Рішення № 62386607, 26.10.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №333/8042/15-ц Головуючий у 1 інстанції Ярошенко А.Г.

Провадження № 22-ц/778/3522/16 Суддя-доповідач Дзярук М.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Дзярука М.П.,

Суддів: Крилової О.В.

Трофимової Д.А.,

за участі секретаря: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В позові зазначало, що 07.02.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 8100грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43, 20 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору щодо строків погашення кредиту, станом на 19.10.2015 р. заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становить 25968, 59 грн., яка складається з наступного: 7511,65 грн. - заборгованість за кредитом; 15144,15 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1600 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1212,79 грн. - штраф (процентна складова) .

Посилаючись на викладене, просило суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.02.2014 року у сумі 25 968,59 грн. та судові витрати у розмірі 1 218 грн.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2016 року позов задоволено.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н укладеного 07.02.2014 р. у розмірі 25968, 59 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1218, 00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подавапеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи і наданим доказам, рішення ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 7 511,65 грн. та проценти за користування кредитом в сумі 3 545,50 грн., в решті позовних вимог відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 лютого 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір б/н з оформленням платіжної картки на суму 8 100 грн. зі сплатою відсотків за користування у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.4).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам»яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.4).

ОСОБА_3 не виконав своїх зобов»язань за вказаним договором, внаслідок чого станом на 19.10.2015р. за розрахунком банку утворилася заборгованість в загальній сумі 25 968,59 грн., яка складається з : 7 511,65 грн. - заборгованість за кредитом, 15 144,15 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 600 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також 500грн. - штраф (фіксована частина) , 1212,79 грн. - штраф (процентна складова).

Задовольняючи позовні вимоги, в межах заявлених вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує своїх зобов»язань за кредитним договором, а саме не здійснює своєчасного погашення кредиту , в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 19.10.2015р. становить 25 968,59 грн., тому відповідно до умов договору та норм цивільного законодавства є підстави для стягнення заборгованості.

З такими висновками суду не можна погодитись у повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом пункту 2.1.1.2.1 Умов для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг.

Пунктом 2.1.1.2.3 Умов встановлено, що після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт надає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінювати (зменшувати, збільшувати або анулювати) кредитний ліміт.

Відповідно до пункту 2.1.1.2.11 Умов картка дійсна до останнього календарного дня місяця указано на ній.

У анкеті-заяві позичальника від 07 лютого 2014 року ОСОБА_3 своїм підписом засвідчив свою згоду з тим, що дана заява з Пам»яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами складають між ним і банком Договір про надання банківських послуг; позичальник засвідчив своє ознайомлення з цими складовими договору, що йому надані в письмовому вигляді; поінформований про розміщення Умов і Правил надання банківських послуг на офіційному сайті КБ «Приватбанк» www.privatbank.ua; зобов'язався їх виконувати, регулярно ознайомлюючись із змінами на цьому сайті банку (а.с.4).

Таким чином відповідач погодив всі запропоновані умови банку.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що він не вважає Умови та Правила надання банківського кредиту кредитним договором не є слушними .

На підтвердження наявності домовленості сторін щодо укладення кредитного договору свідчить використання картки позичальником, а також підтвердження позичальником наявності заборгованості за кредитом, однак в меншому розмірі, ніж зазначено позивачем.

Не погоджуючись з наданим позивачем розрахунком і стягнутою судом першої інстанції суми заборгованості, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить задовольнити вимоги банку лише на суму 11 057,15 грн., яка складається з суми боргу за кредитом у розмірі 7 511,65 грн. та процентів за користування в розмірі 3 545,50 грн., виходячи зі ставки 30% на рік, відхиливши вимоги банку про стягнення процентів у розмірі 15 144,15 грн., оскільки зміна процентної ставки відбулася без його відома та повідомлення, а також відхиливши вимоги банку щодо стягнення пені і штрафів, з підстав пропуску річного строку давності, подвійного накладення цивільної відповідальності та застосувати ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки.

Перевіряючи доводи апелянта, колегія суддів не погоджується з доводами щодо застосування строку позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки - пені і штрафу з таких підстав.

Як визначено п.2.1.1.7.6 Умов та Правил, у випадку порушення позичальником строків виконання обов»язку сплати будь-яких платежів за договором понад 30 днів він зобов»язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом із врахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісії. Отже, штраф (процентна і фіксована складова) нараховувався не помісячно, а одноразовими сумами.

Розмір комісії і пені за договором визначено Умовами кредитування та відображено у відповідній довідці (а.с.5), яку позивачем додано до матеріалів справи.

В п.1.1.5.25 Умов і Правил встановлено, що за несвоєчасну сплату послуг, які передбачені договором, клієнт платить банку за кожним випадком порушення пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки.

Згідно з п.1.1.7.14 Умов і Правил позичальник зобов»язується сплачувати комісії та інші платежі, встановлені банком за обслуговування клієнта, відповідно до встановлених Тарифів.

В довідці про умови кредитування зазначено, що розмір щомісячних платежів (включно з платою за використання кредитних коштів у звітному періоді) складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, та визначено комісію за зняття готівки в банкоматах 3% від суми операції, за моніторинг неактивної карти в розмір залишку коштів на картрахунку, але не більше 10 грн. в місяць, за надання виписки 2 грн., та за інші послуги.

З розрахунку банку (а.с.3) вбачається, що банком нараховано суму комісії і пені в розмірі 1 600 грн., яка складається та видно із розрахунку, лише із комісії, оскільки пеня у цю суму банком не включалась.

Таким чином, оскільки комісія не відноситься до передбачених законом видів неустойки, тому до цього платежу не підлягає застосуванню річна позовна давність, визначена ст.258 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене комісія і штраф не є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому є всі підстави для їх одночасного застосування.

За правилами ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положенняч.3 ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч. 2 ст.625 ЦК України, які мають іншу правову природу.

Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Положення ч.2 ст.616 ЦК України передбачають право суду зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов»язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Встановлено, що публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» нараховано штрафи на загальну суму 1 712,79 грн., а розмір збитків становить сплату кредиту в сумі 7 511,65 грн. і процентів за користування кредитом в сумі 15 144,15 грн.

Ураховуючи наведене підстав для зменшення розміру штрафів немає.

Доводи апелянта щодо зменшення розміру боргу по процентам за користування кредитним коштами, колегія суддів находить обґрунтованими і підлягаючими задоволенню у зв»язку з наступним.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід»ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг.

Позивачем не надано суду належних доказів виконання ним положень зазначених пунктів Умов та правил надання банківських послуг щодо інформування позичальника про зміну відсоткової ставки. Наданий позивачем скріншот з інформацією про повідомлення шляхом відправлення смс-повідомлення не містить ознак його дійсності. Посилання позивача про те, що позичальник зобов»язаний отримувати виписки по рахунку не свідчать про обізнаність щодо зміни відсоткової ставки, оскільки п. 1.1.2.3 Умов не містить відомостей про періоди отримання таких виписок, в той час як позивач зобов»язаний не рідше одного разу на місяць надавати позичальнику виписки про стан рахунку, доказів чого позивач суду не надав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо розрахунку процентів за відсотковою ставкою 30% річних, а тому сума заборгованості за процентами складає 3 545,50 грн., що підтверджується розрахунком відповідача, з яким погоджується колегія суддів.

Згідно п.2. ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку проте, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості підлягають частковому задоволенню, стягненню з ОСОБА_3 на користь банку заборгованості за кредитним договором б/н від 07.02.2014року станом на 19.10.2015 року: 7 511 (сім тисяч п»ятсот одинадцять) грн.65 коп. - основна сума боргу, 3 545 (три тисячі п»ятсот сорок п»ять) грн.50 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. - заборгованість за комісією, 500 (п»ятсот) грн. - штраф (фіксована частина), 1 212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 79 коп. - штраф (процентна складова), в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно ч.1,ч.5 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд , змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв»язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції , апеляційний суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 674 грн.

Керуючись ст.ст.303, 307,309,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2016 року у цій справі змінити в частині стягнення процентів.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 07.02.2014 року станом на 19.10.2015 року у розмірі 14 369 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят дев»ять) грн. 94 коп. з яких: 7 511 (сім тисяч п»ятсот одинадцять) грн.65 коп. - основна сума боргу, 3 545 (три тисячі п»ятсот сорок п»ять) грн.50 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. - заборгованість за комісією, 500 (п»ятсот) грн. - штраф (фіксована частина), 1 212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 79 коп. - штраф (процентна складова), а також витрати по оплаті судового збору у розмірі 674 (шістсот сімдесят чотири) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: