Ухвала суду № 62370542, 31.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"31" жовтня 2016 р. Справа № 922/3018/16

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Плахова О.В., судді Шутенко І.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сбербанк», м. Київ

на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2016р.

у справі №922/3018/16

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Термолайф», м. Харків,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» в особі відділення №5 АТ «Сбербанк Росії», м. Харків

про визнання недійсним договору застави в частині

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.09.2016р., яка переглянута в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ПАТ «Сбербанк» та залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2016р., задоволено заяву позивача про забезпечення позову (т.1,а.с.247-251, т.2, а.с.119-125).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2016р. у справі №922/3018/16 (суддя Новікова Н.А.) повернуто без розгляду ПАТ "Сбербанк" зустрічну позовну заяву (вх. 32477 від 03.10.16 р.) та додані до неї документи на 11 аркушах (т.2,а.с.49-52).

Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2016р. про забезпечення позову у справі №922/3018/16.

Одночасно скаржник просить звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги з посиланням статтю 129, Конституції України, статтю 8 Закону України «Про судовий збір» та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі». При цьому зазначає, що банк знаходиться у важкому фінансовому становищі і дані обставини є загальновідомими, розмір збитків банку за даними щоденного балансу станом на 31.12.2015р. склав 4644408252,24грн.

Також, скаржник просить поновити процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2016р. у справі №92/3018/16 у зв’язку з тим, що про наявність оскаржуваної ухвали йому стало відомо 19.10.2016р. з Єдиного державного реєстру судових рішень.

З тексту апеляційної скарги, доданих до неї документів та з клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги вбачається, що ПАТ «Сбербанк» подано апеляційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду від 11.10.2016р. про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги, з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Статтею 4 Закону України “Про судовий збір” визначені розмірі ставок судового збору, що справляється з апеляційних і касаційних скарг на судові рішення.

В матеріалах, доданих до апеляційної скарги відсутні докази сплати судового збору, натомість апелянт просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на Конституцію України і практику Європейського суду з прав людини та зазначає, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до суду, а також з тих підстав, що банк знаходиться у важкому фінансовому становищі, розмір збитків банку за даними щоденного балансу станом на 31.12.2015р. склав 4644408252,24грн.

Проте, матеріали, додані до апеляційної скарги, як і матеріали справи не містять балансу, на який він посилається.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно із пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

В пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України, від 12.11.2015р. №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" зазначено, що за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Апелянт у клопотанні про відстрочення сплати судового збору посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р. у справі "Креуз проти Польщі" та зазначає, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Разом з тим, як вбачається зі змісту наведеного судового рішення, воно стосуються саме законодавчого регулювання розміру та порядку сплати судового збору в контексті забезпечення дотримання прав та інтересів осіб, які звертаються до суду, а також законності мети встановлення судового збору, водночас із вказаного рішення не вбачається незаконності інституту судового збору як такого або ж необов'язковості виконання вимог чинних законів, якими врегульовано дані правовідносини. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р. у справі "Креуз проти Польщі", на яке посилається апелянт, зазначено, що положення пункту 1 статті 6 конвенції не означає беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах, у зв’язку з чим Суд звернув увагу на те, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті Конвенції.

Також, скаржник посилається на його скрутне матеріальне становище, що підтверджується балансом станом на 31.12.2015р.

Однак, в матеріалах, доданих до апеляційної скарги, та в матеріалах справи баланс банку станом на будь-яку дану відсутній.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частиною 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, скаржником не подано будь-яких належних доказів в розумінні статті 34 ГПК України, які б підтверджували його скрутне матеріальне становище та, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Оскільки звільнення від сплати судового збору є правом господарського суду, яким суд користується за наявності виключних обставин, яких у даному випадку скаржником не наведено, та не додано доказів, які б підтверджували скрутний фінансовий стан, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ПАТ «Сбербанк» про звільнення від сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2016р. у справі № 904/397/16, ухвалі Вищого господарського суду України від 19.02.2016р. у справі № 922/4590/15.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, суд апеляційної інстанції залишає без розгляду клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки апеляційна скарга підлягає поверненню у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 97 ГПК України.

Керуючись ст.86, п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сбербанк», м. Київ на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2016р. у справі № 922/3018/16 повернути заявникові.

Додаток: тільки заявникові - апеляційна скарга на 2 аркуші з додатком на 6 аркушах та конверт.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко