Постанова № 62403371, 27.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2016 року Справа № 810/1998/16

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Грещук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Ед Марліс" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Ед Марліс" звернулось до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 11.01.2016 № 0001702204, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 309540,00 грн., з яких: 206360,00 грн. - за основним платежем; 103180,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 11.01.2016 № 0001712204, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 81767,00 грн.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено висновки, зроблені за результатами перевірки позивача, про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни придбаного товару. Податковий орган стверджував, що господарські операції з придбання товару не мали реального характеру, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники цих операцій склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди. За твердженням податкового органу, це призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно і правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер - товар контрагентами поставлено в повному обсязі й оплачено позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є законними і обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство "Ед Марліс" є юридичною особою, що зареєстрована 14.11.2003 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 03.10.2006 № 1 331 120 0000 000763), як платник податків перебуває на обліку в Ірпінському відділенні Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві (основний); лісозаготівлі; надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; оптова торгівля квітами та рослинами; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

діяльність у сфері права.

У грудні 2015 року посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ВЕЙСЕС" (ТОВ "АПТ "СКІФ"), ТОВ "КОРЕКС ЛТД" (ТОВ "ЕНТЕРПРВАЙС-ПЛЮС") за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 (акт перевірки від 25.12.2015 № 1747/22-4/32430824).

За результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, чого що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2015 року на загальну суму 206360,00 грн. та завищенню залишку від'ємного значення з ПДВ за липень 2015 року на суму 81767,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача з придбання товару (дошки сухої (дубу)) у контрагентів ТОВ "ВЕЙСЕС" і ТОВ "КОРЕКС ЛТД"

На думку посадових осіб податкового органу, господарські операції із зазначеними контрагентами не мали реального характеру (товар не поставлявся), адже в ході дослідження ланцюга придбання та продажу товару (деревини) по його номенклатурі простежується обрив ланцюга, встановити реальне походження товару не виявилось можливим, документи, що підтверджують транспортування товару, не були надані до перевірки.

За результатами перевірки Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області прийняла два податкових повідомлення-рішення, а саме:

від 11.01.2016 № 0001702204, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 309540,00 грн., з яких: 206360,00 грн. - за основним платежем; 103180,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 11.01.2016 № 0001712204, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 81767,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товару та оплати його вартості, у тому числі сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару. Крім того, суд зобов'язав позивача надати витяг та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що містять дані щодо вказаних контрагентів.

Суд на підставі зібраних по справі доказів встановив наступне.

Як вже зазначалось, Приватне підприємство "Ед Марліс" здійснює господарську діяльність з виробництва дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, з цією метою періодично здійснює придбання сировини - дощок з різних порід дерев.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка директор Приватного підприємства "Ед Марліс" Мартиненко Е.І. пояснив суду, що у липні 2015 року він особисто здійснював підбір деревини для виробництва на складах, що належать Публічному акціонерному товариству «Київський деревообробний комбінат» і розташовані за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 5, де складські площі орендують різні суб'єкти господарювання.

Після підбору деревини, продавці товару здійснювали його пакування і навантаження на автомобіль, що належить позивачу, видавали документи на товар (видаткові, податкові накладні тощо). Такими продавцями товару виявились ТОВ "ВЕЙСЕС" і ТОВ "КОРЕС ЛТД". Транспортування товару позивач здійснював власним транспортом на власні склади, де розташоване його виробництво. Оплата товару здійснювалась позивачем після поставки того ж або наступного дня. Частина придбаної деревини була використана позивачем для виробництва меблів та реалізована за межі України на умовах експорту, а частина залишається на складах.

Суд встановив, що Приватне підприємство "Ед Марліс" здійснює господарську діяльність за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 2-А, на підставі договору оренди від 01.04.2012 № 4/12 укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТФ "Будтранссервіс" нежитлового приміщення загальною площею 12 м2, що передане на підставі акту-прийому передачі від 01.14.2012.

1. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ВЕЙСЕС" суд встановив наступне.

У липні 2015 року, після підбору товару директором ПП «Ед Марліс» Мартиненком Е.І., між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЙСЕС" (продавець) було укладено договір поставки від 27.07.2015 № Д-27.07/15, згідно з яким продавець зобов'язувався передати у власність позивача товар, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товар (дошку дубу, товщиною 50 мм, вологістю 6-8 %).

У період з 28.07.2015 по 31.07.2015 позивач придбав у ТОВ «ВЕЙСЕС» 5 партій товару на загальну суму 937101,88 грн., у тому числі ПДВ - 156183,65 грн.

Як вже зазначалось, транспортування товару здійснювалось вантажним автомобілем марки "DAF", модель FA LF 45, реєстраційний номер АІ7754ЕС, що належить позивачу (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії САО № 964939). Як пояснив свідок Мартиненко Е.І., товарно-транспортні документи і подорожні листи не складались, оскільки автомобіль є його власністю перевезення він здійснював особисто, тому в документальному оформленні перевезення не було потреби.

На підтвердження факту поставки товару позивач представив суду п'ять видаткових накладних на загальну суму 937101,88 грн., у тому числі ПДВ - 156183,65 грн., складених уповноваженим представником продавця і Мартиненком Е.І., а також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 «Сировина й матеріали», за яким вiдображаються наявність та рух сировини тa основних матеріалів, які входять дo складу продукції, що виготовляється, aбо є необхідними компонентами пpи її виготовленні за липень 2015 - березень 2016 року.

В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "ВЕЙСЕС" кошти у загальній сумі 937101,88 грн., у тому числі ПДВ - 156183,65 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок і відображений в акті перевірки.

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "ВЕЙСЕС" п'ять податкових накладних на загальну суму 937101,88 грн., у тому числі ПДВ - 156183,65 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за липень 2015 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за цей звітний (податковий) період.

З метою перевірки правосуб'єктності контрагента (ТОВ «ВЕЙСЕС») позивач одержав від нього виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (від 17.06.2015 о 13:05:55) та відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій від 25.06.2015, що додані до матеріалів справи, з яких убачається що ТОВ «ВЕЙСЕС» є зареєстрованою юридичною особою.

2. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "КОРЕС ЛТД" суд встановив наступне.

У липні 2015 року на підставі усної домовленості позивач та придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРЕС ЛТД" п'ять партій товару (дошки дубу 2, 3 сорту, вологістю 7-8 %, 50 мм) на загальну суму 791659,44 грн., у тому числі ПДВ - 131943,24 грн.

Транспортування товару здійснювалось вантажним автомобілем марки "DAF", модель FA LF 45, реєстраційний номер АІ7754ЕС, що належить позивачу (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САО 964939). Як пояснив свідок Мартиненко Е.І., товарно-транспортні документи і подорожні листи не складались, оскільки автомобіль є його власністю перевезення він здійснював особисто, тому в документальному оформленні перевезення не було потреби.

На підтвердження факту поставки товару позивач представив суду п'ять видаткових накладних на загальну суму 791659,44 грн., у тому числі ПДВ - 131943,24 грн., складених уповноваженим представником продавця і Мартиненком Е.І., а також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 «Сировина й матеріали», за яким вiдображаються наявність та рух сировини тa основних матеріалів, які входять дo складу продукції, що виготовляється, aбо є необхідними компонентами пpи її виготовленні за липень 2015 - березень 2016 року.

В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРЕС ЛТД" кошти в загальній сумі 791659,44 грн., у тому числі ПДВ - 131943,24 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок і відображений в акті перевірки.

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "КОРЕС ЛТД" п'ять податкових накладних на загальну суму 937101,88 грн., у тому числі ПДВ - 156183,65 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за липень 2015 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за цей звітний (податковий) період.

З метою перевірки правосуб'єктності контрагента (ТОВ «КОРЕС ЛТД») позивач одержав від нього виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (від 12.06.2015 о 18:33:54) та відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій від 16.06.2015, що додані до матеріалів справи, з яких убачається що ТОВ «КОРЕС ЛТД» є зареєстрованою юридичною особою.

На підтвердження факту реальності операцій з придбання деревини у ТОВ «ВЕЙСЕС» і ТОВ «КОРЕС ЛТД» позивач представив суду фотографії із зображенням свого складу, що розташований за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 2-А із залишками придбаного товару.

Крім того, з метою підтвердження реальності фінансово-господарських операцій з придбання деревини у вказаних контрагентів позивач надав суду відомості № 1.12/15 та № 10.02/16 обліку виготовленої продукції, переробки деревини і витрати сировини за періоди вересень - листопад 2015 року та грудень 2015 - лютий 2016, а також документи, які підтверджують подальшу реалізацію виготовленої з цієї деревини продукції за межі України (копії інвойсів та митних декларацій від 04.12.2015 № 100250004/2015/533534; від 12.02.2016 № 100250003/2016/007212).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в основу податкового повідомлення-рішення, що оскаржується в даній справі, органом доходів і зборів покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум, сплачених ТОВ "ВЕЙСЕС" та ТОВ "КОРЕКС ЛТД" за господарськими операціями, які не мають реального характеру (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування факту фіктивності господарських операцій, який покладено в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд під час судового розгляду встановив, що факти придбання і одержання позивачем товару та оплата його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Таким чином, висновок податкового органу про фіктивність господарських операцій, що здійснювались між позивачем ТОВ "ВЕЙСЕС" та ТОВ "КОРЕКС ЛТД", є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт виконання робіт (послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Твердження податкового органу про фіктивність господарських операцій (відсутність факту виконання робіт (послуг)) у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо їх реальності.

Тому, податкові повідомлення-рішення від 11.01.2016 № 0001702204 та від 11.01.2016 № 0001712204, підлягають скасуванню як безпідставні.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, а саме:

від 11.01.2016 № 0001702204, згідно з яким Приватному підприємству "Ед Марліс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 309540,00 грн., з яких: 206360,00 грн. - за основним платежем; 103180,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 11.01.2016 № 0001712204, згідно з яким Приватному підприємству "Ед Марліс" зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 81767,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Приватного підприємства "Ед Марліс" судові витрати у сумі 5869 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) гривень 61 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "01" листопада 2016 р.