Ухвала суду № 62371097, 26.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 р.Справа № 524/3705/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача - Пономаренка В.І., Вельми І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2016р. по справі № 524/3705/16-а

за позовом ОСОБА_5

до Міністерства оборони України, третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат-

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_5 (далі по тексту - ОСОБА_5, позивач) звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 01 липня 2013 року.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.06.2016 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 передано на розгляд Полтавського окружного адміністративного суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2016р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги внаслідок настання другої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу внаслідок настання другої групи інвалідності у розмірі та порядку, встановленому Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представники відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, в надісланій до суду апеляційної інстанції заяві просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, розгляд справи проводити без участі представника Полтавського обласного військового комісаріату.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що сержант ОСОБА_5 проходив строкову військову службу з 24 жовтня 1984 року по 27 листопада 1986 року , у тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан - в період з 01 лютого 1985 р. по 10 вересня 1986 р. і з 18 вересня 1986 р. по 20 жовтня 1986 р., що підтверджується довідкою Кременчуцького ОМВК від 02 липня 2013 року №м/560 (а.с. 8).

Відповідно до Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №904 від 16 квітня 2013 року) травма голови, ЗЧМТ, контузія, травма спини сержанта у відставці ОСОБА_5, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (а.с. 7).

З 01 липня 2013 року позивачу встановлено інвалідність ІІ групи внаслідок травми та її наслідків, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії , що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК №171554 (а.с. 6).

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 року по справі № 524/9388/15-а за позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_5 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Задовольняючи частково позов, Харківський апеляційний адміністративний суд послався на те, що документи щодо призначення і виплати ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги повернуті Міністерством оборони України та не розглядались.

Фінансово-економічне управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України листом від 15 березня 2016 року вих. №116/14/5/964 повідомило позивача, що на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 р. документи для встановлення можливості призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги направлені 11.03.2016 р. за вих. №10/434 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення комісією. Після прийняття рішення комісією та його затвердження Міністерством оборони України, про прийняте рішення буде повідомлено Полтавським обласним військовим комісаріатом (а.с. 5).

25.04.2016 р. Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що одноразова грошова допомога призначається військовослужбовцям строкової служби у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, про що Полтавський обласний комісаріат листом від 28 квітня 2016 року за вих. №10/308/1303 повідомив позивача (а.с. 4).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової допомоги, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Пунктом 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Соціальним захистом військовослужбовців, відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ, є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ можна дійти висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14 та 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.

Згідно зі статтею 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Відповідно до частин другої, шостої, дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Згідно з пунктами 11 та 13 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року (далі - Порядок № 393), для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції вважати, що законодавцем передбачено прирівнювання соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Разом з цим, законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України на прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивача у зв'язку із встановленням останньому II групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан.

Окрім цього слід зауважити, що Полтавський обласний військовий комісаріат надав Міністерству оборони України всі необхідні документи, визначені пунктом 11 Порядку № 975, для призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що ОСОБА_5, як особа, звільнена з військової (строкової) служби, інвалідність якого настала після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Доводи апелянта про те, що датою встановлення позивачу інвалідності є 26.07.2011 р., а тому при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що діяло на той час, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки інвалідність ІІ групи внаслідок травми та її наслідків, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії , позивачу встановлена з 01 липня 2013 року, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК №171554 (а.с. 6).

Колегію суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що позивачем подано неповний пакет документів, зокрема, не надано жодного документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) з огляду на нижченаведене.

Так, відповідно до Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №904 від 16 квітня 2013 року), зокрема, травма голови, ЗЧМТ, контузія, травма спини сержанта у відставці ОСОБА_5, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 7).

Щодо дотримання правил предметної підсудності колегія суддів зазначає наступне.

В адміністративному судочинстві передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого можлива лише з підстав та в порядку, передбачених статтею 22 КАС України. Це питання вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Тому порушення встановленого статтею 22 цього Кодексу порядку передачі справи з одного суду до іншого є неприпустимим та таким, що порушує право особи на незалежний та неупереджений суд.

За правилами частини третьої статті 22 КАС України ухвала про передачу або про відмову в передачі адміністративної справи до іншого суду може бути оскаржена.

Виходячи з положень частини шостої статті 22 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються, а тому суд, якому передано справу, повинен її розглянути.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обгрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2016р. по справі № 524/3705/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 31.10.2016 р.