Постанова № 62402578, 19.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2016 р. Справа№ 910/10517/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - не з'явився,

від відповідача 1. - Прокопів Н.М.,

від відповідача 2. - Котова А.П.,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування»

на рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2016р.

по справі № 910/10517/16 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування»

до 1) приватного акціонерного товариства «Солді і Ко»

2) приватного акціонерного товариства Української страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 4 648,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.2016р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Солді і Ко» на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 500 грн. та судовий збір в сумі 148,23 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2016р. по справі №910/10517/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2016р. апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» прийнято до провадження.

Розпорядженням №09-52/5601/16 від 18.10.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 18.10.2016р., в зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., який не є головуючим суддею, на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Дідиченко М.А., Разіна Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016р. апеляційну скаргу апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2016р. по справі №910/10517/16прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» та ОСОБА_1 своїх представників (чи особисто) в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників позивача та третьої особи, які належним чином повідомлені.

Приватне акціонерне товариство «Солді і Ко» та приватне акціонерне товариство Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» заперечують проти апеляційної скарги, з підстав викладених у письмових відзивах.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

30.09.2014р. між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВП Трейд» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №892/14-Т/К/01, за яким позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати пошкодження або знищення автомобіля марки ЗАЗ, д.н.з. НОМЕР_1, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. /а.с. 15/.

04.09.2015р. у місті Вишневе Київської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів ЗАЗ TF69Y0, державний номер НОМЕР_1, власником якого був Гріденко Олександр Володимирович, керування яким здійснював Калюжний Павло Володимирович, та Hyunday, державний номер НОМЕР_2, що належав товариству з обмеженою відповідальністю «Салді», та яким керував ОСОБА_1.

Згідно постанови від 19.09.2015р. Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/9914/15-п встановлено вину ОСОБА_1 /а.с. 24/.

08.09.2015р. страхувальник звернувся до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу. /а.с. 38/.

08.09.2015р. представниками позивача було проведено огляд автомобіля ЗАЗ TF69Y0, державний номер НОМЕР_1, про що складено відповідний акт, згідно змісту якого вказаному транспортному засобу завдані такі пошкодження: бампер задній, двері розкладні задні праві та ліві. Крім того, в акті огляду транспортного засобу (дефектна відомість) вказано, що автомобіль потребує розборки, оскільки є приховані недоліки. /а.с. 61/.

11.09.2015р. товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна-асистуюча компанія» на замовлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» було проведено огляд колісного транспортного засобу за результатами якого визначено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 04.09.2015р., автомобілю ЗАЗ TF69Y0, державний номер НОМЕР_1 було завдано наступні пошкодження: двері задні ліві, створка задньої двері правої, бампер задній. /а.с. 28/.

Згідно змісту рахунку №УКК3004722/0000010019 від 16.09.2015р. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. (станція технічного обслуговування) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ЗАЗ TF69Y0, державний номер НОМЕР_1 становила 12 242,66 грн. /а.с. 25/.

За змістом звіту №597 від 29.09.2015р., складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна-асистуюча компанія», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ЗАЗ TF69Y0, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, складає 12 257,94 грн. /а.с. 26-27/.

23.09.2015р. позивачем було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт 892\14-Т\К\01-2-1, згідно змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику за наслідками настання 04.09.2015р. страхового випадку страхового відшкодування в сумі 12 242,66 грн. /а.с. 22, 23/.

Платіжним дорученням №35821 від 25.09.2015р. позивач сплатив 12 242,66 грн. страхового відшкодування. /а.с. 36/.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником транспортного засобу марки «HYUNDAY HD78», д.н.з. НОМЕР_2 є ПрАТ «Солді і Ко». /а.с.180/.

ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ПрАТ «Солді і Ко», про що свідчить наказ №185 від 02.09.2005р. /а.с. 182/.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу марки «HYUNDAY HD78», д.н.з. НОМЕР_2 застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа воєнна Іншурінс Груп», про що свідчить страховий поліс №АТ/7541977. /а.с. 39/.

Позивач звернувся до відповідача 2 із претензією №060116-19422/к від 16.01.2016р.

Листом №1929 від 28.03.2016р. відповідач 2 повідомив позивача про те, що транспортний засіб ЗАЗ TF69Y0, державний номер НОМЕР_1 має пошкодження, які не пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою, що сталась 04.09.2016р., а тому враховуючи коефіцієнт фізичного зносу належна сума страхового відшкодування становить 7 594,40 грн. /а.с. 30/.

В процесі розгляду справи позивачем уточнено позовні вимоги, позивач просив суд стягнути 4 648,26 грн. та судовий збір. /а.с. 123/.

24.03.2016р. відповідачем 2 здійснено розрахунок суми страхового відшкодування (з урахування коефіцієнту фізичного зносу та франшизи, яка передбачена полісом №АІ/7541977) та складено страховий акт №160000053456-1 від 24.03.2016р. /а.с. 68-69/.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, обсяг відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності визначений законом таким, що розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу.

Розрахунок зносу транспортного засобу здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092. (далі-Методика).

Згідно з п.3.9. Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.

Позивач, уточнюючі позовні вимоги погодився із виплатою відповідачем 2 страхового відшкодування в розмірі 7 594,40грн., з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи у розмірі 500,00 грн. При цьому, позивач просить суд стягнути 4 648,26 грн. збитків з відповідача 1, посилаючись на ст.ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Стаття 1194 Цивільного кодексу України передбачає можливість звернення безпосередньо до винної особи саме у разі недостатності страхового відшкодування, виплаченого страховиком, яким застраховано цивільно-правову відповідальність винної особи, з урахуванням розміру франшизи та ліміту відповідальності страховика, що визначений відповідним полісом.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ч. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем фактично було здійснено страхове відшкодування з урахуванням порядку визначення його суми, який передбачено умовами договору №892 від 30.09.2014р., тобто, до позивача перейшло право вимоги до відповідача 2 саме в межах фактичних витрат, яке може бути обмежено лише лімітом відповідальності страховика винної особи та розміром франшизи, який визначено відповідним полісом. Аналогічну правову позицію стосовно визначення обсягів права вимоги, яке переходить до страховика, який виплатив страхове відшкодування, до особи, що відповідальна за спричинення збитків, наведено у постановах від 15.04.2015р. Верховного Суду України по справі №3-50гс15, від 30.06.2015р. та від 14.09.2015р. Вищого господарського суду України по справах №910/27368/14 і №910/7462/15-г.

За таких обставин, відсутні підстави для скасування рішення.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційних скаргах Київським апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2016р. у справі №910/10517/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2016р. у справі №910/10517/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/10517/16 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді М.А. Дідиченко

Т.І. Разіна