Постанова № 62362164, 25.10.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Житомир справа № 806/1201/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шуляк Л.А., суддів: Капинос О.В., Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Грабський А.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Лисюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- поновити порушені неправомірними діями Державної фіскальної служби України, права шляхом зобов'язання Державної фіскальної служби України обчислити та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з отриманого ним 04.03.2016 за постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 по справі №806/179/15 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.01.2013 по 02.07.2013 у сумі 16461,72 грн., здійснивши такі обчислення та сплату із дотриманням вимог чинного законодавства, що застосовується у зв'язку із нарахуванням та виплатою особам рядового та начальницького складу податкової міліції грошового забезпечення;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України скласти довідку про додаткові види його грошового забезпечення за період з 01.07.2011 до 30.06.2013 із збереженням раніше відображених у попередній довідці Державної податкової служби України від 30.09.2013 №755 сум грошових виплат та з урахуванням отриманого ним 04.03.2016 за постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 по справі №806/179/15 середнього заробітку в сумі 16461,72 грн., для подальшого її спрямування до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з метою проведення перерахунку та обчислення розміру належної йому пенсії;

- стягнути з Державної фіскальної служби України на його користь моральну шкоду у розмірі 20000 грн. (з урахуванням заяви від 14.09.2016).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 по справі №806/179/15 на його користь було стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.01.2013 по 02.07.2013 у сумі 16461,72 грн. Водночас, при виконанні судового рішення, ДФС України не нарахувала та не утримала з вказаних коштів відповідні податки, внески та відрахування, зокрема єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податку з доходів фізичних осіб, що обчислюються та сплачуються при виплаті заробітної плати працівникам податкової міліції, а також не відобразила такі нарахування у Звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що мало наслідком неврахування даної суми при визначенні грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії та відмові у видачі довідки про додаткові види грошового забезпечення.

Відповідач у письмових запереченнях на позов не визнає позовні вимоги, посилаючись на те, що примусове виконання судового рішення відбулось шляхом безспірного списання коштів, без відома та згоди боржника, а тому відсутні підстави для визнання неправомірними дій ДФС України щодо неутримання відповідних податків і зборів із цієї суми.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 у справі №806/179/15, скасовано наказ Державної податкової служби України від 16.02.2012 № 309-О "Про звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_1.", в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Житомирській області Управління внутрішньої безпеки ДПС України та зарахування у розпорядження Державної податкової служби України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Житомирській області управління внутрішньої безпеки ДПС України з 16.02.2012, тобто з дати видачі наказу № 309-О "Про звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_1." по 02.07.2013, тобто до моменту зарахування ОСОБА_1 в розпорядження Головного управління Міндоходів у Житомирській області. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки при ДПА (ДПС) у Житомирській області Управління внутрішньої безпеки ДПС України за час вимушеного прогулу в сумі 16 461,72 грн. (постанова набрала законної сили 19.01.2016) (а.с.14-22).

На виконання рішення суду, наказом Державної фіскальної служби України від 08.04.2016 №1265-0 наказ Державної податкової служби України щодо звільнення ОСОБА_1 з посади та зарахування у розпорядження Державної податкової служби України скасовано, поновлено на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Житомирській області Управління внутрішньої безпеки ДПС України за період з 16.02.2012 по 02.07.2013 (а.с.24).

16.02.2016 позивач звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про прийняття на виконання виконавчого листа №133, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 11.02.2016 по справі №806/179/15 (а.с.26).

04.03.2016 Державною казначейською службою України з рахунку Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 19.01.2013 по 02.07.2013 в сумі 16461,72 грн. (а.с.27).

У зв'язку із стягненням на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виникла необхідність у здійсненні перерахунку його пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, для чого 05.05.2016 ОСОБА_1 звернувся до Державної фіскальної служби України щодо видачі довідки про додаткові види грошового забезпечення за період з 01.07.2011 до 30.06.2013, з урахуванням стягнутого за рішенням суду середнього заробітку в сумі 16461,72 грн. (а.с.28-30).

Листом від 02.06.2016 Державна фіскальна служба України повідомила позивача, що, особам начальницького і рядового складу податкової міліції пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що передбачено п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей". Враховуючи, що грошове забезпечення у сумі 16461,72 гри. було примусово стягнуто Державною казначейською службою України з рахунку Державної фіскальної служби України, а також те, що у постанові Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 806/179/15 не зазначено утримання податків і зборів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то відповідно ДФС України на дану суму коштів не здійснено нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в результаті чого така сума не відображена у Звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, а отже і підстави для надання позивачу оновленої довідки про додаткові види грошового забезпечення за період з 01.07.2011 до 30.06.2013, з урахуванням виплаченого середнього заробітку, відсутні (а.с.31-32).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

При цьому п.3 ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі або якій присуджено виплата заробітної плати.

Частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV). Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 Закону №606-ХІV, примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч.8 ст.65 Закону Закону №606-ХІV у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу.

Згідно із ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Як вбачається з матеріалів справи, при винесенні судового рішення про стягнення з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд визначив його розмір без утримання податків й інших обов'язкових платежів, оскільки справляння цих платежів є обов'язком боржника при виконанні судового рішення.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 у справі №806/179/15 набрала законної сили 19.01.2016, проте не була виконана боржником добровільно, у зв'язку з чим 16.02.2016 стягувач ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про прийняття на виконання виконавчого листа №133, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 11.02.2016 по справі №806/179/15. На виконання судового рішення кошти в розмірі 16461,72 грн. було списано з рахунку Державної фіскальної служби України у безспірному порядку без утримання належних відрахувань.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо добровільного виконання судового рішення, яке набрало законної сили, мало наслідком неутримання відповідних податків та відрахувань із суми стягнутого середнього заробітку, що призвело до неврахування даної суми при визначенні грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії та відмові у видачі довідки про додаткові види грошового забезпечення за період з 01.07.2011 до 30.06.2013, з урахуванням стягнутого за рішенням суду середнього заробітку в сумі 16461,72 грн.

За таких обставин, з метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснити донарахування та утримання відповідних податків, зборів та інших відрахувань із середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1, стягнутого за постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 у справі №806/179/15 за період з 19.01.2013 по 02.07.2013.

При цьому суд звертає увагу, що зазначені донарахування та утримання із стягнутого середнього заробітку слід здійснити Державній фіскальній службі України відповідно до законодавства, яке діяло у період, за який такий заробіток стягнуто, а саме з 19.01.2013 по 02.07.2013.

Відповідно до ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Згідно із п.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою ПФУ від 30.01.2007 №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону №2262.

Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону №2262 уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії (п.24 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу у видачі довідки про додаткові види грошового забезпечення за період з 01.07.2011 до 30.06.2013 із урахуванням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого за постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 у справі №806/179/15 за період з 19.01.2013 по 02.07.2013. Підставою відмови зазначено - несплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та не відображення даної суми у звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частиною третьою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про зобов'язання Державної фіскальної служби України здійснити донарахування та утримання відповідних податків, зборів та інших відрахувань із середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в тому числі і єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з метою поновлення порушених прав позивача на проведення перерахунку пенсії з урахуванням вказаної суми, позовні вимоги про зобов'язання відповідача скласти довідку про додаткові види грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2011 до 30.06.2013 та надіслання її до органу, що призначає пенсії, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п.5 зазначеної Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надано доказів заподіяння йому відповідачем моральної шкоди. Судом не встановлено обставин, що підтверджують спричинення позивачу моральної шкоди.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно із вказаною нормою на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1102,40 грн.

Керуючись статтями 158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснити донарахування та утримання відповідних податків, зборів та інших відрахувань із середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1, стягнутого за постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 у справі №806/179/15 за період з 19.01.2013 по 02.07.2013. Зазначені донарахування та утримання здійснити відповідно до законодавства, яке діяло у період з 19.01.2013 по 02.07.2013.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України скласти довідку про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2011 до 30.06.2013 із урахуванням середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1, стягнутого за постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 у справі №806/179/15 за період з 19.01.2013 по 02.07.2013 та надіслати її до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для проведення перерахунку та обчислення розміру належної ОСОБА_1 пенсії.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Л.А.Шуляк

Суддя О.В. Капинос

Суддя І.Е.Черняхович

Повний текст постанови виготовлено: 01 листопада 2016 р.