Рішення № 62367806, 22.08.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2016 р.Справа № 917/906/16

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука",

вул. 1905 року, буд. 27, м. Кременчук, Полтавська область, 39605

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго",

вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022

про стягнення 4 479 202,34 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство "Благоустрій Кременчука" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення 4 479 202,34 грн., з яких 1 606 387,46 грн. - інфляційних втрат, 2 586 667,90 грн. - пені, 286 146,98 грн. - 3 % річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеними 01.03.2001р. між сторонами договором №291 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності та договором №292 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності.

Ухвалою господарського суду від 07.06.2016 р. порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 30.06.2016 р.

30.06.2016 р. від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких проти позову заперечує, вказує, що 28.04.2016 року своїм повідомленням №584 КП "Благоустрій Кременчука" відмовилося від договору №291 від 01.03.2001 року та 28.04.2016 р. рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №393 затверджено акти прийому-передачі основних засобів з оренди по договору оренди від 01.03.2001 р. №291, якими ПАТ "Полтаваобленерго" передало, а КП "Благоустрій Кременчука" прийняло основні засоби, а отже з 28.04.2016 року Договір №291 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 01.03.2001 року розірвано. Крім того, всупереч п. 3.3 Договору №291, 292, позивач здійснив безпідставне нарахування пені та 3 % річних від простроченої суми не з 13 числа, а з 12, а в деяких випадках навіть з 10 числа наступного місяця.

Також, 30.06.2016 р. відповідач надав суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 000,00 грн.

13.07.2016 р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки 16.11.2015 року Господарським судом Полтавської області прийнято рішення по справі №917/1252/14, яким розірвано договір оренди індивідуально визначеного ( нерухомого ) майна №291 від 01.03.2001 року. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 року по даній справі рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/1252/14 від 16.11.2015 року скасовано. На даний час товариством подана касаційна скарга по даній справі, яка прийнята Вищим господарським судом до провадження. А саме, 12.07.2016 року ПАТ "Полтаваобленерго" отримало ухвалу Вищого господарського суду України від 04.7.2016 року про прийняття до провадження касаційної скарги товариства та призначення її розгляду. Відтак, зважаючи на те, що справа №917/1252/14 є безпосередньо пов'язаною зі справою №917/906/16, так як рішення про розірвання договору вплине на нарахування пені та інфляційних нарахувань по даній справі, необхідно зупинити провадження №917/906/16 до вирішення справи №917/1252/14 в судах України.

02.08.2016 р. відповідач надав суду додаткові пояснення (вх. №9562 від 02.08.2016 р.).

Також, 02.08.2016 р. відповідач надав суду клопотання про застосування строків позовної давності (вх. №9561 від 02.08.2016 р.)

Ухвалою суду від 02.08.2016 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

10.08.2016 р. відповідач надав суду додаткові пояснення (вх. №9939 від 10.08.2016 р.).

В судовому засіданні 22.08.2016 р. суд розглянув клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Так, згідно з ч. 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, про що виносить ухвалу.

Зазначена норма визначає сукупність обставин, за наявністю яких суддя зобов'язаний зупинити провадження у справі. За змістом вказаної для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування ч. 1 статті 79 ГПК України.

У п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 3 і 4 ст. 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

З огляду на вищевикладене, вирішення спору у справі №917/1252/14 не може бути перешкодою для встановлення всіх істотних обставин у даній справі у відповідності з вимогами статті 43 ГПК України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 22.08.2016 р. представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення вимог заперечував з мотивів викладених у відзиві та додаткових поясненнях. крім того, просить суд застосувати строки позовної давності стосовно нарахованої позивачем пені.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що 01.03.2001 р. між Міським комунальним підприємством "Кременчукенерго" (орендодавець,) та Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (надалі орендар, відповідач) було укладено Договори оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності №291 та №292.

Відповідно до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області "Про реорганізацію міського комунального підприємства "Кременчукенерго" від 25.05.2010 року, Міське комунальне підприємство "Кременчукенерго" було реорганізовано шляхом приєднання до комунального підприємства "Благоустрій Кременчука". У п. 2 вищезазначеного рішення визначено, що комунальне підприємство "Благоустрій Кременчука" є правонаступником всіх прав та обов'язків міського комунального підприємства "Кременчукенерго". Зазначене також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Отже, комунальне підприємство "Благоустрій Кременчука" (надалі позивач, орендодавець) є правонаступником щодо всіх прав та обов'язків міського комунального підприємства "Кременчукенерго" за договорами від 01 березня 2001 року №291, 292 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності.

За умовами цих договорів сторони узгодили, зокрема, наступне:

- орендодавець передає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком, що знаходиться на балансі міського комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" вартість якого становить за експертною оцінкою 23 139 188,00 грн. Майно передається в оренду з метою забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації об'єкта оренди, забезпечення безперебійного надання послуг по тепло - та водопостачанню на необхідному рівні та необхідної якості бюджетним організаціям та населенню міста, погашення заборгованості міського бюджету за теплову енергію (п. 1.1 Договору №291);

- орендодавець передає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком, що знаходиться на балансі комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" вартість якого становить за експертною оцінкою 158 451,00 грн. Майно передається в оренду з метою забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації обєкта оренди, забезпечення безперебійного надання послуг по тепло та водопостачанню на необхідному рівні та необхідної якості бюджетним організаціям та населенню міста, погашення заборгованості міського бюджету за теплову енергію (п. 1.1 Договору №292);

- орендар вступає у строкове платне користування майном у термін вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна (п. 2.1 Договорів);

- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції січень 2001 року - 38 565,30 грн.. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2001 р. визначається шляхом коригування орендної плати з попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (3.1 Договору №291);

-орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції січень 2001 року - 1 320,40 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2001 р. визначається шляхом коригування орендної плати з попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.1 Договору №292);

- орендна плата перераховується до міського бюджету щомісячно, не пізніше 12-го числа наступного місяця за звітним (п. 3.3 Договорів);

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.5 Договоріва);

- цей договір укладено строком на 25 років, що діє з 01.03.2001 р. до 01.03.2026 р. включно (п. 10.1 Договорів).

За трьома актами від 22.03.2001 р. приймання-передачі основних засобів в оренду згідно рішення міськвиконкому №396 від 02.03.2001 р. на підставі Договору №291 Міське комунальне підприємство "Кременчукенерго" передало, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно. Зазначені акти підписані представниками сторін та засвідчені печатками.

08 жовтня 2001 року, 10 червня 2010 року та 01 червня 2011 року між сторонами укладено додаткові угоди до Договору №291 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 01.03.2001 року.

За додатковою угодою від 01.06.2011 р. до договору №291 внесено наступні зміни:

-до розділу 1 Договору та п. 3.1 Договору про те, що орендодавець додатково до орендованого майна визначеного в розділі 1 Договору передає, а орендар приймає у строкове платне користування індивідуально визначене (нерухоме) майно згідно з ОСОБА_1 прийому-передачі в оренду основних засобів, відповідно до Договору оренди №291 від 01.03.2001 р., експертна вартість якого становить 2 446 280,00 грн.;

-розмір орендної плати за користування майном, передбаченого розділом 1 цієї додаткової угоди становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2011 р. - 30 578,50 грн., крім того ПДВ - 20%.

Відповідно до акту від 01.06.2011 р. приймання-передачі основних засобів в оренду за укладеною між сторонами додатковою угодою від 01.06.2011 р. та рішень Кременчуцької міської ради, комунальне підприємство "Благоустрій Кременчука" передало, а відповідач прийняв в строкове платне користування тепломережі. Зазначений акт підписаний представниками сторін та засвідчений печатками.

19.12.2001 року та 10 червня 2010 року між сторонами укладено додаткові угоди до Договору №292 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 01.03.2001 року.

Усі вищевикладені обставини вже були встановлені Господарським судом Полтавської області та Харківським апеляційним господарським судом під час розгляду спорів у справах №917/2405/14; 917/709/14; 917/1324/14; 917/2035/14; 917/2691/14 за позовом КП "Благоустрій Кременчука" до відповідача ПАТ "Полтаваобленерго" про стягнення заборгованості за договором № 291.

Відповідно до положень статтіт35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач зазначає, що на підставі умов Договору №291, 292 від 01.03.2001 р., протягом січня-листопада 2015 року Орендар (ПАТ "Полтаваобленерго") користувався майном, що перебуває на балансі Орендодавця (КП "Благоустрій Кременчука").

Договірні виконавчі та розрахункові документи за договорами №291, 292 від 01.03.2001 р. за січень-листопад 2015 року, (акти приймання-передачі, розрахунки орендної плати та рахунки на оплату орендної плати) були надіслані Орендодавцем до ПАТ "Полтаваобленерго".

Суми оплат та дати оплат наведені у Відомості по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями ПАТ "Полтаваобленерго" за період 01.01.2015-30.11.2015 р.

Орендну плату за січень - листопад 2015 року на умовах та строках, визначених договором оренди, відповідачем не сплачено.

Загальна сума заборгованості складає: 1 606 387,46 грн. інфляційного збільшення суми боргу по орендній платі за Договорами №291, 292 від 01.03.2001 року, 2 586 667,90 грн. пені за Договорами №291, 292 від 01.03.2001 року, 286 146,98 грн. 3% річних по орендній платі за Договорами №291, 292 від 01.03.2001 року (відповідні розрахунки містяться в матеріалах справи).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладених між сторонами Договорів, кореспондуючи права та обов'язки їх сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору оренди.

Частинами 1, 6 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 3.5. Договорів орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідного до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судом встановлено, що при нарахуванні пені, інфляційних та 3% річних Позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення.

Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п. 3.3 договорів орендна плата перераховується до міського бюджету щомісячно, не пізніше 12-го числа наступного місяця за звітним.

Крім того, при нарахуванні пені та 3% річних позивачем також не враховано, що рішенням Господарського суду Полтавської області по справі №917/578/15 від 14.05.2015 року, залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 року з відповідача вже було стягнуто за Договором №291 від 01.03.2001 року договірну пеню за прострочення сплати орендної плати за січень 2015 року в сумі 28 363,08 грн. за період з 13.02.2015 року по 16.03.2016 року та лютий 2015 року в сумі 4 712,63 грн. за період 13.03.2015 року по 16.03.2016 року та 3% річних від прострочено суми заборгованості з орендної плати за січень 2015 року в сумі 3 580,35 грн. за період з 13.02.2015 року по 16.03.2016 року та лютий 2015 року в сумі 471,26 грн. за період 13.03.2015 року по 16.03.2016 року, а тому вказані вище суми не можуть бути повторно стягнути з відповідача.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом здійснено перерахунок розміру пені, інфляційних та річних, заявлених до стягнення, та з урахуванням вищенаведеного з відповідача підлягає стягненню 1 606 068,51 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 2 300 159,46 грн. пені та 279 477,03 грн. 3% річних (за Договором №291: 1 603 497,61 грн. - інфляційне збільшення, 2 296 386,78 грн. -пеня, 279020,32 грн. - 3% річних; за Договором №292: 2 570,90 грн. - інфляційне збільшення, 3 772,68 грн. -пеня, 456,71 грн. - 3% річних).

Також, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 1000,00 грн.

Так, дійсно, відповідно до п. 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

З огляду на обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування заявленого клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення.

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код 00131819) на користь Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" (вул. 1905 року, буд. 27, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, код 03351958) 1 606 068,51 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 2 300 159,46 грн. пені, 279 477,03 грн. 3% річних та 62 689,93 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.

Повне рішення складено 23.08.2016 р.

Суддя Кульбако М.М.