Постанова № 62403331, 24.10.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2016 року № 813/1949/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Юрків Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Львівській області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, яким ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, яка розташована на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, яка розташована на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням в порядку ст. 118 ЗК України про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, яка розташована на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського районі Львівської області за межами населеного пункту. Однак, позивачу відмовлено з покликанням на те, що Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області не надала погодження щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва. Вважає відмову ГУ Держгеокадастру у Львівській області протиправною та такою, що порушує його права.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Зазначив, що ОСОБА_3 30.10.2016 звернувся з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту. Однак, у відмові позивачу було наголошено на врахування обов'язковості погодження Годовицько-Басівської сільської ради при наданні відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області діяло в межах своєї компетенції, відмова була аргументованою, правомірною, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Третя особа у судове засідання не прибула, подала клопотання, у якому зазначає, що Годовицько-Басівська сільська рада заперечує щодо надання у власність земельних ділянок в урочищі «Сад» на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 30.10.2015 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту.

27.11.2015 ГУ Держгеокадастру у Львівській області звернулось до голови Годовицько-Басівської сільської ради про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Листом від 09.12.2015 № 274 головою Годовицько-Басівської сільської ради повідомлено, що виконавчий комітет Годовицько-Басівської сільської ради не погоджує земельні ділянки на території Годовицько-Басівської сільської ради в урочищі «Сад». Зазначено, що такі погодження надаються виключно сесією Годовицько-Басівської сільської ради.

14.12.2015 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надало відповідь № Г-241/0-955/25-15, згідно якої на підставі п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва. Окрім того зазначено, що відповідно до доручення Віце-прем`єр-міністра України від 08.10.2014 37732/0/1-14, рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014 № 2/1 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті рішень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності враховує обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування. Годовицько-Басівська сільська рада не надала погодження щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п. в ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення садівництва у розмірі не більше 0,12 га.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Суд звертає увагу, що Держземагентством України прийнято наказ 15.10.2014 № 328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014", зокрема - рішення колегії Держземагентства України № 2/1 "Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності", яким запроваджено з 15.10.2014 обов'язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Вищезазначеним рішенням колегії Держземагентства України передбачено: начальникам Головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014 забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. До запиту додавати копії клопотань та графічних матеріалів до них (п. 2 та п.п. 2.1 рішення).

Згідно з ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України та ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

З вищевказаного вбачається, що при прийнятті рішення щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності зобов'язане враховувати обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування.

Як встановлено вище Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області листом від 09.12.2015 № 274 повідомила Головне управління Держгеокадастру, що виконавчий комітет Годовицько-Басівської сільської ради не погоджує земельні ділянки громадянам на території Годовицько-Басівської сільської ради в урочищі «Сад», зазначивши, що такі погодження надаються виключно сесією Годовицько-Басівської сільської ради.

Третя особа Годовицько-Басівська сільська рада долучила до матеріалів справи рішення виконавчого комітету Годовицько-Басівської сільської ради від 08.12.2015 № 2 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва в урочищі «Сад» за межами населеного пункту Годовицько-Басівської сільської ради» відповідно до якого вирішено не погоджувати земельні ділянки громадянам для ведення садівництва у власність на території Годовицько-Басівської сільської ради.

В подальшому Годовицько-Басівською сільською радою прийнято рішення від 18.12.2015 № 42 «Про розроблення генерального плану населених пунктів Годовиця та Басівка».

Оскільки, Годовицько-Басівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області не погоджено надання позивачу зазначеного дозволу на виготовлення проекту землеустрою, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, яким ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, яка розташована на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту прийняте в межах у спосіб та в порядку передбаченому законом.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких необхідно відмовити.

Щодо судового збору, то такий на підставі статті 94 КАС України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Повний текст постанови складено 31.10.2016.