Ухвала суду № 62367967, 26.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/12419/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, про скасування рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області (далі - Реєстраційна служба) про скасування рішень державних реєстраторів прав на нерухоме майно Реєстраційної служби про державну реєстрацію за переліченими вище третіми особами прав власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,12 га кожна, що розташовані за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, Оброшинська сільська рада, а саме:

рішення державного реєстратора ОСОБА_26 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_1 від 6 липня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_3);

рішення державного реєстратора ОСОБА_26 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_2 від 28 травня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_4);

рішення державного реєстратора ОСОБА_26 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_5 від 6 липня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_6);

рішення державного реєстратора ОСОБА_26 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_7 від 10 липня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_8);

рішення державного реєстратора ОСОБА_26 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_9 від 6 липня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_10);

рішення державного реєстратора ОСОБА_26 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_11 від 6 липня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_12);

рішення державного реєстратора ОСОБА_26 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_13 від 8 липня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_8 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_14);

рішення державного реєстратора ОСОБА_26 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_15 від 6 липня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_9 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_16);

рішення державного реєстратора ОСОБА_26 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_17 від 6 липня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_10 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_18);

рішення державного реєстратора ОСОБА_27 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_19 від 30 грудня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_11 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_20);

рішення державного реєстратора ОСОБА_27 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_21 від 30 грудня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_12 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_22);

рішення державного реєстратора ОСОБА_27 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_23 від 3 серпня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_13 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_24);

рішення державного реєстратора ОСОБА_28 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_25 від 22 липня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_14 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_26);

рішення державного реєстратора ОСОБА_28 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_27 від 20 липня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_15 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_28);

рішення державного реєстратора ОСОБА_26 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_29 від 6 липня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_29 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_30);

рішення державного реєстратора ОСОБА_28 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_31 від 25 грудня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_17 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_32);

рішення державного реєстратора ОСОБА_28 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_33 від 8 жовтня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_18 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_34);

рішення державного реєстратора ОСОБА_26 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_35 від 6 липня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_19 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_36);

рішення державного реєстратора ОСОБА_28 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_37 від 5 березня 2014 року про реєстрацію за ОСОБА_20 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_38);

рішення державного реєстратора ОСОБА_28 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_39 від 16 вересня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_21 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_40);

рішення державного реєстратора ОСОБА_28 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_41 від 19 липня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_22 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_42);

рішення державного реєстратора ОСОБА_28 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_43 від 13 вересня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_23 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_44);

рішення державного реєстратора ОСОБА_30 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_45 від 1 серпня 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_24 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_46);

рішення державного реєстратора ОСОБА_31 про державну реєстрацію прав за номером НОМЕР_47 від 20 березня 2014 року про реєстрацію за ОСОБА_25 права власності на земельну ділянку (номер запису про право власності НОМЕР_48).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що право власності на земельні ділянки у земельному масиві «За Галатовичем» перелічені вище треті особи набули відповідно до розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 1245 від 29 грудня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Оброшинської сільської ради за межами населеного пункту». Оскільки постановою Львівського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року це розпорядження скасовано, позивач звернулася до Реєстраційної служби з вимогою скасувати перелічені вище рішення державних реєстраторів про реєстрацію прав третіх осіб на земельні ділянки, передані їм згідно зі скасованим розпорядженням голови № 1245 від 29 грудня 2012 року. Отримавши у відповідь відмову позивач звернулася з цим позовом до суду.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 29 січня 2016 року у задоволенні позову відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 квітня 2016 року залишив без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у 2001 році за згодою Української академії аграрних наук жителям АДРЕСА_1 надано у користування для городництва земельні ділянки у земельному масиві «За Галатовичем» площею по 0,05 - 0,10 га, які перебували у постійному користуванні ДП «Дослідне господарство «Оброшине».

Розпорядженням № 642 від 22 червня 2011 року голова Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Оброшинської сільської ради за межами населеного пункту.

Розпорядженням № 1245 від 29 грудня 2012 року голова Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області затвердив проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Оброшинської сільської ради за межами населеного пункту. Цим же Розпорядженням, як встановили суди попередніх інстанцій, вирішено передати зазначеним громадянам у власність земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Оброшинської сільської ради за межами населеного пункту.

Розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 1245 від 29 грудня 2012 року було оскаржено в порядку адміністративного судочинства. Одним із позивачів, які звернулися до суду з позовом про скасування цього розпорядження як протиправного, була ОСОБА_1, яка вважала, що спірне розпорядження порушує її права як землекористувача.

За наслідками розгляду справи № 813/4404/14 Львівський окружний адміністративний суд прийняв постанову від 7 жовтня 2014 року, якою визнав протиправним та скасував розпорядження голови Пустомитівської Пустомитівської районної державної адміністрації № 1245 від 29 грудня 2012 року. У зв'язку з цим позивач 26 листопада 2014 року подала Реєстраційній службі заяву про скасування на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року державної реєстрації права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Оброшинської сільської ради за межами населеного пункту площею 0,12 га за третіми особами.

У відповідь Реєстраційна служба листом від 5 грудня 2014 року за вих. №02.2-04/006 відмовила позивачу у скасуванні реєстраційних записів щодо реєстрації прав власності на земельні ділянки на підставі зазначеної вище постанови суду від 7 жовтня 2014 року. Свою позицію мотивувала тим, що відповідно до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру прав на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України № 3502/5 від 12 грудня 2011 року, у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заінтересованою особою є особа, в інтересах якої, на підставі рішення суду, скасовано рішення державного реєстратора (чи скасовано державну реєстрацію права власності).

Не погодившись з відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду. Вже під час судового розгляду цієї справи Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 7 жовтня 2015 року скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року, якою було скасовано розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області № 1245 від 29 грудня 2012 року, та закрив провадження справі у справі № 813/4404/14. Позиція суду апеляційної інстанції у справі № 813/4404/14 обґрунтована тим, що оскаржене позивачами розпорядження № 1245 від 29 грудня 2012 року отримало подальшу реалізацію, оскільки на його підставі зазначеними у ньому громадянами оформлено право власності за земельні ділянки площею по 0,12 га., що підтверджується поясненнями самих позивачів та копіями свідоцтв та витягу з державного реєстру від 19 липня 2013 року про право власності на нерухоме майно. Покликаючись на положення статей 116, 118, 125, 126, 152 Земельного кодексу України суд апеляційної інстанції зазначив про те, що даний спір, оскільки він виник після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельні ділянки, є спором про право, відтак повинен вирішуватися у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою від 30 жовтня 2015 року Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року у справі № 813/4404/14.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року у справі № 813/4404/14 скасовано, а провадження у справі закрито, то розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області № 1245 від 29 грудня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Оброшинської сільської ради за межами населеного пункту» є чинним. Зважаючи на те, що протиправність розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 1245 від 29 грудня 2012 року була єдиним аргументом, яким позивач обґрунтовувала необхідність скасування оскаржених рішень державних реєстраторів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову про скасування рішень державного реєстратора стосовно державної реєстрації прав власності на земельні ділянки за переліченими вище третіми особами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає передчасними з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV; тут - в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних відносин).

Відповідно частини першої статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 4 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, приймає рішення про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державном реєстрі прав та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок державної реєстрації прав визначений статтею 15 Закону № 1952-IV, відповідно до якого державний реєстратор: приймає і перевіряє документи, що подаються до державної реєстрації прав, реєструє заяву, встановлює факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в ній або зупинення державної реєстрації, вносить запис до Державного реєстру прав, видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону, надає витяги з Державного реєстру прав про зареєстровані права.

Підставами для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно відповідно до частини першої статті 19 Закону № 1952-IV, є: договори, укладені у порядку, встановленому законом; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону, свідоцтва про право власності, державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом: рішення судів, що набрали законної сили: інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з п. 2.1. Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3502/5 (далі - Порядок № 3502/5) для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до п. 2.6 Порядку № 3502/5 для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

За змістом пункту 1.2 Порядку № 3502/5 у разі внесення змін до записів Державного реєстру прав під «заінтересованою особою» слід розуміти особу, відомості про яку містяться у відповідному записі Державного реєстру прав; у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав - особу, в інтересах якої на підставі рішення суду скасовано рішення державного реєстратора прав.

Згідно з пунктом 25 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703) у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі), сторона (сторони) правочину, відповідно до якого виникло право власності та інше речове право.

Пунктом 26 Порядку № 703 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до пунктів 2.9-2.10 Порядку № 3502/5 під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав.

За результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.

Предметом оскарження у цій справі є 24 рішення п'ятьох державних реєстраторів Реєстраційної служби, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено реєстраційні записи про право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за такими особами: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25

Перелічені вище особи залучені до розгляду цієї справи як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Судячи зі встановлених судами попередній інстанцій обставин право власності на земельні ділянки на території Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області зазначені вище особи набули на підставі розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 1245 від 29 грудня 2012 року. З'ясувавши, що це розпорядження після його оскарження в суді залишилось чинним, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 з мотивів правомірності оскаржених рішень державних реєстраторів.

Колегія суддів не може погодитись з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з підстав, про які зазначено вище, з огляду на те, що для прийняття у цій справі рішення по суті не було з'ясовано усіх фактичних обставин.

Завданням адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, <…> при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, <…> шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суди попередніх інстанцій констатують, що оскаржені рішення державні реєстратори прийняли на підставі розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 1245 від 29 грудня 2012 року, яким серед іншого вирішено передати зазначеним вище громадянам у власність земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Оброшинської сільської ради за межами населеного пункту.

Як з'ясовано під час розгляду цієї справи, згадане вище розпорядження було предметом оскарження в іншій адміністративній справі, у підсумку розгляду якої провадження у ній було закрито. Суд апеляційної інстанції, який переглядав постанову суду від 7 жовтня 2014 року у справі № 813/4404/14, у своїй ухвалі, з-поміж іншого, зазначив про те, що розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області № 1245 від 29 грудня 2012 року проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Оброшинської сільської ради за межами населеного пункту було затверджено та передано у власність 28 громадянам (згідно зі Списком) і ці громадяни вже оформили своє право власності.

Розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області № 1245 від 29 грудня 2012 року разом зі списком осіб, яким передано у власність земельні ділянки відповідно до такого рішення голови Пустомитівської районної державної адміністрації, у матеріалах даної адміністративної справи відсутні. Без цього розпорядження немає можливості з'ясувати кому саме (поіменно) було передано земельні ділянки, відповідно немає й можливості пересвідчитися у достовірності тієї обставини, що всі (лише) треті особи, стосовно яких прийнято оскаржені рішення державних реєстраторів, набули право власності на земельні ділянки на підставі розпорядження № 1245 від 29 грудня 2012 року.

Слід звернути увагу й на те, що в матеріалах цієї адміністративної справи відсутні оскаржені рішення державних реєстраторів, а також документи (їх належно завірені копії), на підставі яких було прийнято ці рішення. Тобто під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не досліджували матеріалів реєстраційних справ щодо державної реєстрації прав власності на земельні ділянки за третіми особами. Єдиним підтвердження того, що зазначені вище особи є власниками земельних ділянок згідно з оскарженими рішеннями є долучені до матеріалів справи інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які отримав та надав представник позивача ОСОБА_32 Відповідно до цих інформаційних довідок у кожному випадку державної реєстрації права власності на земельну ділянку за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, Оброшинська сільська рада, урочище «Чорна дорога», підставою виникнення права власності зазначено відповідне свідоцтво про право власності, видане Реєстраційною службою, а підставою для внесення запису - відповідне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (що є предметом оскарження). Відомостей, які б однозначно вказували на те, що рішення, про скасування яких заявлено цей позов, прийнято на підставі і на виконання розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 1245 від 29 грудня 2012 року у цих інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно немає.

Між тим висновок судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржених рішень державних реєстраторів Реєстраційної служби ґрунтується виключно на тому, що розпорядження № 1245 від 29 грудня 2012 року не скасоване, а отже залишається чинним. Проте в даному випадку спірні правовідносини виникли між позивачем ОСОБА_1 та Реєстраційною службою у зв'язку з відмовою останньої скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки. Безумовно, що для вирішення цього спору мали значення передумови (правові підстави), які слугували (передували) прийняттю оскаржених рішень, однак відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав відмінні від земельних відносин і помилковим є ототожнювати предмет судового розгляду у цій справі з предметом судового розгляду у справі № 813/4404/14.

У цій справі суди вирішували питання про правомірність двадцяти чотирьох рішень державних реєстраторів щодо державної реєстрації за третіми особами прав власності на земельні ділянки за позовом однієї особи - ОСОБА_1 Судячи зі встановлених у цій справі обставин жодне з оскаржених рішень її безпосередньо не стосувалось. У зв'язку з цим варто зауважити, що право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване в інших законах, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Вибір конкретного способу захисту права залежить від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, а також від характеру його порушення.

За змістом статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як встановлено у справі, відмова відповідача скасувати записи Державного реєстру прав мотивована тим, що ОСОБА_1 не є заінтересованою особою в розумінні пункту 1.2 Порядку № 3502/5. Стверджуючи про правомірність оскаржених рішень та відмовляючи у зв'язку з цим у задоволенні позову суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи позивача, якими вона обґрунтовує наявність порушення саме її законних прав та інтересів внаслідок прийняття цих рішень. Ця обставина також мала б бути з'ясованою, оскільки відсутність у позивача прав та/або обов'язків у зв'язку із оскаржуваними рішеннями не породжує для неї і права на захист у той спосіб, про який вона просить в позовній заяві.

Отже, без з'ясування усіх цих обставин (наявність у позивача порушеного права, яке підлягає захисту в обраний нею спосіб, правові підстави для прийняття рішень щодо державної реєстрації прав власності на земельні ділянки) висновок судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржених рішень з мотивів, про які зазначено вище, є необґрунтованим, відтак передчасним.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції, згідно з частиною першою статті 220 КАС України, перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 227 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Зважаючи на те, що допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 159, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді А.В. Єрьомін

О.В. Кравцов