Ухвала суду № 62394966, 26.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

26 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2016 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 8 грудня 2015 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Форум» заборгованість за кредитним договором в розмірі 858 тис. 895 грн 1 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 31 березня 2016 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 відмовлено у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про усунення недоліків.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 31 березня 2016 року залишено без змін.

У вересні 2016 року до Верховного Суду України звернулась ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 31 березня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, а саме частини сьомої статті 73, статті 295 ЦПК України.

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня і 17 квітня 2013 року, 23 березня 2016 року та постанову Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року (справа № 6-1250цс16).

Перевіривши доводи заявниці, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.

За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Відхиляючи касаційну скаргу ОСОБА_4 й залишаючи в силі ухвалу суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначив про те, що оскаржувану ухвалу постановлено з додержанням норм процесуального права, оскільки заявницею в установлений строк, не виконано вимоги ухвали про усунення недоліків, а саме не подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших підстав для поновлення строку та наданням підтверджуючих доказів. При цьому зазначив, що доводи заявниці про отримання копії судового рішення не після його проголошення, а пізніше, тому строк на апеляційне оскарження слід обчислювати з дати отримання копії такого рішення є безпідставними, оскільки представник заявниці був присутнім у судовому засіданні при проголошенні вступної та резолютивної частини рішення, 14 грудня 2015 року на адресу сторін по справі суд першої інстанції направив копії рішення, доказів того, що заявниця чи її представник до 11 січня 2016 року звертались до суду із вимогою про видачу копії оскаржуваного рішення і не могли отримати її з вини суду, не надано, тому перешкоди для подання апеляційної скарги в передбачений законодавством строк були відсутні.

В ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня й 17 квітня 2013 року, що надані заявницею як приклад, зазначено, що заявник звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в межах строку апеляційного оскарження, який обчислюється з дня отримання ним копії повного тексту оскаржуваного судового рішення. Отримання повного тексту судового рішення пізніше проголошення такого рішення є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження. При цьому судом встановлено, що заявник отримав копію оскаржуваного рішення суду на підставі його заяви про видачу такого рішення.

У судових рішеннях, наданих заявницею на підтвердження підстави для перегляду судового рішення, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні і ті самі норми процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Крім того, як на підставу своїх вимог заявниця посилається на постанову Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року (справа № 6-1250цс16), в якій викладено правовий висновок про те, що в разі, якщо недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, зокрема, особі не надіслана протягом строку на апеляційне оскарження копія повного тексту рішення суду першої інстанції, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення. У справі, яка переглядалась, судом встановлено, що з вини суду банк не отримав повного тексту оскаржуваного судового рішення у зв'язку з чим він був позбавлений права визначення необхідності подання апеляційної скарги та її мотивування, що є вимогою статті 295 ЦПК України, а тому апеляційний суд дійшов до передчасного висновку щодо відмови у відкритті апеляційного провадження.

Висновок суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається, не суперечить викладеному у зазначеній постанові Верховного Суду України висновку, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, за результатами перегляду якої Верховним Судом України прийнято цю постанову, наявні різні фактичні обставини.

У зв'язку з цим, підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, передбачена пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко