Ухвала суду № 62388088, 24.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/5010/15 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.

Провадження № 22-ц/783/3975/16 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Берези В.І., Бойко С.М.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю апелянта - ОСОБА_2, позивача - ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и л а :

В липні 2015 року позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 Свої позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її двоюрідна сестра ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина, в тому числі на належні їй 3/4 частки вказаної квартири. За життя ОСОБА_6 вступила у фактичне володіння та управління часткою квартири, яка залишилася після смерті її батьків ОСОБА_7, та ОСОБА_8, однак не отримала в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину і не провела державної реєстрації права власності на успадковану частку. Заповіту померла не залишила, спадкоємців першої черги після її смерті немає. 24.02.2011 року вона звернулася до Другої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 Також до нотаріальної контори з такими заявами звернулися відповідачі у справі - ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Згідно відповіді Другої Львівської державної нотаріальної контори від 17.04.2015 року нотаріусом неможливо встановити коло спадкоємців, крім цього її право на спадщину не визнається спадкоємцями ОСОБА_2 і ОСОБА_5, тому їй слід звернутися до суду за визнанням права власності в порядку спадкування.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволено частково.

Вирішено визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/16 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року її двоюрідної сестри ОСОБА_10. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із даним рішенням, відповідач ОСОБА_2 оскаржила таке в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з»ясування всіх обставин справи та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_10, яка приходилась апелянту двоюрідною сестрою. В Залізничному районному суді м. Львова вже декілька років тривають судові засідання з приводу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_10 Вважає, що спадкове майно, після смерті ОСОБА_10 має перейти в рід ОСОБА_2, представником якого вона є, а не в рід ОСОБА_10. Крім того, зазначає, що за життя ОСОБА_10 неодноразово говорила апелянту, що має намір переписати квартиру АДРЕСА_1 на її молодшого сина, який є похресником померлої, однак, остання не встигла цього зробити, оскільки, 25 листопада 2010 року, після отриманих тілесних ушкоджень потрапила до лікарні з діагнозом інсульт та ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі правильного встановлення існуючих правовідносин між сторонами, а доводи апеляційної скарги правильності оскаржуваного рішення не спростовують. До такого висновку колегія суддів дійшла з врахуванням наступних обставин.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

Відповідно до положень ст. ст. 11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно із ст. ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 є двоюрідними сестрами, а ОСОБА_5 - двоюрідним братом ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після смерті якої відкрилась спадщина, в тому числі на 3/4 частки квартири на АДРЕСА_1 з яких 1/4 частка належала ОСОБА_10 згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 30.12.1994 року, а також 1/4 - її батькові ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, і 1/4 - її матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, спадщину після смерті яких вона прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.

Позивач ОСОБА_11 і відповідач ОСОБА_4, що є рідними сестрами, є племінницями батька померлої ОСОБА_10 - ОСОБА_7, а відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_5, які є рідними сестрою і братом, - племінниками матері ОСОБА_10 - ОСОБА_8

Також встановлено, що ОСОБА_3 24 лютого 2011 року звернулася до Другої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Листом № 797/02-14 від 17 квітня 2015 року нотаріус повідомила останню про те, що неможливо встановити коло спадкоємців, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заперечують її право на спадщину після смерті ОСОБА_10, тому їй слід звернутися до суду за захистом свої спадкових прав.

Відповідачі також зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, однак їм також повідомили, що існують перешкоди для прийняття спадщини, роз'яснено за таких обставин право звернення до суду.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до приписів ст. ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.ст. 1262, 1263 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері, а у третю чергу - рідні дядько та тітка спадкодавця.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_10 не залишила заповіту, спадкоємці 1-5 черги за законом на час відкриття спадщини відсутні.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 04 квітня 2014 року у справі № 2- 2726/11 в задоволенні позовів ОСОБА_12, яка діяла в інтересах ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_10 відмовлено.

Між тим, статтею 1266 ЦК України врегульовано спадкування за правом представлення. Так, ч.4 ст.1266 ЦК України передбачено, що двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

А відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_3 має право на спадщину ОСОБА_10 за правом представлення, оскільки померла була її двоюрідною сестрою, а її мати ОСОБА_15, яка була рідною сестрою ОСОБА_7, та відповідно рідною тіткою спадкодавця, на час відкриття спадщини ОСОБА_10 померла. Також, за наведених обставин, право на спадщину за правом представлення має і рідна сестра позивача ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_3 та відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції не заперечили тієї обставини, що ОСОБА_2, ОСОБА_5 є двоюрідними сестрою і братом ОСОБА_10, та як мати спадкодавця і їхній батько ОСОБА_16 були рідними сестрою і братом. ОСОБА_16 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року. Отже, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 мають право спадкувати після смерті ОСОБА_10 за правом представлення.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з огляду на положення ч. 5 ст. 1266 ЦК України, згідно якої, якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну, належна спадкодавцю 3/4 частка квартири на АДРЕСА_1 підлягає поділу порівну між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_5,, а відтак частка кожного з них складає 3/16 квартири.

Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги доводи відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про те, що оскільки ОСОБА_7 помер раніше, ніж їхня тітка ОСОБА_8, то його родичі вже не можуть претендувати на спадщину після смерті ОСОБА_10, яка є спадщиною їхнього роду ОСОБА_2, так як такі твердження не грунтуються на законі і спростовуються вищенаведеним.

Відтак, надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим обставинам справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підставність позовних вимог і зокрема про те, що за позивачем ОСОБА_3 слід визнати право власності на 3/16 частки квартири на АДРЕСА_2 в порядку спадкування за правом представлення після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року її двоюрідної сестри ОСОБА_10

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів.

Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів.

З висновками суду слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 травня 2016 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 209 ч.3, 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Береза В.І.

Бойко С.М.