Постанова № 62370586, 25.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1007/16 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Кучми А.Ю., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області щодо нездійснення перерахунку судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_2. щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу судді за період з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року, зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області здійснити перерахунок і виплатити судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_2. щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу судді за період з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року з утриманням обов'язкових податків та зборів до бюджету. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вимоги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції взяв до уваги посадовий оклад позивачу у розмірі 13780,00 грн., в той час, як посадовий оклад ОСОБА_2 з 01 травня 2016 року становить 14500,00 грн.

Відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що підстав для нарахування позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу судді до досягнення ним 3-річного стажу немає.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків:

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ст.72 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України», Указу Президента України №620/2013 від 07 листопада 2013 року наказом в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 листопада 2013 року №9.1-а ОСОБА_2 зараховано на посаду судді Комсомольського міського суду Полтавської області з 26 листопада 2013 року з посадовим окладом згідно із штатним розписом та встановлено позивачу надбавку за вислугу років в розмірі 15% посадового окладу з 26 листопада 2013 року у зв'язку із наявністю стажу роботи станом на 26 листопада 2013 року 00 років 00 місяців 00 днів.

Відповідно до п.5 ст.133 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та на підставі листа ТУ ДСА України в Полтавській області від 31 березня 2015 року №02-19/141, розрахунку стажу роботи на посаді судді наказом в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області від 03 квітня 2015 року №4.2-а припинено ОСОБА_2 здійснення виплати щомісячної доплати за вислугу років за відсутністю трирічного стажу роботи на посаді судді, скасовано п.2 наказу в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області №9.1-а від 26 листопада 2013 року в частині виплати надбавки за вислугу років в розмірі 15% посадового окладу.

Наказом голови Комсомольського міського суду Полтавської області від 03 серпня 2015 року №13.1-а на підставі Рішення Ради суддів України №73 від 22 липня 2015 року, відповідно до ч.3 ст.22, ч.1 ст.58 Конституції України, Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій і статус суддів», що діяли в редакції на час набуття такого права, скасовано наказ в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області №4.2-а від 03 квітня 2015 року «Про припинення здійснення виплати ОСОБА_2.», встановлено ОСОБА_2, судді Комсомольського міського суду Полтавської області, щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 03 серпня 2015 року, в зв'язку з наявністю трудового стажу роботи станом на 03 серпня 2015 року 1 рік 08 місяців 07 днів, вирішено здійснити перерахунок та виплатити невиплачену щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу судді ОСОБА_2. за період з 03 квітня 2015 року по 02 серпня 2015 року.

Відповідні нарахування щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу судді ОСОБА_2. відповідачем проведені не були.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що надбавку в розмірі 15 відсотків посадового окладу позивачеві встановлено наказом Комсомольського міського суду Полтавської області №9.1-а від 26 листопада 2013 року, а тому ненарахування та невиплата цієї надбавки за спірний період є протиправною, оскільки дія норм Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» не поширюється на відносини, які виникли до набрання ним чинності.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що була чинною на момент призначення позивача на посаду судді), який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У відповідності до ч.1 ст.145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Частиною 2 ст.145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що була чинною на час призначення позивача на посаду судді) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

З набранням чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції, та відповідно до абз.1 ч.5 ст.133 якого суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Разом з тим, прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» не містять положення стосовно збереження за суддями, які були призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим законом, права на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом. Однак, відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Отже, положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу у взаємозв'язку з ст.58 Конституції України застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності.

Також Конституційний суд України в рішенні №4-рп/2007 від 18 червня 2007 року (справа про гарантії незалежності суддів) зазначив, що Конституційний суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що судді, стаж роботи яких на посаді судді на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» становив менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, після набуття чинності вказаним Законом право на отримання такої щомісячної доплати не втратили, а тому мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді у 3 роки, а отже й про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Стосовно доводів відповідача, що рішення Ради суддів України №73 від 22 липня 2015 року носить рекомендаційний характер, а отже не є обов'язковим до виконання, то колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Державної судової адміністрації України від 15 липня 2015 року №104 затверджено Типове положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відповідно до п.2 якого територіальні управління у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями з'їзду суддів України та Ради суддів України, Положенням про ДСА України, наказами ДСА України, рішеннями колегії ДСА України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.

Таким чином, відповідач у своїй діяльності керується, зокрема, рішеннями Ради суддів України.

Згідно п.2 рішення Ради суддів України від 22 липня 2015 року №73 визначено, що судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності Законом України №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такої щомісячної доплати не втратили, а тому мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді у 3 роки. Пунктом 3 цього ж рішення рекомендовано головам всіх судів України привести накази про щомісячну доплату за вислугу років суддів у відповідність до ч.3 ст.22, ч.1 ст.58 Конституції України, Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій і статус суддів», що діяли в редакції на час набуття такого права та набрання чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Таким чином, відмова суб'єкта владних повноважень виконувати вимоги Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є такою, що порушує принцип самостійності та незалежності судді, оскільки незалежність судді забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Крім того, наказ голови Комсомольського міського суду Полтавської області від 03 серпня 2015 року №13.1-а «Про встановлення судді ОСОБА_2. щомісячної доплати за вислугу років» на даний час є чинним та оскаржений не був.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності ненарахування та невиплати відповідачем ОСОБА_2 щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 15 відсотків посадового окладу судді, встановленої наказом Комсомольського міського суду Полтавської області.

Разом з тим, суд першої інстанції невірно зазначив в постанові суду, що загальна сума, яка має бути нарахована та виплачена ОСОБА_2 становить 2067 грн., оскільки у відповідності до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата встановлена з 01 травня в розмірі 1450 гривень.

У відповідності до ч.3 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 14500 грн.

Враховуючи, що щомісячна доплата за вислугу років встановлена в розмірі 15 відсотків посадового окладу, така доплата має бути нарахована та виплачена в розмірі 2175 грн. за період з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року, а з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог з 01 липня 2016 року по 25 липня 2016 року в сумі 1760,71 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області щодо нездійснення нарахування судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_2 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу судді за період з 01 липня 2016 року по 25 липня 2016 року в розмірі 1760,71 грн.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області здійснити нарахування і виплатити судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_2 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу судді за період з 01 липня 2016 року по 25 липня 2016 року в розмірі 1760,71 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 31 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді А.Ю.Кучма

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Кучма А.Ю.