Постанова № 62368809, 31.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2759/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Лопатюк Ю.А.

сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Одеський завод будівельно обробних машин до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, ОСОБА_5, ТОВ Ера Керування, Одеська міська рада про визнання недійсним та скасування свідоцтва від 14.01.2010 року та скасування рішення про державну реєстрацію,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось публічне акціонерне товариство Одеський завод будівельно обробних машин до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, ОСОБА_5, ТОВ Ера Керування, Одеська міська рада в якому позивач просить:

- визнати недійним та скасувати свідоцтво, що видане Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 15001685 від 14.01.2010 р.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28527421 від 01.03.2016 р. державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. З інформаційної довідки №55684484 від 22.03.2016 р. вбачається, що 01.03.2016 р. державним реєстратором УДР ГТУ юстиції в Одеській області ОСОБА_4 прийнято рішення за № 28527421 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності гр. ОСОБА_5 на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бабеля, 24/2, загальною площею 924,6 кв.м.

Підставою для реєстрації права власності ОСОБА_5 на нежитлові будівлі за адресою м. Одеса, вул. Бабеля, 24/2, загальною площею 924,6 кв.м., стали документи:

- технічний паспорт, б/н від 25.12.2015 р, видавник ПП «ДІЖЕН»;

- договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_6 від 08.11.2003 р. за р/№4806;

- свідоцтво №15001685 від 14.01.2010 р., видане Інспекцією ДАБК в Одеській області.

На думку позивача виділення частки 495/1000 в окремий обєкт «нежиле приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Бабеля, 24/2» без відома та згоди інших співвласників, а також реєстрація права власності на це приміщення відбулась незаконно.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях та просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача (Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області) проти позову заперечував, зазначивши, що до повноважень Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції не відноситься проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або прийняття рішення щодо скасування рішення державного реєстратора, оскільки ці повноваження передані відповідно до Розпорядження КМУ № 1395-р від 25.12.2015 р.

Відповідач (державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4) в судове засідання не зявилась. Про розгляд справи була повідомлена у встановленому законом порядку та завчасно.

Представник відповідача (Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області) до судового засідання не зявився. Через канцелярію суду надав заперечення, в яких вказав, що свідоцтво № 15001685 від 14.01.2010 р. інспекцією ДАБК в Одеській області не видавалось.

Представник третьої особи (Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради) в судове засідання не зявився. Про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку та завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа (ОСОБА_5) в судове засідання не зявився. Про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку та завчасно, що підтверджується матеріалами справи.

Представник третьої особи (ТОВ Ера Керування) в судове засідання не зявився. Про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку та завчасно, що підтверджується матеріалами справи.

Представник третьої особи (Одеська міська рада) в судовому засіданні цілком підтримала позицію позивача і просила задовольнити позов у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, третьої особи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

23.09.1999 р. ВАТ «ОЗБОМ» продало гр. ОСОБА_7 42/100 частин нежитлових будівель та споруд за адресою: м. Одеса, вул. Бабеля, 24. У власність ОСОБА_7 перейшли приміщення в піт 1Р: приміщення № 9, 22, літ. 1Ї, літ. 2Ї, літ. З загальною площею 346,9 кв.м. У власності ВАТ «ОЗБОМ» залишилось 58/100 частин нежитлових будівель та споруд за адресою: м. Одеса, вул. Бабеля, 24, площа яких становила 479,9 кв.м.

Далі ВАТ «ОЗБОМ» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ЖД № 001602 від 26.06.2001 р. отримало права на земельну ділянку за адресою: м. Одесі, вул. Середня 83, розміром 10,2405 га, в межах згідно з планом землекористування. Земельну ділянку надано у постійне користування на підставі рішення Одеської міської ради від 02.06.2000 р. за № 1346-ХХІІІ.

ОСОБА_7 у 2000-2001 роках здійснив реконструкцію та добудову належної йому частини нежитлових будівель та споруд за адресою: м. Одеса, вул. Бабеля, 24, загальна площа стала 620,5 кв.м.

Згідно з Розпорядженням Іллічівського РВК № 325 від 15.04.2002 р. частки власників були перераховані та затверджені нові ідеальні частки, а саме: ОСОБА_7 - 495/1000 частин, загальною площею 620,5 кв.м., ВАТ «ОЗБОМ» - 505/1000 частин, загальною площею 632,8 кв.м.

31.05.2002 р. ОСОБА_8 отримав свідоцтво на право власності на 495/1000 частин нежилої будівлі під літ «А», загальною площею 620,5 кв.м. Прибудови під літ. «а, а1, а2, аЗ» загальною площею 62,3 кв.м. збережені без оформлення права власності до реконструкції району, згідно з Розпорядженням іялічівської РА №32 від 16.01.2002 р.

19.09.2003 р. ВАТ «ОЗБОМ» отримав свідоцтво про право власності на іншу частину нежилих будівель та споруд, однак лише на 410/1000 частин нежилих приміщень, що позначені літ. « 1Б», « 2Р», площею 431,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бабеля, 24.

Співвласниками нежилих приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Бабеля, 24 є: ОСОБА_9 - 410/1000; ПАТ «БОМ» - 95/1000; ОСОБА_5 - 495/1000.

28.05.2010 p. TOB «Дюковський Пасаж Лімітед» подарував гр. ОСОБА_10 410/1000 будівлі - літ. « 1F», « 2F», площею 431,6 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Бабеля, 24. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за р/№2748.

19.07.2012 р. гр. ОСОБА_10 подарував гр. ОСОБА_12 410/1000 будівлі - літ. « 1F», « 2F», площею 431,6 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Бабеля, 24. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за р/№3093.

У 2015 р. на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10.12.2015р. ПАТ «БОМ» став власником 95/1000 частки нежилих приміщень, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бабеля, 24, що складаються з окремо розташованих приміщень підвалу літ. « 1F» площею 56,9 кв.м. та споруд: літ. «Б» ТП площею 41,82 кв.м та літ. «В» ТП - площею 25,84 кв.м.

08.11.2003 р. на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за р/№ 4806, ОСОБА_7 подарував ОСОБА_5 495/1000 частин нежитлових будівель та споруд за адресою: м.Одеса, вул. Бабеля, 24. Прибудови під літ. «а, а1, а2, аЗ» загальною площею 62,3 кв.м збережені без оформлення права власності до реконструкції району, згідно з Розпорядженням Іллічівської РА № 32 від 16.01.2002 року. Площа подарованих приміщень становила 620,5 кв.м.

ОСОБА_5, без розроблення та погодження проектної документації, без отримання дозволу на реконструкцію, без згоди співвласників та згоди постійного користувача земельної ділянки, самочинно перепланував існуючі та добудував нові нежитлові приміщення, збільшивши загальну площу своєї частки з 620,5 кв.м до 966,8 кв.м.

01.03.2016 р. державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 прийнято рішення за № 28527421 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності гр. ОСОБА_5 на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою:м. Одеса, вул. Бабеля, 24/2, загальною площею 924,6 кв.м.

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №55684484 від 22.03.2016 р. вбачається, що підставою для виникнення права власності ОСОБА_5 на нежитлові будівлі за адресою:м. Одеса, вул. Бабеля, 24/2, загальною площею 924,6 кв.м., є такі документи:

-технічний паспорт, б/н від 25.12.2015 р, видавник ПП «ДІЖЕН»;

-договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального

округу ОСОБА_6 від 08.11.2003 р. за р/№4806;

-свідоцтво №15001685 від 14.01.2010 р., видане Інспекцією ДАБК в Одеській області.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права на нерухоме майно на момент прийняття оскаржуваного рішення регулювалися Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі Закон №1952-IV, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року (далі - Порядок №1127).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно із статтею 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про обєкти та субєктів таких прав.

За приписами частини третьої статті 10 Закону №1952-IV, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, передбачених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Статтею 18 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про обєкти та субєктів цих прав; формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина 4 стаття 18 Закону №1952-IV) .

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком № 1127.

З метою всебічного зясування обставин по справі судом витребувано від Департаменту ДАБІ в Одеській області належним чином засвідчену копію свідоцтва № 15001685 від 14.01.2010 р. та документи, які стали підставою для його видачі.

На виконання ухвали суду від 01.07.2016 р. Департаментом ДАБІ в Одеській області повідомлено, що вказане судом свідоцтво не видавалось (а/с. 61).

Крім того, Департаментом ДАБІ в Одеській області надані заперечення (вхід. №28086/16 від 25.10.16 р.) в яких зазначено, що предметом розгляду справи є скасування свідоцтва № 15001685 від 14.01.2010 р., яке взагалі не видавалось.

Отже, судом встановлено, що Інспекцією ДАБІ в Одеській області не видавалось свідоцтво № 15001685 від 14.01.2010 р.

А тому, за відсутності вказаного документа, який слугував однією з підстав для реєстрації права власності ОСОБА_5 суд, не вбачає законодавчо визначених підстав для скасування такого свідоцтва.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20.01.2012 року "Рисовський проти України" зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.

Розглядаючи цю справу, Європейський суд зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Це є "гарантією стабільності суспільних відносин", яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов'язок виправити свої помилки.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України у конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обгрунтованим.

При зверненні до суду позивачу необхідно обрати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визначається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням. Такої ж самої по суті правової позиції дійшов Верховний суд України у постанові від 10 квітня 2012 року у справі за позовом акціонерного товариства "Санофі-Авентіс Франція".

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту до правовідносин, що склалися між сторонами, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Державна реєстрація прав та їх обтяжень № 28527421 від 01.03.2016 р. проведена, зокрема, на підставі свідоцтва № 15001685 від 14.01.2010 року, яке як встановлено судом, державним органом не видавалось.

Поряд з цим, позивач не навів обґрунтувань того, як саме задоволення позову зможе поновити його порушене право.

Слід зазначити, що вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва № 15001685 від 14.01.2010 р. у правовому полі чинного законодавства, є:

по перше: такою, що не має місця бути, оскільки не можливо визнати недійсним та скасувати, те що не видавалось;

по друге: це виключає певні правові наслідки для відновлення порушеного права позивача

За наведених вище обставин суд зазначає, що саме по собі оскарження у такому вигляді рішення відповідача у цьому спорі не є ефективним захистом прав позивача, оскільки правовідносини перейшли в іншу правову якість, а відтак не призведуть до усунення порушень та відновлення прав позивача.

Таким чином, враховуючи наведене вище, положення п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України та з метою належного захисту прав позивач, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання свідоцтва Інспекції державного архітектурно будівельного контролю в Одеській області № 15001685 від 14.01.2010 р. таким, що не видавалось та, як наслідок скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28527421 від 01.03.2016 р., оскільки воно базується, у тому числі і на вказаному свідоцтві.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 6, 8, 11, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати свідоцтво Інспекції державного архітектурно будівельного контролю в Одеській області № 15001685 від 14.01.2010 р. таким, що не видавалось.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28527421 від 01.03.2016 р. державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.