Ухвала суду № 62385202, 31.10.2016, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/901/13-ц

Провадження № 2-п/266/32/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2016 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Дзюба М.В.,

з участю:

секретаря - Петрухіной Т.Л.,

відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя від 08 травня 2013 року позов ПАТ «ПУМБ» задоволено та з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» стягнуто у відшкодування заборгованості за кредитним договором №6439793 від 03.06.2008 року суму заборгованості за кредитом 15124,41 доларів США, заборгованості по відсотках за користування кредитом 2441,35 доларів США, пеню за порушення строків виконання зобовязань 2271,56 доларів США та судовий збір в сумі 1585,60 гривень.

Відповідач ОСОБА_1. не згодна з заочним рішенням суду від 08 травня 2013 року та 08.09.2016 року звернулась до суду з заявою про його скасування.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали доводи заяви та просили суд скасувати заочне рішення суду від 08 травня 2013 року. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона дійсно брала кредит в ПАТ «ПУМБ» для придбання автомобілю, який сплачувала до 2009 року. В 2011 році вона передала право користування автомобілем своїй знайомій та цей автомобіль було вилучено у її знайомої працівниками ДВС та банку. За її ствердженням, жодних документів їй на руки ніхто не видав та вона їх не вимагала та не з?ясувала причини таких дій. Таким чином вона вважала, що всі претензії банка до неї вичерпані, однак при цьому, як власник автомобіля, який був предметом застави за кредитним договором, вона взагалі не цікавилась підставами вилучення належного їй автомобіля. Лише після того, як її було в судовому порядку заборонено виїзд за межі України у 2016 році, вона в серпні 2016 року звернулась за правовою допомогою та за порадою адвоката отримала копію заочного рішення суду. Зазначила, що за вказаною в позові адресою вона постійно не мешкала, як і не мешкає в даний час, та кореспонденції з суду не отримувала.

Представник відповідача ОСОБА_2 в обґрунтування підстав для скасування заочного рішення зазначила, що сумнівним, на її думку, є питання заміни сторони у виконавчому провадженні, що потребує зясування в судовому засіданні при новому розгляді справи. Крім того, банк не надав первісної бухгалтерської документації в обґрунтування позовних вимог, а суд неправильно стягнув з відповідачки пеню.

Представник позивача ПАТ «ПУМБ», будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду заяви про скасування заочного рішення, в судове засідання не зявився, письмово повідомивши суд про те, що в даний час на підставі договору відступлення права вимоги №1034/44 від 16.07.2013 року, укладеного між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «АНСУ», у звязку із заміною сторони у виконавчому провадженні, банк не є належною стороною у справі.

Представник стягувача ТОВ «АНСУ» повідомлений судом про дату та час розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування заочного рішення, однак в судове засідання не зявився та будь-яких заяв на адресу суду не надав.

Суд, вислухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає що підстав для скасування заочного рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 08 травня 2016 року не має та заяву ОСОБА_1 слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ст..232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з′явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, та докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як встановлено з матеріалів цивільної справи, відповідач ОСОБА_1 повідомлялась судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, зазначеним у позовній заяві та підтвердженим відповідною довідкою адресного бюро. До того ж, під час розгляду судом заяви про скасування заочного рішення вона не заперечувала того, що вона постійно не мешкає за цією адресою та доказів на підтвердження поважності причини неявки до суду не надала. Також суд вважає необхідним зауважити про те, що відповідач була обізнана про наявність заборгованості перед банком та свідомо ухилялась від участі в судовому засіданні, оскільки з її ж пояснень слід, що в межах претензій банку про стягнення заборгованості за кредитним договором в неї було вилучено автомобіль, який був предметом застави за кредитним договором, а тому на думку суду вона мала обєктивну можливість своєчасно, ще у 2013 році дізнатись про наявність судового рішення про стягнення з неї заборгованості та отримати його копію. Також, на підставі ухвали суду від 12.06.2014 року, в порядку примусового виконання даного рішення було надано дозвіл на примусовий вхід до будинку, в якому мешкає боржник.

Крім того, жодних доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та які не були враховані судом під час ухвалення заочного рішення, відповідач не привела та суду не надала, а доводи відповідача зводяться до її незгоди з ухваленим судом рішенням про стягнення з неї заборгованості та незгоди з оцінкою судом наданих позивачем доказів.

Стосовно посилання представника відповідача ОСОБА_2 на те, що на їх думку досить сумнівним та безпідставним є здійснення судом заміни сторони у виконавчому провадженні, то ці доводи не можуть бути предметом розгляду у даному провадженні та не є підставами в розумінні ст..232 ЦПК України для скасування заочного рішення від 08.05.2013 року.

За таких обставин її заяву відповідно до ч.3 ст.231 ЦПК України належить залишити без задоволення, розяснивши відповідачу його право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст..224-232 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 08 травня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Розяснити відповідачу його право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі протягом 10 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви без задоволення.

Суддя Дзюба М. В.