Постанова № 62402722, 27.10.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2016 року Справа № 904/5477/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Євстигнеєва О.С.

секретар судового засідання: Петровська А.В.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 28.03.2016 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 р. у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ПМК-1", м.Дніпро

до публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод", м.Новомосковськ

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 р. у даній справі (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ПМК-1" 3% річних в розмірі 3653,09грн., інфляційні в розмірі 20 271,13 грн., пеню в розмірі 47 371,59 грн. та судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Згадане рішення обґрунтовано посиланням на невиконання відповідачем умов договору підряду № 214/14 від 18.03.2014 р. щодо повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем підрядні роботи.

Не погодившись з даним рішенням, публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що господарський суд задовольнив позовні вимоги щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних за період з 12.01.2014 р. по 22.04.2016 р., а спірний договір укладено лише 18.03.2014 р.

На думку скаржника, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання стягнуто з порушенням ч.6 ст.232 ГПК України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні рахунки для оплати виконаних робіт, оскільки вони не надавались позивачем. Позивач не пред'являв відповідачу рахунки на оплату виконаних робіт, а тому останнім не було прострочено виконання свого грошового зобов'язання перед позивачем за договором, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування штрафних санкцій у вигляді пені та відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Відповідач не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, надав суду клопотання про розгляду справи за його відсутністю.

Колегія суддів вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково враховуючи таке.

18.03.2014 р. між публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ПМК-1" (підрядник) укладено договір підряду № 214/14 від 18.03.2014 р., за умовами якого підрядник зобов'язався своїми силами і засобами виконати ремонтно-будівельні роботи з реконструкції побутових приміщень на об'єкті замовника, а замовник зобов'язався прийняти виконані підрядником роботи та сплатити їх вартість (п.1.1. договору).

Вартість робіт визначена на підставі кошторисної документації зазначена в протоколі узгодження договірної ціни, оформленому у вигляді Додатку №1 який складає невід'ємну частину цього договору. Загальна сума договору на момент його укладення становить 460 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 76 666,67 грн. (п.2.1. договору).

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що авансовий платіж у розмірі 100% вартості погоджених до закупівлі матеріалів замовник перераховує протягом 10 календарних днів від дати рахунку, пред'явленого підрядником до сплати.

Відповідно до п. 2.2.2. договору, оплату виконаних робіт замовник здійснює протягом 30 календарних днів від дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаного етапу робіт на підставі рахунку, пред'явленого підрядником до сплати.

Підрядник виконує роботи поетапно. Кожний етап прирівнюється до одного календарного місяця. Приймання - передача виконаного етапу робіт здійснюється після його завершення та оформляється двостороннім актом. Датою виконання робіт вважається дата підписання сторонами підсумкового акту приймання-передачі виконаних робіт (п.4.3.договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

На виконання умов договору позивач здійснив визначені спірним договором роботи на загальну суму 761 622,28 грн., а відповідач прийняв виконані роботи, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти прийому виконаних робіт, які підписані представниками сторонами без зауважень та скріплені печатками.

В порушення умов договору відповідач здійснював оплату виконаних робіт несвоєчасно та не у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 договору, сторони погодили, що за порушення строків оплати виконаних робіт замовник оплачує підрядникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку позивача, викладеному у позовній заяві, розмір пені за період з 12.01.2014 р. по 22.04.2016 р. становить 47 371,59 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У позовній заяві позивачем наведено розрахунок 3% річних в розмірі 3653,09 грн. за загальний період з 12.01.2014 р. по 22.04.2016 р. та інфляційних в розмірі 20 271,13 грн. за загальний період з січня 2014 р. по квітень 2016 р.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення пені за період з 12.01.2014 р. по 22.04.2016 р. становить 47 371,59 грн., 3% річних в розмірі 3653,09 грн. за період з 12.01.2014 р. по 22.04.2016 р. та інфляційних в розмірі 20 271,13 грн. за період з січня 2014 р. по квітень 2016 р., колегія суддів враховує таке.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 р. відповідача було зобов'язано надати контррозрахунок за договором підряду № 214/14 від 18.03.2014 р.

Вимоги суду апеляційної інстанції відповідачем не виконані, контррозрахунок не надано.

В описовій частині рішення господарського суду помилково зазначено період нарахування пені та 3% річних з 12.01.2014 р. по 22.04.2016 р., а також інфляційних - з січня 2014 р. по квітень 2016 р., оскільки правовідносини між сторонами виникли лише 18.03.2014р.

Позивач надав суду апеляційної інстанції додаткові пояснення щодо розрахунку, зазначеному у позовній заяві, в якому уточнив надані ним розрахунки по кожному акту окремо, з урахуванням, сплачених відповідачем сум.

Так, згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 21.06.2015 р. по 21.04.2016 р. складає 46 267,56 грн., інфляційні за період з 12.01.2015 р. по 21.04.2016 р. - 19 454,61 грн. та 3% річних за період з 12.01.2015 р. по 21.04.2016 р. - 3 546,83 грн.

Здійснивши власний розрахунок пені, інфляційних та 3% річних по кожному акту приймання виконаних робіт окремо, з урахуванням часткової сплати відповідачем, колегія суддів погоджується з розрахунком позивача, наданим суду апеляційної інстанції та приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника щодо стягнення пені з порушенням ч.6 ст.232 ГК України, оскільки з урахуванням вимог ст.253 ЦК України, момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання, встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо і, як наслідок, пеня має нараховуватись на суму боргу по кожному акту приймання виконаних робіт окремо.

Доводи скаржника відносно того, що позивач не пред'являв відповідачу рахунки на оплату виконаних робіт, колегією суддів відхиляються, оскільки за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за виконані роботи. При цьому, колегія суддів враховує, що платіжні реквізити сторін наведені у самому договорі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підлягає зміні.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 р. у справі № 904/5477/16 змінити, виклавши в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ПМК" 3% річних в розмірі 3546,83 грн., інфляційні в розмірі 19 454,61 грн., пеню в розмірі 46 267,56 грн. та судовий збір в розмірі 1 338,82 грн. Наказ видати після набрання рішенням законної сили».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ПМК-1" на користь публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 42,44 грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

ОСОБА_2