Рішення № 62386589, 28.10.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 2/336/5681/2016

пр. № 2/336/2904/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2016 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Суркової В.П., при секретарі Прохоровій А.О., за участю представника позивача Клопкова С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільні справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період часу з 20.05.1985 року по 20.08.1987 року він проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан.

У 1986 році при виконанні службового обовязку в Демократичній Республіці Афганістан отримав вогнепальне осколкове поранення голови (контузія головного мозку), що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1105/ж від 27.04.2016 року Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.

Після проведення лікування зазначених поранень стан його здоровя не покращився та він вимушений тривалий час знаходитися на лікарняних, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

У звязку з отриманням зазначеної контузії був звільнений з лав Збройних сил України, йому встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби. Від отриманої травми у нього розвинулись хвороби та погіршився стан здоров'я. У зв'язку з цим, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.

Вважає, що у звязку з отриманням контузії під час захисту Вітчизни та отриманням інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби, йому завдана моральна шкода в розмірі 100000,00 грн.

Оцінюючи завдану йому моральну шкоду виходить з тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також фізичного та фактичного значного погіршення стану здоровя.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з Міністерства оборони України на його користь моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Позивач та його представник адвокат Клопков С.М. у судовому засіданні наполягали на позовних вимогах у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача Вологжаніна О.Д. подала до суду письмові заперечення та додатково в судовому засідання пояснила, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено соціальне забезпечення військовослужбовців у разі встановлення інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, шляхом виплати грошової допомоги. Спеціального закону з визначення порядку та умов відшкодування завданої моральної шкоди законодавцем не прийнято.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази вчинення Міністерством оборони України винних дій щодо позивача та наявність причинного зв'язку між такими діями та моральною шкодою, як і відсутні докази завдання позивачеві моральної шкоди.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, прийнявши до уваги заяву позивача, пояснення та письмові заперечення представника відповідача, приходить до наступного.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його невизнання, або порушення. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязків в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим та органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, ОСОБА_2 проходив військову службу в складі Збройних Сил України та був звільнений, що підтверджується копією військового білету (а.с.8-10).

Під час проходження військової служби в період часу з 20.05.1985 року по 25.08.1987 року ОСОБА_2 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій, що підтверджується копією довідки Запорізького обласного військового комісаріату №619/с від 18.04.2016 року (а.с. 11)

У 1986 році при виконанні військового обовязку в Демократичній Республіці Афганістан отримав вогнепальне осколкове поранення голови (контузія головного мозку), що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1105/ж від 27.04.2016 року Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (а.с.18).

Згідно витягу з протоколу №1943 від 29.04.2016 року вогнепальне осколкове поранення голови (контузія головного мозку - 1986 році) призвело до розвитку: «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ, у вигляді після травматичної та дисцикуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ступеня, прогресуючого кризового перебігу, з вираженим церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, частинами (1-2 рази на тиждень) судинними кризами змішаного характеру (лікворо-гіпертезивні, вертебро-базилярні), мнестичним зниженням, емоційно вольовою нестійкістю. Післятравматичного церебрального арахноїду з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, вираженим вести було-атактичним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст.., стійко вираженим цефалічним синдромом ІХС. Дифузного кардіосклерозу, персистуючої форми тріпотіння передсердь. Гіпертонічної хвороби ІІ ст., 3 ст., ризик дуже високий. СН І ст.. Ангіопатії сітківки обох очей. Двобічної хронічної сенсоневральної туговухості ІІІ ст. Поранення (контузія) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.14).

29 червня 2016 року ОСОБА_2 була встановлена ІІІ група інвалідності в зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною комісією до довідки МСЕК серії АВ №0679011 (а.с.13).

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зі справи вбачається, що від травми, отриманої під час проходження військової служби, в позивача розвинулися хвороби, та стан його здоров'я погіршився.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 271, виписного епікризу № 28 (а.с.15), виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 1387 (а.с.16), консультативного висновку №7096/16 від 27.04.2016 року (а.с.20), виписних епікризів, довідки на МСЕК №1612474 від 27.04.2016 року (а.с.28) та інших медичних документів, ОСОБА_2 має ряд захворювань, що повязані з проходженням військової служби.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пп. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами та доповненнями), що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч. 3 Закону України "Про збройні Сили України» передбачено, що Міністерство Оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Також ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Таким чином, особа, якій завдано моральної шкоди, має право на її відшкодування незалежно від інших виплат, які вона отримала, чи могла б отримати.

Отже, враховуючи конкретні обставини справи, тривалість, характер та глибину фізичних і душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, розмір втрати позивачем працездатності в наслідок отриманої травми, що пов'язана з проходження військової служби, а також з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно абзацу 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» від 12.06.2009 року встановлено, що розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Згідно з ч. 1 ст. 179 цього ж Кодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи з наведених норм процесуального законодавства, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та відноситься до них критично, оскільки вони не базуються нормами діючого законодавства України та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Навпаки, при вирішенні зазначеного спору, судом врахована правова позиція, висловлена Верховним судом України в постанові по справі №3-86 гс14 від 21.10.2014р., яка у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму у відповідності із рішенням Верховного суду України.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 16, 57, 60, 88, 179, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять) тисяч гривень.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.П. Суркова