Рішення № 62397569, 31.10.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2016 р. Справа № 911/2974/16

Суддя А.С. Грєхов розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо-Тех-Сервіс Плюс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про стягнення 58 069,95 грн

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - посвідчення № 430 видане 02.10.2012 року;

Від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 56 КАМ/Ю від 21 січня 2016 року;

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Інфо-Тех-Сервіс Плюс" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі відповідач) про стягнення 58 069,95 грн, з яких 54 120,00 грн основного боргу, 3 611,95 грн пені, 338,00 грн 3% річних з покладенням на відповідача сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобовязань щодо оплати товару за Договором поставки №187/2016/КАМ/0 від 15.03.2016.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2016 порушено провадження у справі №911/2974/16 та призначено її до розгляду на 29.09.2016 об 11:30 год.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2016 розгляд справи у звязку з клопотанням відповідача відкладено на 25.10.2016 о 11:20 год.

Через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано відзив б/№ від 25.10.2016 (за вх.суду №22162/16 від 25.10.2016) на позовну заяву, в якому останній просить суд частково відмовити в задоволенні позовних вимог.

Через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем на підставі ст.22 ГПК України подано заяву б/№ від 28.09.2016 (за вх. суду №21212/16 від 11.10.2016) про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду і відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено 3 611,95 грн пені, 338,00 грн 3% річних. Отже, нова ціна позову становить 3 949,95 грн. Також позивачем заявлено до стягнення 5807, 00 грн витрат з оплати послуг адвоката.

У судове засідання 25.10.2016 зявився представник позивача, надав пояснення у справі, позовні вимоги підтримав. Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у запереченнях.

Керуючись ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та врахувавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Інфо-Тех-Сервіс Плюс" (надалі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (надалі Покупець) укладено Договір поставки №187/2016/КАМ/0 від 15.03.2016 (далі Договір).

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. Договору у порядку та на умовах, визначених даним Договором «Постачальник» бере на себе зобовязання здійснити поставку товару та передати його у власність «Покупця», а «Покупець» зобовязується прийняти та своєчасно оплатити поставлений «Постачальником» товар. Предметом даного Договору є поставка електрообладнання (надалі «товар»), перелік, асортимент, ціна за одиницю яких визначені рахунками-фактурами до даного Договору та товаро-супровідними документами на кожну окрему партію товару.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що асортимент, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю товару визначаються у рахунках-фактурах до даного Договору та передбачаються у накладних документах на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 5.1. поставка товару здійснюється «Постачальником» на умовах терміну DDP (DELIVERED DUTY PAID) за адресою: Відділення Нової Пошти №1 м.Вишгород, адресна доставка: Київська обл., Вишгородський р-н, с.Гаврилівка, ТОВ «Комплекс Агромарс», філія «Гаврилівський птахівничий комплекс».

Як зазначається в п.п. 6.5., 6.6. Договору розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% після оплати вартості замовленого товару на розрахунковий рахунок «Постачальника» протягом 5 (пяти) банківських днів за умови виконання наступних умов: - з дати поставки товару «Покупцю»; - за умови отримання оригіналів документів зазначених в п. 4.4. Договору; - за умови реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткових накладних.

На виконання умов Договору для оплати товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000063 від 14.04.2016 на загальну суму 54 120,00 грн.

Як встановлено судом та підтверджується видатковою накладною №РН-0000058 від 14.06.2016, позивачем поставлено відповідачу товар, що прийнято за довіреністю на отримання цінностей №КА-740 від 13.06.2016, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте відповідач в порушення своїх договірних зобовязань розрахунків за поставлений товар своєчасно в повному обсязі не здійснив, у звязку з чим позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, як це передбачено ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідач в обумовлений Договором строк свої грошові зобовязання перед позивачем в повному обсязі не виконав, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до суду.

Згідно з правовою позицією, викладеною у п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 №01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відтак, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за Договором позивач заявляє до стягнення з відповідача 3 611,95 грн пені та 338,00 грн 3% річних за загальний період прострочки з 22.06.2016 по 06.09.2016.

Як зазначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, як це передбачено ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 8.4.1 Договору «Покупець» за даним Договором несе наступну відповідальність: за порушення строків оплати товару, визначених в даному Договорі, сплачує «Постачальнику» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості поставленого, але неоплаченого товару.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з урахуванням п.6.5. Договору визначено дату початку прострочки - 22.06.2016, оскільки позивачем 14.06.2016 поставлено товар та виписано податкову накладну, що зареєстрована 22.06.2016 за реєстраційним №9104043605.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом приймаються заперечення відповідача щодо визначеної позивачем дати початку прострочки, а саме викладене у відзиві обґрунтування, згідно з яким за приписами ст.ст. 67, 73 Кодексу законів про працю України 20.06.2016 є вихідним днем, а отже, вказана дата не може включатись в період протягом якого відповідач мав оплатити отриманий товар. При цьому, за твердженням відповідача поставку товару позивачем здійснено 17.06.2016, однак жодних належних доказів, що спростовують здійснення поставки 14.06.2016 за видатковою накладною №РН-0000058 від 14.06.2016 суду не надано. Дослідивши контррозрахунок відповідача, суд вважає неправомірним відлік прострочення виконання договірних зобовязань з 17.06.2016 та встановлення відповідачем початку нарахування пені та 3% річних з 29.06.2016.

Виходячи з вищезазначеного, умов Договору, зокрема з п.6.5. Договору щодо оплати товару протягом 5 (пяти) банківських днів з дати поставки товару, вимог ст.530 Цивільного кодексу України, керуючись положеннями ст.253 Цивільного кодексу України, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок, суд зазначає, що останній день виконання відповідачем обовязку по оплаті товару, отриманого за видатковою накладною РН-0000058 від 14.06.2016 є 22.06.2016 (прострочка з 23.06.2016).

Враховуючи умови Договору, період та суму прострочки оплати товару, встановлений судом та заявлений позивачем період нарахування пені, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу(грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення54120.023.06.2016 - 23.06.2016118.0000 %0.098 %*53.2354120.024.06.2016 - 28.07.20163516.5000 %0.090 %*1707.8954120.029.07.2016 - 06.09.20164015.5000 %0.085 %*1833.57Оскільки, вірна сума пені, за розрахунком суду складає 3 594,69 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 611,95 грн пені підлягає частковому задоволенню в сумі 3 594,69 грн.

Враховуючи умови Договору, період та суму прострочки оплати товару, встановлений судом та заявлений позивачем період нарахування 3% річних, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів54120.023.06.2016 - 06.09.2016763 %338.06Оскільки, вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, складає 338,06 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 338,00 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 594,69 грн пені, 338,00 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

З урахуванням вищезазначеного та нової ціни позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 371,98 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд також зазначає, що згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом досліджено, що ОСОБА_1 є адвокатом, про що свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №884 від 17.01.2008, копія якого додана до матеріалів позовної заяви.

Понесення Позивачем витрат в сумі 5 807,00 грн, повязаних з оплатою послуг адвоката, підтверджуються Договором про надання юридичних послуг б/н від 02.09.2016, укладеного між позивачем (Клієнт) та адвокатом ОСОБА_1, платіжним дорученням №620 від 22.09.2016, копія якого міститься в матеріалах справи.

Вирішуючи питання розподілу витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, господарський суд бере до уваги частину 6 статті 49 ГПК України, відповідно до якої стягнення таких сум при задоволенні позову покладається на відповідача, а також позицію викладену у пункті 6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України". Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини шостої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові у позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони. Пунктом 3 статті 22 Правил адвокатської етики встановлено принцип розумного обґрунтування розміру витрат за виконання адвокатом доручення клієнта про надання правової допомоги. Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження розумності витрат, а їх розмір є неспіврозмірним із ціною позову щодо майнової вимоги господарський суд вважає, що суму витрат на оплату послуг адвоката слід зменшити до 2 903,50 грн і їх розподіл здійснити у відповідності вимог частини 6 статті 49 ГПК України. Отже на відповідача покладаються судові витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 2 903,50 грн.

Керуючись ст. 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, код 30160757) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо-Тех-Сервіс Плюс" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд.47, код 35464746) 3 594,69 грн (три тисячі пятсот девяносто чотири гривні шістдесят девять копійок) пені, 338,00 грн (триста тридцять вісім гривень) 3% річних, 1 371,98 грн (одну тисячу триста сімдесят одну гривню девяносто вісім копійок) витрат по сплаті судового збору та 2 903, 50 грн (дві тисячі девятсот три гривні пятдесят коп.) витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Повне рішення складено 02.11.2016 року

Суддя А.С. Грєхов