Ухвала суду № 62399716, 02.11.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2067/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Забуранний Р. А.

Доповідач Потапенко В. І.

УХВАЛА

Іменем України

02.11.2016 Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого-судді - Потапенка В.І.

Суддів - Чорнобривець О.С., Мурашка С.І.

секретар - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 10.08.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованостіза кредитним договором , -

ВСТАНОВИЛА:

19.01.2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2 та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитом станом на 17.12.2015 року у сумі 19370,68 гривень, яка складається з наступного: 3699,46 гривень - заборгованість за кредитом; 9797,51 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 810,00 гривень - заборгованість комісії за користування кредитом;5063,71 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 10.08.2016 року позов - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 19370 (дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят) гривень 68 копійок за кредитним договором № KGNOGK01580003 від 08.08.2005 року та сплачену суму судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2просить скасувати рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 10.08.2016 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, з підстав передбачених ст. 308 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № KGNOGK01580003 від 08.08.2005 року, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 19620,00 гривень на термін до 07.08.2015 року. Відповідач станом на 17.12.2015 року має заборгованість - 19370,68 гривень, яка складається з наступного: 3699,46 гривень - заборгованість за кредитом; 9797,51 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 810,00 гривень - заборгованість комісії за користування кредитом;5063,71 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. З врахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції з посиланням на ст.. ст.. 526, 527, 537 , 1054 ЦК України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. При цьому суд зазначив, щ не погоджується з поясненнями відповідачки та її письмовими запереченнями на позов, що нею виконувалися умови вищевказаного кредитного договору в повному обсязі, оскільки як вбачається з наданого до суду представником позивача повного розрахунку заборгованості, станом на 01.04.2016 року, виписок руху банківських операцій за період з 08.08.2005 року по 30.03.2016 року за рахунками сплати ОСОБА_2 коштів за кредитним договором № KGNOGK01580003 від 08.08.2005 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2, останньою умови договору в повному обсязі не виконувалися та шляхом співставлення квитанцій наданих відповідачкою по справі до суду щодо сплати нею кредиту із вищевказаними розрахунком та випискою Банку встановлено не відповідність її пояснень дійсності та вищевказаному розрахунку Банку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , а апеляційну скаргу вважає необґрунтованою виходячи з наступного. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Як вбачається із змісту п.1.1 кредитного договору , укладеного між сторонами, погашення заборгованості за цим договором ( за винятком комісії, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється у наступному порядку : Щомісяця в період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти ( щомісячний платіж) у сумі 314,43 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншим витратам Банку відповідно до п.п. 2.2, 9.4.3. ( т. 1 ас. 12-13) Період сплати вважати період з 5 по 10 число кожного місяця. З наданого Банком у суді першої інстанції розрахунку заборгованості по кредитному договору , та більш розширеного розрахунку заборгованості наданого у суді апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не виконувала умови кредитного договору щодо щомісячного платежу у сумі 314, 43 грн., внаслідок чого Банком нараховувалася пеня за порушення строків розрахунків. ( т. 1 ас.5 -11, т. 3 ас. 37-40) Доводи скарги про те, що відповідачем згідно квитанції сплачено 46044,60 грн. , тоді як за умовами кредитного договору вона повинна була сплатити з урахуванням відсотків та комісій 37731,60 грн. , тобто на 7026,42 грн. більше , не спростовують наданий позивачем розрахунок заборгованості. Крім цього слід зазначити , що відповідачем не враховано той факт, що згідно п. 3.2 договору , у випадку порушення позичальником строків погашення кредиту він сплачує Банку відсотки у розмірі 2.90 % на місяць, а не 1.17 % на місяць. (т.1ас. 12-13)

Також умовами кредитного договору передбачено сплату щорічного страхового платежу у розмірі 1620.00 грн. ( п.1.1 договору) (т.1 ас. 12) , оскільки забезпечення виконання позичальником зобов»язань по поверненню кредиту виступає іпотека квартири позивальника.( п.1 3 кредитного договору)

Як пояснила у судовому засіданні ОСОБА_2 щорічні страхові платежі у сумі 1620.00 грн. вона не сплачувала, оскільки вважала , що страховий платіж є одноразовим.

Пунктом 2.2.7 кредитного договору передбачено , що у випадку не подання позичальником Банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погодженим з Банком договорам страхування , Банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту відповідно до п.2.1.3 даного договору.

Таким чином Банком належними доказами доведено наявність заборгованості відповідача по кредитному договору , а відповідачем зазначені доводи не спростовано і доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Не підлягає задоволенню і заява ОСОБА_2 про звільнення її від сплати неустойки у сумі 5063,71 грн. , оскільки її розмір не перевищує суми заборгованості на яку вона нарахована 13496, 97 грн. ( 3699,46 грн. тіло кредиту та 9797,51 грн. відсотки) .

Такий висновок колегії суддів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України по справі 6-473 цс16 від 14.09.2016 року. Виходячи з вище наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 10.08.2016 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - суддя

Судді :