Постанова № 62368581, 02.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2011 року № 2а-8343/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Компані" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування рішення №0000812302/0 від 27.12.2010 року

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Компані»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2010 року №0000812302/0.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесені ДПІ у Оболонському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин та укладення угоди, яка була кваліфікована відповідачем, як нікчемна.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Компані»(надалі по тексту Позивач) при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 14.12.2010 р. за № 758/23-02/36355421 (надалі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 7242,00 грн., зокрема, в березні 2010 року на суму 7242,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним Актом перевірки позивач оскаржив його до начальника ДПІ у Оболонському районі м. Києва

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 р. №0000812302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 10863,00 грн., з них за основним платежем 7242,00 грн. податок на додану вартість та нараховані штрафні санкції у розмірі 3621,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «ОСОБА_1 Компані», у порядку апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань, було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у м. Києві, за результатами якої прийняте рішення №2148/10/25-114 від 03.03.2011р. про залишення податкових повідомлень-рішень без змін, а скаргу - без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

В судовому засіданні представник Позивача зазначив, що ТОВ «ОСОБА_1 Компані»при веденні власної господарської діяльності, що полягала у наданні послуг та робіт в сфері організації безпеки дорожнього руху через розповсюдження дорожніх знаків індивідуального проектування на території м. Києва отримала замовлення від ДП «Інтерєр»на розроблення та погодження з компетентними органами виконавчої влади дозвільної документації про інформацію для розміщення на знаконосіях та місць встановлення знаконосіїв, виготовлення та монтаж пятнадцяти дорожніх знаконосіїв.

ТОВ «ОСОБА_1 Компані»для виконання частини замовлених робіт та послуг ДП «Інтерєр»залучила за усною угодою в якості підрядника ТОВ С.Дж.Р.Груп на виконання робіт та послуг з розробки попередньої проектної документації та обстеження місць можливого монтажу дорожніх знаків, підготовку проектної документації на встановлення дорожніх знаків та встановлення готових дорожніх знаків.

Між Позивачем та ТОВ С.Дж.Р.Груп було укладено усний Договір з погодженням строків та вартості робіт та послуг, ТОВ С.Дж.Р.Груп 01 березня 2010 року виставило ТОВ «ОСОБА_1 Компані»рахунок фактуру № 2201 на суму 36174,00 грн. за наступні роботи попередня підготовка дозвільної документації та обстеження місця встановлення дорожніх знаків та підготовка проектної документації.

З метою виконання усної угоди між ТОВ С.Дж.Р.Груп та ТОВ «ОСОБА_1 Компані», ТОВ С.Дж.Р.Груп було складено попередню дозвільну документацію на встановлення пятнадцяти дорожніх знаконосіїв, були розроблені макети дорожніх знаконосіїв з вказівками на розміри та місця можливого встановлення з фотографіями. Отримана ТОВ «ОСОБА_1 Компані»від ТОВ С.Дж.Р.Груп попередня дозвільна документація встановлення дорожніх знаконосіїв була схвалена з завданням про усунення зауважень Управлінням ДАІ у м. Києві, що є контролюючим органом з розміщення дорожніх знаків на території м. Києва. На підставі схваленої попередньої дозвільної документації, ТОВ С.Дж.Р.Груп підготувало проектну документацію на встановлення дорожніх знаків, що була передана за актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № б/н від 01 березня 2010 року, що був посвідчений Сторонами.

Проектну документацію з відповідними органами державної влади на право розміщення інформації на знаконосіях та встановлення дорожніх знаконосіїв у кількості 15 шт. була погоджена у встановленому законодавстві вимогами.

В березня 2010 року ТОВ С.Дж.Р.Груп запропонувало ТОВ «ОСОБА_1 Компані»виконати роботи з встановлення дорожніх знаконосіїв відповідно до погодженої проектної документації. На виконання усної домовленості про встановлення дорожніх знаконосіїв, ТОВ С.Дж.Р.Груп виставило для наступної оплати рахунок фактуру №2202 від 22 березня 2010 року на суму 7275,06 грн.

Роботи з встановлення дорожніх знаконосіїв були виконані належним чином в повному обсязі, про що Сторони посвідчили акт здачі приймання виконаних робіт (наданих послуг) №б/н від 22 березня 2010 року.

Зобовязання сторін за (усним) Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується податковою накладною, рахунком-фактурою №2202 від 22.03.2010 р, проектною документацією, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжним дорученням №232 від 02.04.2010 р. (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Також, Позивачем надано суду фотокартки з яких підтверджується розміщення знаків у відповідності до проектної документації.

В акті перевірки зазначено, що згідно автоматизованої бази даних АІС ОР, пошуково-довідкової системи ДПА України та інших інформаційних систем ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва встановлено, що з моменту створення ТОВ «С.Дж.Р.Груп»єдиним засновником, директором та головним бухгалтером вказаного підприємства є гр. ОСОБА_2.

Відповідно до отриманої від ГВПМ ДПІ у Оболонському районі інформації (вх. № 13161/26-05 від 04.11.2010р.), встановлено, що Слідчим управлінням податкової міліції ДПА України було прийнято постанову про порушення кримінальної справи, прийняття її до провадження та об'єднання кримінальних справ в одне провадження, в якій зазначено наступне:

- в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107, яка порушена відносно директора ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»ОСОБА_2 та інших осіб за ознаками злочину, передбаченого ст.191 ч.5 КК України.

До перевірки також був наданий протокол допиту гр. ОСОБА_2, опитаного в якості свідка, складений 18.08.2010р. старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області ОСОБА_3 Згідно з даним протоколом допиту, гр. ОСОБА_2 дав наступні показання: «... У вересні 2007 року, особа на ім'я «Володимир Миколайович»запропонував мені перереєструвати на моє ім'я підприємство, назви якого не назвав, та повідомив що згідно документів я буду рахуватись на ньому директором, а фактично жодного відношення до подальшого функціонування даного підприємства мати не буду. Також він пояснив мені, що дане підприємство буде займатись «обналічкою»грошових коштів, я до цього жодного відношення мати не буду, ніяких документів підписувати не буду, а лише щомісячно буду отримувати грошову винагороду в розмірі 500 доларів США Я розумів і усвідомлював те, що дана діяльність буде незаконною, але я був вимушений на це погодитись, оскільки мені на той час були необхідні грошові кошти. Підписи, виконані від мого імені в документах ТОВ «С.Дж.Р.Груп», виконані не мною, директором даного товариства я був лише формально, ніякої діяльності від його імені я не здійснював...»

На підставі чого відповідачем зроблено висновок про невідповідність укладеного договору вимогам ст. 203 ЦК України та, відповідно, наявність, у звязку з цим, підстав передбачених п.1 ст.215 ЦК України, який є не переконливим виходячи з наступного.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеної угоди з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Поруч з тим, протоколи допиту свідків не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, згідно з положеннями ст.323 Кримінально-процесуального кодексу України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому, згідно ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

А також суд зазначає, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»- ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даного підприємства.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції.

3. Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України Про податок на додану вартість.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

В матеріалах справи містяться докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі.

Крім того, представником Позивача надано суду для огляду оригінали накладних, якими було підтверджено виконання в подальшому всього обєму роботи по проектній документації.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки матеріали справи містять податкову накладну, рахунок-фактуру №2202 від 22.03.2010 р, проектну документацію, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжне доручення №232 від 02.04.2010 р., а також, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ТОВ «С.Дж.Р.Груп»податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що Відповідачем було помилково прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 року №0000812302/0, дане рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 року №0000812302/0 винесене Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук