Ухвала суду № 62386342, 26.10.2016, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5454/14-ц 2/335/107/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Гашук К.В., при секретарі Лепетченко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПромБитСтрой», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ТОВ «ПромБитСтрой», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який в ході судового розгляду справи було уточнено шляхом подання письмової заяви.

В обґрунтування позову зазначено, що 01.08.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11377442000. Відповідно до п. п. 1.1, 1.2.2 зазначеного Договору, Банк надав ОСОБА_1 кредит на загальну суму 71500 доларів США, що еквівалентно 346424 грн. 65 коп. Надання кредиту здійснювалось терміном до 02.08.2038 року, а відповідач зобовязався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і виконати свої зобовязання згідно з Договором у повному обсязі.

Позивач свої зобовязання щодо надання кредитних коштів виконав у повному обсязі, проте ОСОБА_1 всупереч умовам договору не здійснює платежі для погашення суми заборгованості за кредитом та нарахованим відсоткам.

На забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту №11377442000 від 01.08.2008 року, 01.08.2018 року були укладені договори поруки між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ТОВ «ПромБитСтрой» в особі директора ОСОБА_3 № 221362 і між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 № 221300.

Відповідно до умов договорів поруки ТОВ «ПромБитСтрой» та ОСОБА_2 зобов'язалися відповідати перед Банком за виконання ОСОБА_1 усіх його зобовязань, що виникли з Договору у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких грошових зобовязань, передбачених кредитним договором, зокрема, термінів повернення кредиту та/або термінів сплати процентів та/або комісій, позивач має право вимагати від відповідачів додатково сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної простроченої заборгованості. Пеня нараховуються за кожен день прострочення платежу, рахуючи з дати порушення позичальником терміну виконання свого грошового зобовязання, передбаченого кредитним договором.

У звязку з неналежним виконанням грошових зобовязань за кредитним договором, позичальник станом на 14.07.2015 року має заборгованість перед Банком в розмірі 139202,41 доларів США, з яких сума заборгованості за кредитом 71500 доларів США, заборгованість по відсотках за користування кредитом 67702,41 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 117056 грн. 27 коп., а також пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами 542527 грн. 10 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ «УкрСиббанк» просило суд солідарно стягнути з відповідачів суму боргу та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 та відповідача ТОВ «ПромБитСтрой» ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог в повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні. Крім того, подала суду заву про застосування строків позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як розяснено у п. 18 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року №14 « Про судове рішення у цивільній справі» за статтею 215 ЦПК у формі рішення ухвалюється той судовий акт, яким справа вирішується по суті. Закон не передбачає включення до резолютивної частини рішення висновків з процесуальних питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті. Тому в цій частині неприпустимо вирішувати питання про виділення частини вимог у самостійне провадження або про закриття провадження по них, залишення заяви без розгляду тощо. Висновки з таких питань викладаються у формі ухвал (частина друга статті 208 ЦПК), які постановляються у вигляді самостійного процесуального документа і можуть постановлятися одночасно з рішенням.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.4. Договорів поруки, які укладені з поручителями ОСОБА_2 та ТОВ «ПромБитСтрой», поручителі зобов'язалися відповідати перед кредитором солідарно з боржником ОСОБА_1 за своєчасне виконання грошових зобовязань за договором споживчого кредиту, отже позичальник та поручителі кожен окремо відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Доводи Банку про наявність підстав для солідарного стягнення з поручителів суми заборгованості за кредитним договором не узгоджується з вимогами статті 554 ЦК України та умовами договорів поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобовязання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд предявити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобовязання, не вправі предявити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

У справі, предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен із поручителів поручився відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарні боржники, хоча і за порушення умов одного й того ж кредитного договору.

Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами статті 554 ЦК України відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Дана правова позиція також підтверджується постановою Верховного Суду України у справі №6-745ц15 від 01.07.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що провадження в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСибабанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПромБитСтрой», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає закриттю в частині вимог до ТОВ «ПромБитСтрой».

Крім того, суд вважає за потрібне розяснити позивачу право на звернення з даним позовом до ТОВ «ПромБитСтрой» до господарського суду.

Керуючись ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 208, 209, 210, 360-7 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПромБитСтрой», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПромБитСтрой» закрити.

Розяснити позивачу, що його позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПромБитСтрой» підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області протягом пяти днів з дня її проголошення.

Суддя К.В. Гашук