Ухвала суду № 62366942, 01.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року справа №812/732/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

судді: Василенко Л.А.

Гайдара А.В.

розглянувши в порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в

особі відокремленого підрозділу «Навчально-курсовий комбінат»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 08 вересня 2016 року

по адміністративній

справі № 812/732/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в

особі відокремленого підрозділу «Навчально-курсовий комбінат»

до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську

Головного управління Державної фіскальної служби у

Луганській області

про визнання недійсним та скасування рішення від 28.03.2016 № 1302, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу "Навчально-курсовий комбінат" (далі - позивач, товариство) 01 липня 2016 року звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, податкова інспекція, податковий орган) про скасування рішення від 28.03.2016 № 1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, з урахуванням уточнених вимог (а.с.2-7, 112-117).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено з огляду на те, що податковою інспекцією спірне рішення прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010 року (далі Закон № 2464-VІ), а позивачем не надано документа, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), а саме - сертифіката Торгово-промислової палати України, що передбачено ст. 10 Закону № 1669 (а. с.173-176).

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу на прийняте рішення та, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а. с.183-189).

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що у Рішенні №198/1302 відсутні посилання за який період склалася штрафна санкція, та припускає, що борг склався за період з квітня 2014 по 01 січня 2016 року, тобто у період коли згідно законодавства до платників єдиного внеску, розташованих на території проведення антитерористичної операції, не можна було застосовувати відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VІ за невиконання, несвоєчасне виконання, виконання не в повному обсязі. Заявник апеляційної скарги вважає, що податковим органом порушено норми пп.8 п.4 ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та п.9 розділу VIII Закону № 2464-VІ, які діяли у період з 14.04.2014 р. по 01.01.2016 р.

ПАТ «Лисичанськвугілля» наголошує на тому, що підприємство, в тому числі ВП «Навчально-курсовий комбінат» на теперішній час знаходиться у тяжкому фінансово-економічному стані. Грошових коштів від реалізації вугілля, які надходять недостатньо для своєчасної сплати обов'язкових платежів як до бюджету так і на виконання інших зобов'язань.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 33-38 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заявник апеляційної скарги просив розглянути справу без участі представника товариства, про що зазначено в самій апеляційній скарзі.

За приписами пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Лисичанськвугілля", код ЄДРПОУ 32359108, є юридичною особою, належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, зареєстроване Виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 21.04.2004 за №25370376Ю0020890, 16.09.2004 за № 13811200000000049 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відомості про юридичну особу (а. с. 19, 21).

ПАТ «Лисичанськвугілля» в своїй структурі має відокремлений підрозділ без права юридичної особи - "Навчально-курсовий комбінат" та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, перебуває на обліку в ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області, що підтверджується повідомленням від 10.07.2015 №116/183 про взяття на облік платника єдиного внеску (а. с.20).

Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області 28 березня 2016 року сформувала рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №198/1302, яким до позивача застосований штраф у розмірі 77837,79 грн. та пеню на суму 7455,80 грн., всього на 85293,59 грн. (а.с.10).

Відповідно до розрахунку сум штрафних санкцій та пені по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, наданого податковим органом (а.с.45-47), штрафні санкції нараховані на суму 77837,79 грн. та пеня на суму 7455,80 грн., штрафні санкції та пеня нараховувалась за період з 01.10.2013 р. по 29.02.2016 р.

Спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VІ, зокрема частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Абзацем першим частини 2 статті 25 Закону № 2464-VІ визначено, що її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VІ, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (в редакціях Закону до 28.12.2014 року - у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум).

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону №2464-VІ, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" було доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) такого змісту:

"9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Зазначена норма проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

З огляду на дію зазначеної норми позивач звільнявся від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464-VІ за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року по 1 січня 2016 року.

Проте, на час формування спірного рішення, станом на 28 березня 2016 року, обмеження повноважень податкової інспекції щодо застосування до платника єдиного внеску штрафних санкцій, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску скасовано.

Наявність недоїмки за період з 01.10.2013 р. по 29.02.2016 р. не є спірною між сторонами.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ передбачений обов'язок платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, за невиконання якого встановлена відповідальність, зокрема ч. 10 та п.2 ч. 11 ст. 25 цього Закону, яка правомірно застосована податковим органом до підприємства позивача в межах спірних правовідносин.

Відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України унеможливлює застосування до підприємства позивача положень статті 10 Закону № 1669, відповідно до яких протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відсутність сертифікату та недоведеність впливу інших наведених апеляційною скаргою доводів на сутність спірного рішення унеможливлює прийняття позицій апелянта щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив постанову із дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 11, ст. 24, ст. 184, ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Навчально-курсовий комбінат» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі № 812/732/16 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі № 812/732/16 - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 01 листопада 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя : Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А. Василенко

А.В. Гайдар