Рішення № 62395793, 29.09.2016, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

29.09.2016 Єдиний унікальний номер 205/2683/16-ц

Справа №2/205/1736/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Шавули В.С.

за участю секретаря Перцевої М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Моторного(транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних із виплатою страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 31 березня 2016 року звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська із даним позовом (а.с. 2-4).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09 червня 2012 року о 09-25 год. водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Форд Транзит», д/н 9868 Р5, знаходячись на перехресті пр. ім..Газети Правда та вул.. Калинова у м. Дніпропетровську, виїхав на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 на зелений сигнал світлофора. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних ушкоджень.

Вина відповідача у скоєнні зазначеної ДТП підтверджується постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2012 року.

Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, розмір завданих збитків автомобілю НОМЕР_1 становить 20400,28 грн.

На момент вчинення ДТП водій ОСОБА_2 не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Оскільки на час ДТП відповідач не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, позивач вимушений був здійснити відшкодування завданої майнової шкоди потерпілій стороні за рахунок коштів фонду захисту у розмірі 17000,23 грн. Крім того, позивач поніс витрати за послуги аварійного комісара в сумі 775,56 грн.

Позивач неодноразово звертався із претензіями до відповідача щодо добровільного відшкодування збитків, але відшкодування збитків так і не здійснив.

Враховуючи вищевикладене, позивач вимушений був звернутися до суду із даним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти в сумі 17775,79 грн. та судові витрати по справі.

Представник позивача, діючий на підставі довіреності ОСОБА_4, в судове засідання не зявився. Про день, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду надіслав письмову заяву, якій просив справу розглядати без своєї присутності. Проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.64).

Відповідач в судове засідання не зявився. Про день, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду надав письмову заяву, в якій просив справу розглядати без своєї участі. Позовні вимоги не визнав. Просив застосувати строки позовної давності до вимог позивача (а.с. 66).

У відповідності до ст..1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з'явились.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Підставою звернення позивача до суду є захист права сторони за майновим правовідношенням, що виникло в силу укладеного договору страхування, на вимогу відшкодування шкоди в порядку регресу.

За змістом ст.14 ЦК України, цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Поряд із засобами заохочення, виконання цивільних обовязків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства. Будь-яка особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Суд, зясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 червня 2012 року о 09-25 год. водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Форд Транзит», д/н 9868 Р5, знаходячись на перехресті пр. ім..Газети Правда та вул.. Калинова у м. Дніпропетровську, виїхав на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 на зелений сигнал світлофора. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження, чим спричинено матеріальну шкоду, а водію автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження. Діями ОСОБА_1 порушено п.п.8.10, 3.1 ПДР України та ст..124 КУпАП.

За даним фактом ДТП постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 01жовтня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 19).

Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно висновку № Еф-098/12 від 26.06.2012 року експертного дослідження авто товарознавця по визначенню вартості матеріального збитку, загальна вартість спричиненої матеріальної шкоди завданої автомобілю НОМЕР_2, складає 20400,28 грн. (а.с. 23-26).

У відповідності до ст.41 п.41.1 п.п. «а» Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Встановлено, що на момент ДТП полісом серії АВ №293324 від 11.04.2012 року, оформленим на автомобіль НОМЕР_2, була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 (а.с. 20).

У відповідності до ст.41 п.41.1 п.п. «а» Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідач на дату дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно ст. 39.1. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Так, 11.06.2012 року ОСОБА_3, скориставшись своїм правом, з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду, завдану відповідачем, звернулась із відповідною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с.21).

На підставі наказу № 3683 від 12.12.2012 року позивач платіжним дорученням сплатив на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 17000,12 грн. (а.с. 15,16).

Також, скориставшись послугами аварійних комісарів, позивачем була організована оцінка нанесених збитків, збір необхідних документів, про що свідчить акт від 30.10.2012 року та платіжне доручення №5164 від 17.12.2012 року на суму 775,56 грн. (а.с.14).

Згідно ст. 1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному розмірі особою, яка її завдала.

За змістом положень ст. 38 п.38.2, п.п. 38.2.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-ІV, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України, особа яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до статті 993 Цивільного Кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація".

Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.

Отже, оскільки МТСБУ виплатило страхове відшкодування 12 грудня 2012 року, саме з цієї дати обчислюється строк позовної давності за заявленою вимогою, проте з даним позовом позивач звернувся лише 31 березня 2016 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що він 09.12.2015 року. звертався до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, проте вказаний позов було йому повернуто у звязку із непідсудністю даної справи, а відтак, на його думку, строк позовної давності перервався на підставі ст. 264 ЦК України з поважних причин.

Відповідно до ч.2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

За змістом ч.1 ст. 118 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Пред'явлення позову до суду являє собою реалізацію позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.

Згідно з частиною першою ст. 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, позовна заява подається до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів з дотриманням правил підсудності, визначених статтями 108 114 ЦПК України. Позовна заява оформлюється з додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, за її подання сплачується судовий збір.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109,119-120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України, від 02.12.2015 року № 6-895цс15, а тому має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права відповідно до ч.1 ст. 3607 ЦПК України.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи вищевказане, беручи до уваги те, що МТСБУ виплатило кошти потерпілій ОСОБА_3 12.12.2012 року, проте звернулось до суду за захистом свого порушеного права лише 31.03.2016р., а також те, що позивач з заявою про поновлення строку позовної давності до суду не звертався, тоді як відповідач звернувся з заявою про застосування наслідків спливу позовної давності, суд доходить висновку про недотримання позивачем встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності та наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованим, безпідставними, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, вирішуючи питання щодо судових витрат згідно статті 88 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 993, 1166, 1191 ЦК України, ст. 38 п.38.2, п.п. 38.2.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст.ст. 10-11, 60, 61, 88, 197, 209, 212, 213-215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Моторного(транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних із виплатою страхового відшкодування, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.С. Шавула