання відповідачем процедури звільнення позивача з посади в поліції на підставі п.4 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Таким чином, встановлені судом обставини в сукупності свідчать про порушення відповідачем порядку звільнення позивача зі служби в поліції, що є підставою для визнання протиправним та скасування спірного наказу про звільнення.

Щодо посилань позивача на недотримання відповідачем строку для його звільнення на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.77 Закону №580-VІІІ днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Як зазначено вище, попередження ОСОБА_3 про його можливе майбутнє звільнення із посади в поліції було здійснене 23.02.2016.

При цьому, зі змісту наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №168 о/с від 15.04.2016 вбачається, що позивач підлягає звільненню зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) на підставі п.4 ч.1 ст.77 (у звязку із скороченнями штату) 25.04.2016.

Крім того, відповідно до трудової книжки позивача, його звільнення на підставі оспорюваного наказу було здійснене відповідачем саме 25.04.2016.

При цьому, суд звертає увагу на довідку Головного управління Національної поліції в Київській області вих.№7-724/109/1004/05 від 08.06.2016, відповідно до якої грошове забезпечення було виплачено позивачу по день його звільнення 25.04.2016. Отже, датою звільнення ОСОБА_3 з посади інспектора Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції є саме 25.04.2016, що свідчить про дотримання відповідачем передбаченого ст.68 Закону №580-VІІІ двомісячного строку для звільнення поліцейського, який відраховується з дня його повідомлення про можливе майбутнє звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується протиправність звільнення позивача із служби в поліції, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині поновлення його на тій посаді та у тому органу, в якому він був протиправно звільнений, а саме: на посаді інспектора Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.

Частиною 2 ст.235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пленум Верховного Суду України у п.6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13 зазначив про те, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Відповідно до ч.1 ст.244-1 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Пунктом 2 Порядку №100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до абз.3 п. 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Київській області №7-724/109/1004/05 від 08.06.2016, загальна сума нарахованого позивачу грошового забезпечення за період з лютого по березень 2016 року становить 10 500,00 грн., у тому числі за лютий 2016 року 5250, 00 грн. та за березень 2016 року 5250,00 грн.

При цьому, кількість відпрацьованих позивачем днів за лютий 2016 року складає 29 день, за березень 2016 року - 31 день, загалом 60 календарних дня.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 175,00 грн. (10 500,00 грн./60) за 1 календарний день.

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 161 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 26 квітня 2016 року по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 03 жовтня 2016 року.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 161 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь з відповідача, становить 28 175,00 грн. ( 161 х 175,00 грн.).

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із пункту 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді інспектора Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та в частині стягнення з Головного управлінні Національної поліції в Київській області суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 5250,00 грн. допустити до негайного виконання.

У судовому засіданні 03.10.2016 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 07.10.2016.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.04.2016 № 168 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_3 (М-197287), інспектора Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) за статтею 77, п. 1, пп. 4 Закону України Про Національну поліцію (у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

3.Поновити ОСОБА_3 (М-197287) на посаді інспектора Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

4.Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, ідентифікаційний код 40108616) на користь ОСОБА_3 (08640, Київська область, Васильківський район, с. Мала Солтанівка, вул. Щорса, 10, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 16.04.2016 по 03.10.2016 в розмірі 29925 (двадцять девять тисяч девятсот двадцять пять) грн. 00 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів.

5.Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_3 (М-197287) на посаді інспектора Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

6.Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, ідентифікаційний код 40108616) на користь ОСОБА_3 (08640, Київська область, Васильківський район, с. Мала Солтанівка, вул. Щорса, 10, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 5250 (пять тисяч двісті пятдесят гривень) грн. 00 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.