Постанова № 62366826, 28.10.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2016 р. Справа № 902/1618/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Мельник О.В. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Дроздюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД" на рішення господарського суду Вінницької області від 05.09.16 р. у справі № 902/1618/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м.Київ, вул.Артема, 60)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД" (23600, Вінницька область, м.Тульчин, вул.Полковника Ганжі, 16)

про стягнення заборгованості 35 260 300,04 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.09.2016 р. у справі №902/1618/15 (суддя Яремчук Ю.О.) позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД" про стягнення заборгованості 35 260 300,04 грн. - задоволено повністю.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 05.09.2016 р. у справі №902/1618/15 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької від 05.09.2016 р. по справі №902/1618/15 повністю та припинити провадження.

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД" посилається на ту обставину, що господарський суд Вінницької області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначає, що факт наявності у позичальника перед позивачем заборгованості, а саме строкової заборгованості по кредиту в сумі 19 166 663,18 грн.; простроченої заборгованості по кредиту в сумі 12 777 780,00 грн.; строкової заборгованості по відсоткам в сумі 178 320,01 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 2 184 539,52 грн. підтверджується матеріалами справи та висновком експерта по судово-економічній експертизі № 2625/2626/16-45 від 31.05.2016р.

Також, в рішенні зроблено висновок про те, що суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 776480,33 грн. пені за прострочення заборгованості по основному боргу та 176517,00 грн. пені за прострочення заборгованості по відсотках не виявив помилок, що зокрема також стверджується висновком експерта по судово-економічній експертизі №2625/2626/16-45 від 31.05.2016 р.

Однак, при винесенні рішення судом першої інстанції на думку скаржника не враховано наступні обставини та докази, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до доданого позивачем до позовної заяви розрахунку загальної суми заборгованості за договором про не відновлювальну кредитну лінію №76-01-14 від 28 травня 2014 року, вбачається, що розрахунок складений станом на 03 грудня 2015 року.

Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги доказів та не враховано того факту, що вже після складання позивачем вказаного вище розрахунку суми заборгованості, яка до того ж лягла в основу позовної заяви, відповідачем проводилися оплати спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором, на підставі наступних платіжних доручень: №289185 від 09.12.2015 року; №289299 від 16.12.2015 року; №289430 від 23.12.2015 року; № 289664 від 13.01.2016 року; №289759 від 20.01.2016 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

03 жовтня 2016 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції. Просить доручити забезпечення проведення відеоконференції господарському суду міста Києва (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,44).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 р. призначено судове засідання 28 "жовтня" 2016 р. о 10:30 год. в режимі відеоконференції у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 6. Зобовязано господарський суд міста Києва, забезпечити проведення відеоконференції 28 жовтня 2016 року о 10:30 хв., за участю представника Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит".

27.10.2016 р. Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" надало Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД" залишити без задоволення, рішення господарського суду Вінницької області від 05.09.2016 р. без змін.

28.10.2016 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД" про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Розглянувши дане клопотання в судовому засіданні колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у цьому судовому засіданні.

Враховуючи викладене, Рівненський апеляційний господарський суд відмовляє відповідачу в клопотанні про відкладення розгляду справи.

У судовому засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД" - ОСОБА_2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 05.09.16 р. у справі №902/1618/15 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і прийняти нове рішення.

Представник Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" - ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 05.09.16 р. у справі № 902/1618/15 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2014 року між публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит та товариством з обмеженою відповідальністю Терра Фуд, було укладено договір про невідновлювальну кредитну лінію № 76-01-14.

У відповідності до п.1.1. договору, Банк відкриває Позичальникові невідновлювану кредитну лінію на загальну суму 38333333,18 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно із графіком зниження ліміту кредитної лінії ( додаток № 1 до договору) з кінцевим строком погашення до 27 травня 2016 року і сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 цього договору.

Для обліку коштів, що надаються за рахунок кредитних лінії Банк відкриває позичковий рахунок № 2063.1189589.001, код банку 300937.

Згідно із пунктом 2.4. договору Позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти Банку згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії ( додаток № 1 до цього договору) з кінцевим строком погашення в строк, що вказаний в п.1.1. цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.

Між сторонами було погоджено, що Позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками:

а) 20,0% (двадцять процентів) річних за період з дня надання кредиту строком до 31 березня 2015 р.;

25,0% (двадцять п'ять процентів) річних за період з 01 квітня 2015 р. до терміну повернення кредиту - до 27.05.2016 року;

b) у разі порушення Позичальником строків погашення кредиту згідно з Графіком зниження ліміту кредитної лінії (Додаток 1 до кредитного договору), 37,5 % (тридцять сім цілих п'ять десятих процентів) річних від суми невиконання своєчасно зобов'язання за кредитом згідно з вищезгаданим графіком, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини) кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом;

c) 37,5 % (тридцять сім цілих п'ять десятих процентів) річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в пункті 1.1. Кредитного договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п. 4.5., 6.1. Кредитного договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.

Проценти сплачуються шляхом їх перерахування платіжним дорученням на рахунок Банку № 2068.6.189589.001, код банку 300937. ( п.п. 3.1.,3.2. договору)

Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше за останній робочий день кожного місяця. У зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно).

Позичальник сплачує проценти за останній звітний період (тобто звітний період, в якому наступає строк повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього Договору.

Відповідно до п. 6.1. Кредитного договору Банк має право достроково вимагати повернення виданих кредитних коштів і сплати процентів за увесь період користування кредитом до настання терміну, що вказаний в п. 1.1. кредитного договору, а позичальник зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти і сплатити усі проценти протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання вимоги Банку, у випадку порушення будь-яких умов цього договору, в тому числі і щодо несплати або прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами, порушень інших умов кредитного договору, а також якщо Позичальник в період дії цього Договору припускався порушення договірних зобов'язань перед Банком по будь-яких інших договорах.

Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної.

Між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду № 1 від 01.12.2014 року.

Даною додатковою угодою № 1 від 01.12.2014 року виклали підпункт b) пункту 8.3 Кредитного договору в новій редакції: b) з 01.12.2014 р. і надалі щомісячно на період дії цього договору забезпечити зарахування щомісячної виручки від реалізації товарів (робіт та послуг) в національній та іноземній валюті на поточні рахунки, відкриті Позичальником в АТ Банк Фінанси та Кредит, у розмірі не менше 8,48% від загальних надходжень на рахунки в банках.; Підпункт с) пункту 8.3. договору виключити.

Як видно з наявних доказів, які наявні в матеріалах справи Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кошти в розмірі та на умовах Кредитного договору, а саме: 38 333 333,18 грн., що стверджується меморіальним ордером № 175241988 від 29 травня 2014 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.79 Т.1).

Натомість відповідач, свої зобов'язання за Кредитними договорами в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість. З матеріалів справи видно, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості, що стверджується платіжними дорученнями та випискою банку, копії яких містяться в матеріалах справи ( а.с. 54-78, а.с 80-115 Т.1).

23.10.2015 року Позивачем було направлено Відповідачу вимогу про погашення боргу, яка останнім отримана 12.11.2015 року, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи та яка залишена без задоволення.

Непроведення розрахунків спонукало позивача звернутись з позовом до суду про стягнення боргу, а саме: заборгованості по кредиту в сумі 19 166 663,18 грн.; простроченої заборгованості по кредиту в сумі 12 777 780,00 грн.; строкової заборгованості по відсоткам в сумі 178 320,01 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 2184539,52 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу в розмірі 776 480,33 грн.; пеня за прострочення заборгованості по відсотках в розмірі 176 517,00 грн.

Як видно з матеріалів справи, 14 червня 2016 року до господарського суду Вінницької області надійшов висновок експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи № 2625/2626/16-45 від 31.05.2016 року.

В якому зокрема зазначено, що за результатами дослідження наданих документів розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, складений згідно умов договору про не відновлювану кредитну лінію №76-01-14 від 28.05.2014 року до додаткової угоди до нього станом на 03.12.2015 року документально підтверджується щодо: строкової заборгованості по кредиту в сумі 19 166 663,18 грн.; простроченої заборгованості по кредиту в сумі 12777780,00 грн.; строкової заборгованості по відсоткам в сумі 178320,01 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 2184539,53 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу розрахунок підтверджується в розмірі 776480,33 грн.; пеня за прострочення заборгованості по відсотках розрахунок підтверджується в розмірі 176517,00 грн. Одночасно зазначено, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості по тілу кредиту, відсоткам, пені станом на 03.12.2015 року відповідає умовам договору про не відновлювану кредитну лінію № 76-01-14 від 28.05.2014 року, додатковій угоді до нього, та підтверджується.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності у позичальника перед позивачем заборгованості, а саме строкової заборгованості по кредиту в сумі 19166663,18 грн.; простроченої заборгованості по кредиту в сумі 12777780,00 грн.; строкової заборгованості по відсоткам в сумі 178320,01 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 2184539,52 грн. підтверджується матеріалами справи та висновком експерта по судово-економічній експертизі №2625/2626/16-45 від 31.05.2016 року.

Окрім суми основного боргу, позивачем було заявлено до стягнення 776480,33 грн. пеня за прострочення заборгованості по основному боргу та 176517,00 грн. пеня за прострочення заборгованості по відсотках.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно із ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 776 480,33 грн. пені за прострочення заборгованості по основному боргу та 176517,00 грн. пені за прострочення заборгованості по відсотках не виявила помилок, що зокрема також стверджується висновком експерта по судово-економічній експертизі №2625/2626/16-45 від 31.05.2016 року, тому позов в цій частині задоволено у відповідності до норм чинного законодавства.

Основним доводом апеляційної скарги є неповнота встановлення судом першої інстанції обставин у справі та сумніви апелянта у відповідності висновку судової економічної експертизи . Так, апелянт зазначає, що судом не враховано та не відображено у висновку експертів сум, сплачених відповідачем після складення позивачем розрахунку від 03.12.2015р., а саме сум, сплачених відповідно до платіжних доручень від 09.12.15р. №289185, від 16.12.15р. №289299, від 23.12.15р. №289430, від 13.01.16р. №289664, від 20.01.16р. №289759.

Натомість, таке твердження апелянта апеляційний суд переконливим не вважає, оскільки висновок судової економічної експертизи грунтується на дослідженні усіх первинних документів бухгалтерського обліку та інших доказів, які містяться у матеріалах справи, про що зокрема, зазначено у вступній частині висновку, у якій експерти зазначають, що ними досліджено і враховано платіжні доручення за період з червня 2014 року по січень 2016 року. Стосовно сумнівів скаржника у повноті та достовірності експертного висновку слід зазначити, що ніяких доводів стосовно такого міркування апеляційному суду не наведено.

Відтак з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як розяснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД" на рішення господарського суду Вінницької області від 05.09.16 р. у справі №902/1618/15 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Справу №902/1618/15 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Бучинська Г.Б.