Ухвала суду № 62374339, 24.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 365/875/15-ц Головуючий у І інстанції Денисенко Н. О.Провадження № 22-ц/780/5024/16 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С.Категорія 38 24.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

24 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Журби С.О., Суханової Є.М., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 20 травня 2016 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Реєстраційна служба Згурівського районного управління юстиції Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 20 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності у порядку спадкування за законом на 42/100 частки житлового будинку номер АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, що належали на праві власності ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Визнано за ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування за законом на 29/100 часток житлового будинку номер АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, що належали на праві власності ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Стягнуто із ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір в розмірі по 801,07 грн.

На обґрунтування ухваленого рішення місцевим судом зазначено, що 42/100 частки житлового будинку належали ОСОБА_7, а 58/100 - ОСОБА_8 на законних підставах, рівно як і законно вони володіли ними.

Позивач, як спадкоємець за законом першої черги, прийняв спадщину в установлений законом строк після смерті батька ОСОБА_7, фактично вступивши у володіння, користування спадковим майном, та прийняв спадщину після смерті матері - ОСОБА_8 у виді 29/100 часток належної їй частини спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подали апеляційні скарги, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

При цьому, ОСОБА_2 просить рішення Згурівського районного суду Київської області від 20 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, а ОСОБА_3 - просить скасувати рішення в частині визнання за ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування на 42/100 частини вищезазначеного житлового будинку та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог в зазначеній частині.

Суд, закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне відхилити апеляційні скарги, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, відповідно до ухвали Яготинського районного суду Київської області від 07 липня 1984 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_8 на праві власності належало 58/100 часток спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 а - ОСОБА_7 - 42/100 його частки ( а.с. 76 т. 1 ).

ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_3 року - ОСОБА_8 ( а.с. 25, 56 т. 1 ).

Опісля смерті кожного з них відкрилась спадщина на належні їм часки зазначеного майна.

При цьому, спадщину ОСОБА_7 прийняв лише ОСОБА_4 у відповідності до положень ст. 549 ЦК Української РСР, шляхом прийняття частини спадкового майна, і, окрім цього, вселився у належну спадкодавцю частину спірного будинку, проживав там, проводив ремонтні роботи.

Інші спадкоємці, зокрема, син - ОСОБА_3 та дружина - ОСОБА_5 ( а.с. 69, 120 т. 1 ) в установленому законом порядку із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звернулись та не прийняли її згідно ст. 549 ЦК Української РСР, положення якої регламентують правовідносини, що склались між сторонами на той період.

Відтак, частки спадкового майна зазначених осіб, у відповідності до положень ч. 1 ст. 554 ЦК Української РСР, перейшли до позивача.

При цьому, ОСОБА_2, залучений у справі у якості відповідача, своїх зустрічних позовних вимог не заявив та не надав суду доказів на підтвердження родинних стосунків із спадкодавцем.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8, відповідно до ст. 1261 ЦК України, є ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які, відповідно, 14 січня 2015 року та 15 травня 2015 року, звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини ( а.с. 29, 55, 66 т. 1 ) з дотриманням положень ст. 1268 ЦК України.

Враховуючи, що Згурівська районна державна нотаріальна контора Київської області та Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора відмовили позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий будинок та з тим, що позивач протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не подав до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька ( а.с. 44, 169 т. 1 ), ОСОБА_4 20 жовтня 2015 року звернувся до суду із названими позовними вимогами, які змінював і уточнював 04 листопада 2015 року та 09 березня 2016 року ( а.с. 1-4, 39-43, 237-242 т. 1 ).

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд правильно встановив обставини, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 549, 554 ЦК Української РСР, ст.ст. 1218, 1261, 1267, 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення заявлених позивачем вимог.

При цьому, ним дана належна оцінка доказів по справі, зокрема, поясненням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 у відповідності до вимог ст.ст. 58, 59, 212 ЦПК України.

А тому, доводи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 526, 529, 549, 560 ЦК Української РСР, ст.ст. 13, 376 ЦК України, Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", п. 1.3 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні", Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, затвердженої наказом №18/5 Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року, ст. 179 ЦПК України на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи і повністю спростовуються дослідженими судом першої інстанції належними та допустимими доказами по справі.

Інші обставини, зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_3, зокрема, про неприйняття позивачем спадщини після смерті батька, ухвалення рішення на доказах, які не мають істотного значення для справи, нез'ясування характеру проживання позивача в будинку з 07 листопада 1999 року по 07 травня 2000 року, отримання ним частини спадкового майна, виконання ОСОБА_4 обов'язків щодо утримання майна, проведення ремонту, заперечення відповідачем доказів, покладених судом в основу рішення про задоволення позову, ненадання позивачем доказів здійснення догляду за батьком, помилковість при віднесенні довідки виконкому про прийняття позивачем спадщини до числа належних доказів, невідповідність її змісту обставинам справи, невідповідність дійсності технічного паспорту на спірний будинок, безпідставність відмови судом у допиті свідком начальника Баришівського БТІ, віднесення частини приміщень до самочинно збудованих, невідповідність дійсності вказівки суду про відмову апелянта та його представника від проведення по справі експертизи, на переконання апеляційного суду, не спростовують висновків місцевого суду про обгрунтованість заявлених вимог та підтверджуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі, а тому не можуть служити підставою для задоволення апеляції.

Аналогічним чином суд апеляційної інстанції оцінює і посилання ОСОБА_2, зазначені в його апеляції, а саме: про те, що місцем відкриття спадщини є м. Дніпропетровськ, позивачем не надані суду документи, встановлені законом, на підтвердження факту прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_5 є такою, що прийняла спадщину, суд не встановив коло спадкоємців, які прийняли спадщину, до яких, на думку апелянта, відноситься і ОСОБА_2, судом не встановлена наявність іншого спадкового майна, неправильно встановлена частина майна, належного спадкодавцю, наявна, на переконання апелянта, можливість позасудового вирішення спору.

При цьому, доводи першого апелянта про неприйняття позивачем спадщини після смерті батька, ухвалення рішення на доказах, які не мають істотного значення для справи, невідповідність змісту довідки виконкому про прийняття позивачем спадщини обставинам справи, віднесення частини приміщень до самочинно збудованих, та другого - про те, що позивачем не надані суду документи, встановлені законом, на підтвердження факту прийняття спадщини після смерті батька, суд не встановив коло спадкоємців, неправильно встановлена частина майна, належного спадкодавцю, наявна, на переконання апелянта, можливість позасудового вирішення спору, на переконання апеляційного суду, не відповідають дійсності, оскільки повністю спростовуються зазначеними місцевим судом доказами по справі, віднесеними до числа належних та допустимих згідно положень ст.ст. 58, 59 ЦПК України.

Окрім іншого, твердження ОСОБА_3 про віднесення частини приміщень до самочинно збудованих, з точки зору суду другої інстанції, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами інвентаризаційної справи №1692 ( а.с. 5-21 т. 1 ).

Доводи ОСОБА_2 про те, що суд не встановив коло спадкоємців, неправильно ним встановлена частина майна, належного спадкодавцю, наявна можливість позасудового вирішення спору, на переконання апеляційного суду, не обгрунтовані доказами відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, а відтак не є підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Сам по собі факт залучення цього апелянта до участі у справі в якості співвідповідача за клопотанням ОСОБА_3 ( а.с. 56, 160, 165 т. 1 ), на думку суду другої інстанції, не свідчить про порушення його будь-яких прав чи охоронюваних законом інтересів та обгрунтованість заявлених апеляційних вимог.

Відтак, викладені у апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 20 травня 2016 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Реєстраційна служба Згурівського районного управління юстиції Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий: А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

Є.М. Суханова