Ухвала суду № 62371009, 25.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 876/6512/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача Жовнеровича О.В.,

представника відповідача Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державного підприємства ,,Львівський державний ювелірний завод" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства ,,Львівський державний ювелірний завод" до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

13 липня 2016 року державне підприємство (ДП) ,,Львівський державний ювелірний завод" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 26.07.2016 року просило визнати протиправними дії посадових осіб Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі-Залізнична ОДПІ) щодо проведення невстановленої законодавством перевірки.

Також позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення за № 0005491201 та № 0005501201 від 22.06.2016 року, № 0007231201 від 19.07.2016 року.

Постановою від 12 серпня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні позовних вимог повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ДП ,,Львівський державний ювелірний завод" подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд формально дослідив надані сторонами докази, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що відповідач, здійснюючи камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України. Такий висновок суд обгрунтував лише фактом проведення даної перевірки у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податковому повідомленні - рішенні від 15.12.2014 року № 0001052201.

Позивач вважає, що такі висновки суду суперечать вимогам підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, оскільки при проведенні камеральної перевірки податковий орган перевіряє лише подані платником податків документи податкової звітності, до яких відносяться податкові декларації (розрахунки) платників податків.

Таким чином, на думку позивача, предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. При цьому, будь - які дослідження документів, в тому числі раніше прийнятих податкових повідомлень - рішень, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки. Тому, така податкова перевірка не може відноситися до камеральної перевірки як виду податкової перевірки при здійсненні податкового контролю.

З огляду на викладене позивач вважає, що перевірка проведена з порушенням вимог законодавства, результати перевірки також оформлені з порушенням, а тому висновки такої перевірки не мають будь-яких правових наслідків.

Крім того, оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням 10-ти денного строку.

За таких обставин позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник податкового органу заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 02.06.2016 року та 30.06.2016 року головний державний ревізор-інспектор сектору податків і зборів з юридичних осіб Франківського відділення Залізничної ОДПІ Грицалик О.М. провів перевірки своєчасності розрахунків з бюджетом ДП ,,Львівський державний ювелірний завод" за грудень 2014 року, за результатами яких склав акт відповідно за № 139/12-01/05785017 та № 185/12-01/05785017.

В актах перевірки ревізор зазначив виявлені порушення вимог п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Такі висновки податкового органу базуються на тому, що позивач прострочив сплату податкового зобов'язання на загальну суму 12586805,00 грн., визначеного податковим повідомленням-рішенням від 15.12.2014 p. №0001052201, граничний термін сплати даної суми -04.12.2015 року.

Згідно з долученими відповідачем до матеріалів справи розрахунками штрафних санкцій, сплата узгодженого податкового зобов'язання відбулась 25.12.15 року в сумі 109983 грн., 29.12.15 року в сумі 72182,00 грн., 27.01.16 року в сумі 102818, 00 грн., 29.01.2016 року в сумі 162646 грн., 16.02.2016 року в сумі 1189 грн., 16.02.2016 року в сумі 2378, 67 грн., 26.02.2016 року в сумі 2854 грн., 29.02.2016 року в сумі 127224 грн., 24.03.2016 року в сумі 307854 грн., 29.03.2016 року в сумі 199668 грн., 26.04.2016 року в сумі 75036 грн., 24.05.2016 року в сумі 123818 грн., 27.05.2016 року в сумі 50000 грн., 30.05.2016 року в сумі 137954 грн., а також 29.06.16 року в сумі 106046 грн., 29.06.16 року в сумі 151905,00 грн., 29.06.16 року в сумі 20000, 00 грн., тобто із затримкою.

Представник позивача в судовому факт несвоєчасного погашення заборгованості не заперечував.

На підставі актів перевірки Залізнична ОДПІ винесла податкові повідомлення - рішення форми ,,Ш": - № 0005491201 від 22.06.2016 року, яким зобов'язала позивача сплатити штраф у розмірі 10 %, що становить 18216, 50 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

- № 0005501201 від 22.06.2016 року, яким зобов'язала позивача сплатити штраф у розмірі 20 %, що становить 55590, 20 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ДП ,,Львівський державний ювелірний завод" прострочив визначений Податковим кодексом України строк сплати узгодженого податкового зобов'язання, а тому оскаржені податкові повідомлення- рішення є правомірними, а наведені в позовній заяві аргументи позивача не спростовують наявності порушення, зафіксованого в актах перевірок.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та процесуального права і є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1).

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (підпункт 75.1.1 пункту 75.1).

Згідно з пунктами 76.1 та 76.2 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій посадових осіб відповідача при проведенні 02.06.2016 року та 30.06.2016 року камеральних перевірок своєчасності розрахунків з бюджетом ДП ,,Львівський державний ювелірний завод" за грудень 2014 року, оформлених актами за № 139/12-01/05785017 та № 185/12-01/05785017.

Доводи позивача апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки під час камеральних перевірок в силу приписів підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України підлягає перевірці не лише виключно податкова звітність (декларації), а й інші дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Саме на підставі таких даних відповідач встановив факт прострочення сплати позивачем узгоджених платежів з ПДВ, а тому дії відповідача в частині проведення перевірок та складання актів за наслідками цих перевірок є правомірними, оскільки узгоджуються з приписами наведених норм Податкового кодексу України.

Не зазначення в актах перевірки, що саме проводилась камеральна перевірки та інші незначні дефекти актів перевірки не спростовують правомірності самої перевірки та не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за виявленні під час перевірок порушення вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу (ПК) України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Виходячи з наведеного апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки факт прострочення позивачем сплати узгодженої суми грошового зобов'язання підтверджується актами перевірок за № 139/12-01/05785017 від 02.06.16 року, № 185/12-01/05785017 від 30.06.16 року та не спростовується позивачем.

Згідно з пунктом 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Копія акта перевірки від 02.06.2016 року вручена позивачеві 06.06.2016 року, а податкові повідомлення-рішення за № 0005491201 та № 0005501201 відповідач прийняв 22.06.2016 року. Колегія суддів погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем строків винесення податкових повідомлень-рішень, однак, вказані порушення не тягнуть за собою визнання цих податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державного підприємства ,,Львівський державний ювелірний завод" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року у справі № 813/2380/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

Н.В. Ільчишин

Ухвала в повному обсязі складена 31 жовтня 2016 року.