Ухвала суду № 62395217, 31.10.2016, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/3482/16-к

Провадження № 1-кп/210/331/16

"31" жовтня 2016 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Вікторович Н.Ю.,

за участі секретаря судового засідання: Ширинової К.С.,

прокурора: Бурчіка Ю.В.,

представника потерпілого: ОСОБА_2,

обвинувачених: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

захисника обвинуваченого

ОСОБА_3, - адвоката: ОСОБА_10,

захисника обвинуваченого

ОСОБА_4, - адвоката: ОСОБА_11,

захисника обвинуваченого

ОСОБА_5, - адвоката: ОСОБА_12

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 358 ч.2, 366 ч.2 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040000000734 від 30 липня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 липня 2015 року за №12015040000000734, з додатками, стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 358 ч.2, 366 ч.2 КК України.

Прокурор, представник потерпілого, обвинувачені та їх захисники, кожен окремо просили призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування, а також при складенні обвинувального акту, дотримані всі вимоги, передбаченні ст.ст.32, 291 КПК України, підстави для прийняття рішень, передбачених ст.314 ч.3 п.п.1-4 КПК України, відсутні.

Заслухавши думку сторін та учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього додатки, суд приходить до наступних висновків.

Так, у відповідності до положень ст.314 ч.3 п.3 КПК України, зі стадії підготовчого судового засідання, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно положень ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 цього Кодексу.

Відповідно до ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Суд, дослідивши обвинувальний акт та додатки до нього, приходить до висновку про те, що прокурором та слідчим, при складанні та затвердженні обвинувального акту були допущені порушення вимог ст.291 КПК України, виходячи з наступного.

З обвинувального акту вбачається, що при його складанні прокурором не було дотримано вимог ст.291 ч.2 п.5 КПК України, оскільки обвинувальний акт відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, не містить належним чином сформульованого обвинувачення. При цьому, в ньому зазначено лише про повідомлення останніх про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 358 ч.2, 366 ч.2 КК України, та в подальшому відображено сутність повідомлення про підозру, а саме фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та наявна вказівка на те, що своїми умисними діями, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.191 ч.3, 358 ч.2, 366 ч.2 КК України, проте відсутнє жодне посилання на обвинувачення.

Як встановлено судом, в обвинувальному акті від 13 липня 2016 року фактично викладена підозра про вчинення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 358 ч.2, 366 ч.2 КК України. Такі відомості, відповідно до положень ст.277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру, а тому ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, за цим процесуальним рішенням, мають статус підозрюваних, а не обвинувачених.

Вказане порушення в подальшому є перешкодою для ухвалення будь-якого судового рішення, та може послугувати підставою для скасування вироку суду.

Згідно зі ст.3 ч.1 п.13 КПК України, обвинувачення, - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. За змістом положень ст.110 ч.4 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Всупереч вказаній нормі кримінального процесуального закону, обвинувальний акт щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не містить формулювання обвинувачення, яке інкримінується їм, та від якого вони будуть захищатись в суді, тому обвинувальний акт слід доповнити формулюванням обвинувачення в обвинувальному акті. В даному обвинувальному акті міститься лише посилання на повідомлення про підозру, та викладені лише фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність. При цьому суд зауважує, що повідомлення про підозру, так само як і виклад фактичних обставин не може одночасно вважатись й формулюванням обвинувачення.

Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення. Пред'явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення. Дані положення випливають і з ст.6 ч.3 п.(а) Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Крім того, у відповідності до ст.337 ч.1 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Неналежний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення без зазначення всіх складових, передбачених ст.91 ч.1 КПК України, які підлягають доказуванню, нелогічного та неконкретного обвинувачення без врахування об'єктивно встановлених обставин, порушує право обвинуваченого на захист, та є перешкодою для повного та всебічного судового розгляду кримінального провадження, про що також констатується і в рішеннях Європейського суду з прав людини «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» №9783/82 (п.79).

З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні ст.3 ч.1 п.13 КПК України, а за правилами ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд приходить до висновку про наявність обставин, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а тому доводи сторін та учасників кримінального провадження про відповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, не відповідають міжнародним правовим актам, а також національному кримінальному процесуальному Закону.

Крім того, вказівки в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.191 ч.3, 358 ч.2, 366 ч.2 КК України, є безпідставними, оскільки обвинувачення їм висунуте не було у встановленому законом порядку та не міститься в самому обвинувальному акті. Більш того, така вказівка в обвинувальному акті є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини як засади кримінального провадження, передбаченої ст.17 КПК України, яка випливає зі ст.ст.62, 129 п.3 Конституції України, ст.11 п.2 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, ст.14 п.2 Міжнародного акту про громадські та політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1966 року, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

За наслідками підготовчого судового засідання, суд приходить до висновку про те, що у відповідності до вимог ст.314 ч.3 п.3 КПК України обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків.

Питання щодо дії, зміни, припинення чи то обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не вирішувалось, клопотань з цього приводу не надходило.

Враховуючи викладене та керуючись ст.314 ч.3 п.3, ст.ст.291, 369 - 372, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 липня 2015 року за №12015040000000734, стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.191 ч.3, 358 ч.2, 366 ч.2 КК України, - повернути прокурору відділу прокуратури Дніпропетровської області раднику юстиції ОСОБА_13.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали суду оголошено 02 листопада 2016 року о 13 годині 30 хвилин.

Суддя: Н. Ю. Вікторович