Рішення № 62361770, 27.10.2016, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1742/16-ц

Провадження №2/173/889/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районнийсуд Дніпропетровськоїобластіускладі

головуючого судді Шевченко О.Ю.,

при секретарі судового засідання Демяненко С.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувшиувідкритому судовомузасіданнівприміщенні суду цивільнусправу запозовомОСОБА_1 до фермерського господарства «Олімп Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до фермерського господарства «Олімп Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки. В обґрунтування позову посилається на те, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,750 га на території Першотравенської сільської ради Дніпропетровської області. В вересні 2014 року між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленість щодо всіх істотних умов передачі в оренду зазначеної земельної ділянки. При цьому вони домовилися, що земельна ділянка передається в оренду терміном на три роки, також домовились щодо розміру та строків виплати орендної плати. Приблизно через тиждень в вечірній час відповідач приїхав до нього до дому, де на подвірї запропонував підписати договір оренди земельної ділянки, сказавши, що у договорі зазначено всі умови, про які вони домовилися. Позивач повірив відповідачу та підписав договір не читаючи його. Відповідач забрав два екземпляри договору та сказав, що поверне його після державної реєстрації. Після підписання договору відповідач почав обробляти земельну ділянку. З того часу позивач неодноразово просив відповідача надати йому екземпляр договору, проте отримав його лише 21 вересня 2016 року. Ознайомившись зі змістом договору, позивач зрозумів, що відповідач ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Так в договорі зазначено, що він укладений на 10 років, в той час, як домовлялися вони про укладення договору на 3 роки. Дата підписання в договорі та в акті прийму передачі земельної ділянки відсутні. Окрім того в порушення умов договору відповідач не сплатив орендну плату за 2015-2016 роки. Вказані обставини, на думку позивача, є істотним порушенням умов договору та на підставі вищевикладеного просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ним та фермерським господарством «Олімп-Агро».

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили суд задовольнити заявлені вимоги. Представник позивача суду пояснив, що березні 2014 року відбулася усна домовленість між позивачем та директором фермерського господарства «Олімп-Агро» ОСОБА_3 про користування земельною ділянкою, власником якої є позивач. Домовилися про передачу в оренду земельної ділянки на 3 роки і саме ці умови мали бути відображені в договорі. Приблизно через тиждень ОСОБА_3 приїхав до позивача до дому та надав для підписання договір оренди, який позивач підписав не читаючи, оскільки повірив відповідачу. Екземпляр договору позивач отримав лише 21 вересня 2016 року та ознайомившись з його умовами, зрозумів, що відповідач ввів його в оману, оскільки в договорі було зазначено, що він укладається на 10 років, але він на такі умови не погоджувався. Державна реєстрація договору відбулася фактично через рік після початку користування земельною ділянкою. Окрім того, відповідач не виконував умови договору про сплату орендної плати за користування земельною ділянкою за 2015-2016 роки.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, проти задоволення позовних вимог заперечувала. Суду пояснила, що фермерське господарство «Олімп-Агро» зареєстровано в 2006 році та займається обробкою сільськогосподарських земель. Всього відповідач користується земельними ділянками 37 пайщиків, в тому числі земельною ділянкою позивача. Обробіток земельної ділянки відповідач здійснює лише після укладення договору оренди. Дійсно спочатку з позивачем була усна домовленість, а потім підписано договір в письмовій формі. Це було 16 листопада 2015 року, а зареєстровано договір 18 листопада 2015 року і з того часу відповідач почав користуватися земельною ділянкою позивача. Дійсно договір був підписаний на подвірї у позивача, але ніхто йому не перешкоджав ознайомитися з його умовами. Один екземпляр договору з додатками було передано позивачу. Відповідач не міг домовлятися з позивачем про оренду земельної ділянки на 3 роки, оскільки укладати договір на строк менше 5 років взагалі нераціонально, так як отримати врожай та дохід з земельної ділянки можливо лише через 4-5 роки обробки цієї земельної ділянки. Окрім того позивач не звертався з будь-якими заявами щодо зміни умов договору, що можливе за згодою сторін. Те, що в екземплярі договору не зазначено дату його укладання не впливає на його дійсність та чинність, оскільки він почав діяти лише після державної реєстрації, тобто з 18 листопада 2015 року. Орендна плата за 2015 рік дійсно не сплачувалася, оскільки відповідно до умов договору орендна плата сплачується за рік, тобто вона буде сплачена в 2016 році. Тому підстав для розірвання договору оренди не має.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 8 листопада 2011 року є власником земельної ділянки на території с.Перше Травня Верхньодніпровського району Дніпропетровської області площею 5,750 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 121087500-01-006-0057) (а.с.49). Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 жовтня 2016 року право власності зареєстроване 18 листопада 2015 року (а.с.25-26).

16 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Олімп Агро» укладено договір оренди землі, згідно з яким ОСОБА_1 (орендодавець) передав фермерському господарству «Олімп Агро» (орендар) земельну ділянку на території с.Перше Травня Верхньодніпровського району Дніпропетровської області площею 5,750 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 121087500-01-006-0057) на 10 років. Право оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 листопада 2016 року, що підтверджується інформаційною довідкою від 11 жовтня 2016 року (а.с.25-26).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Частиною 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не

допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України також визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 34 договору оренди також визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже як чинним законодавством так і умовами договору передбачено, що підставою для розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є порушення, невиконання або ж неналежне виконання іншою стороною умов договору.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України обовязок доведення наявності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки в цьому випадку покладається саме на позивача.

Разом з тим в обґрунтування доводів позовної заяви позивач та його представник посилаються на те, що відповідач ввів його оману під час укладання договору оренди, а саме щодо строку договору. Згідно зі ст. 230 ЦК України у разі встановлення судом на підставі належних та допустимих доказів тієї обставини, що одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, це може бути підставою для визнання договору недійсним та не є підставою для розірвання цього договору. Проте вимоги про визнання договору недійсним позивачем не було заявлено, а у відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи лише у межах позовних вимог. Тому суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_4 про те, що її батько, ОСОБА_5, підписав договір оренди не читаючи його та дізнався про те, що договір було укладено на 10 років лише в серпні 2016 року, оскільки довіряв ОСОБА_3 (директору ФГ «Олімп Агро»), а він скористався цим та вів батька в оману, зазначивши у договорі те, що його було укладено на 10 років, а не на 3 роки, як вони домовлялися. Такий доказ, на думку суду, у відповідності до ст. 58 ЦПК України є неналежним, оскільки не містить інформацію щодо предмету доказування, а саме підстав для розірвання договору оренди.

Також є безпідставними доводи позивача та його представника про те, що позивач не сплачував орендну плату протягом двох років, а саме за 2015 та 2016 роки і це є підставою для розірвання договору оренди землі з огляду на таке.

Згідно з п. 9 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 4457 грн. 58 коп. за рік. Пунктом 11 договору передбачено, що кошти сплачуються готівкою орендодавцю в строк до 30 грудня щорічно.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації є укладеним з моменту державної реєстрації. Пунктом 39 самого договору оренди землі також передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації. Статтею 17 Закону України «Про оренду землі» визначено, що обєкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Встановлено, що договір оренди було підписано сторонами 16 листопада 2015 року, що підтверджується датою його укладання, яка зазначена в договорі на екземплярі, який суд витребував від державного реєстратора (а.с.37-40). Підстав вважати, що його було підписано раніше не має. Показання свідка ОСОБА_4, яка є донькою позивача, про те, що договір було підписано ще в 2014 році суперечать показанням інших свідків, зокрема свідка ОСОБА_6, який показав, що домовленість про оренду земельної ділянки між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (директором фермерського господарства «Олімп-Агро») відбулася восени 2015 року в його присутності, перед підписанням договору. Окрім того показання свідка ОСОБА_4 суперечать поясненням самого позивача, який на питання головуючого судді, відповідав, що отримував витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку в червні 2015 року (а.с.52) саме з метою в подальшому укласти договір оренди землі з ФГ «Олімп-Агро».

Також суд звертає увагу на те, що доводи представника відповідача про те, що земельну ділянку позивача відповідач почав використовувати після підписання договору оренди восени 2015 року. узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, які кожний окремо показали, що земельна ділянка позивача використовується ФГ «Олімп-Агро» з осені 2015 року, а також це підтверджується довідкою Першотравенської сільської ради № 708 від 12 жовтня 2016 року (а.с.51). Окрім того між сторонами було підписано також акт прийому-передачі земельної ділянки. Який також датовано 16 листопадом 2015 року (а.с.44).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди та підписали його саме в листопаді 2015 року. Враховуючи те, що відповідно до умов договору орендна плата сплачується за рік до 30 грудня щорічно, то суд приходить до висновку, що орендна плата за 2015 рік має бути сплачена орендарем до 30 грудня 2016 року, оскільки договір почав діяти з моменту державної реєстрації, а саме з 18 листопада 2016 року та з того ж часу фактично використовується земельна ділянка. А тому доводи позивача про невиконання відповідачем обовязку щодо виплати орендної плати є необґрунтованими, оскільки порушень з боку відповідача не встановлено.

Доводи представника позивача про те, що в екземплярі договору позивача не має дати його укладання, а тому він є неукладеним, суд вважає необґрунтованими, оскільки договір було підписано сторонами, вони узгодили всі істотні умови договору, які передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а також договір оренди був зареєстрований відповідно до чинного законодавства, отже він є укладеним у відповідності до ст.ст. 638, 640 ЦК України. Окрім того такі доводи представника позивача суперечать заявленим позовним вимогам про розірвання договору, оскільки вимоги про розірвання договору можуть бути заявлені лише щодо укладеного договору.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача про розірвання договору оренди землі, а тому позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу процесуальних витрат, суд приходить до висновку, що процесуальні витрати, понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та їх слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до фермерського господарства «Олімп Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, - віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, проте не були присутні під час проголошення рішення суду мають право оскаржити його протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ю.Шевченко