Рішення № 62361734, 26.10.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів: Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.

секретар: Скакун К.В.

за участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3І, його представника ОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_1, на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 13 липня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, що завдана внаслідок порушення прав споживача, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, що завдана внаслідок порушення прав споживача.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 28.03.2014 року о 10 год. 30 хв. він заправив належний йому автомобіль марки «КАМАЗ 55102», 1987 року випуску, на АЗС «Рутков», що знаходиться на ст. Романківці Сокирянського району Чернівецької області, з колонки дизельного пального в кількості 41 л. на суму 500 грн.

Виїхавши з АЗС, здійснюючи рух на автомобілі, він помітив, що двигун почав працювати з перебоями, а на виїзді з м. Кельменці Чернівецької області двигун автомобіля заглох та перестав заводитися. Він зателефонував до управляючого АЗС «Рутков» з претензіями на неякісне пальне, у звязку з чим, управляючим АЗС ОСОБА_5 було забезпечено йому доставку каністри із дизельним пальним, яке він не залив до баку, а підключив безпосередньо до двигуна.

22ц-1172/16 головуючий по 1 інстанції Ратушенко О.М.

Категорія: 49 доповідач Перепелюк Л.М.

При поверненні додому, в с.Романківці, на вул. Базарній, двигун його автомобіля почав працювати на підвищених обертах та заглух, після чого більше не заводився.

Він повторно зателефонував до управляючого АЗС ОСОБА_5 і повідомив його про дану подію.

Через деякий час він приїхав на АЗС «Рутков», де почав вимагати повернення грошей за придбане неякісне пальне, в чому йому було відмовлено.

У звязку з цим він звернувся до працівників міліції та повідомив про вказані події.

Після прибуття працівників міліції, він в їхній присутності придбав на АЗС «Рутков» дизельне пальне в кількості 4,17 л., яке було залите в металічну каністру та набрав з баку автомобіля 2 пляшки дизельного пального ємністю по 1 л. кожна та видав їх працівникам міліції.

В рамках кримінального провадження, за його заявою, органом досудового розслідування було призначено відповідну експертизу, за результатом проведення якої експертом було встановлено поломку двигуна належного йому автомобіля внаслідок заправлення неякісним пальним.

Окрім цього, проведеною експертизою нафтопродуктів, виданих ним працівникам міліції, було встановлено невідповідність їх якості вимогам ДСТУ.

Вважав, що внаслідок продажу відповідачем неякісного дизельного пального і пошкодження двигуна його автомобіля, йому було завдано збитки на суму вартості відновлювального ремонту в розмірі 28925,35 грн. та завдано моральної шкоди внаслідок перенесених переживань та страждань на суму 15000 грн., які він просив стягнути з відповідача.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 13 липня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, і.п.н2597403598 - 28925 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 35 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 5000 (п'ять тисяч гривень) моральної шкоди.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судовий збір.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи..

Стаття 213 ЦПК України передбачає, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, як5им суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачає частина 1 статті 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує також такі питання:

-чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються:

-чи є інші фактичні дані, які мають значення для справи, та докази на їх підтвердження,

-які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 28.03.2014 року о 10 год. 30 хв. позивач ОСОБА_3 заправив належний йому автомобіль марки «КАМАЗ 55102», 1987 року випуску, на АЗС «Рутков», що знаходиться на ст. Романківці Сокирянського району Чернівецької області, з колонки дизельного пального в кількості 41 л. на суму 500 грн.

Після виїзду з АЗС, двигун автомобіля почав працювати з перебоями, а на виїзді з м. Кельменці Чернівецької області двигун автомобіля заглох та перестав заводитися. Про це позивач повідомив управляючого АЗС «Рутков» ОСОБА_5, у звязку з чим останній забезпечив йому доставку каністри із дизельним пальним, яке він не залив до баку, а підключив безпосередньо до двигуна.

При поверненні додому, в с.Романківці, на вул. Базарній, двигун ОСОБА_6 автомобіля почав працювати на підвищених обертах та заглох, після чого більше не заводився.

Про вказану обставину позивач повідомив працівників міліції, які порушили кримінальне провадження.

Разом з працівниками міліції та в їхній присутності ОСОБА_3 придбав на АЗС «Рутков» дизельне пальне в кількості 4,17 л., яке було залите ним в металічну каністру та набрав з баку автомобіля 2 пляшки дизельного пального ємністю по 1 л. кожна та видав їх працівникам міліції, яке останніми було направлене на експертизу для визначення його якості.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, помилково прийшов до висновку, що 28.03.2014р. на АЗС «Рутков» ст.Романківці Сокирянського району позивачу ОСОБА_3 було продано нестандартне дизпаливо для заправки автомобіля «Камаз», внаслідок чого під час руху двигун автомобіля зазнав поломки, а тому ухвалив рішення про стягнення з ФОП ОСОБА_1 28 925,35грн. матеріальної шкоди за ремонт двигуна та 5000грн. моральної шкоди, за недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені позову.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтями 57,58,59 ЦПК України визначено поняття доказів, їх належність та допустимість, вимоги яких обовязково враховуються судом при оцінці наданих сторонами доказів.

Ст..57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд, в порушення зазначених вимог норм ЦПК, прийшов до висновку, що мав місце факт реалізації АЗС «Рутков» неякісного пального позивачу ОСОБА_3, що знаходиться в безпосередньому причинно-наслідковому звязку із поломкою автомобіля позивача.

Такий висновок судом зроблено відповідно до висновків експерта, які містяться у матеріалах закритого кримінального провадження за ознаками правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, учасником якого відповідач ОСОБА_1 не була.

Таким чином, як сторона у справі, не маючи можливості задавати питання експертам, приймати участь у проведенні експертизи щодо якості дизпалива, наданого експертам позивачем ОСОБА_3, відповідачка ОСОБА_1 судом поставлена у нерівне становище із позивачем щодо надання доказів.

Більше того, обґрунтовуючи своє рішення, суд 1-ї інстанції як доказ неналежної якості пального на АЗС «Рутков», що продано ОСОБА_3, зіслався на відсутність клопотань ОСОБА_1 про призначення повторної експертизи, що є неможливим і недоцільним у звязку з порушенням, що мало місце при заборі пального з баку автомобіля позивача та з колонки АЗС та направлені його експертам у кримінальному провадженні, яке закрито.

Судом помилково не врахована також та обставина, що відповідачка ОСОБА_1 жодного разу не була присутньою при висловлені претензій ОСОБА_3 щодо якості дизпалива, його заборі позивачем і передачі працівникам міліції, при огляді автомобіля, встановленні наявності чи відсутності його поломки.

Судом не взято до уваги пояснення і доводи відповідача щодо грубого порушення порядку відбирання проб паливно-мастильних матеріалів з паливо-роздавальної колонки АЗС, який регулюється Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України(затвердженої Наказом Мінпаливенерго України,Держспоживстандарту України 04.Об.2007р. №271/121. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 р. за N762/14029).

У відповідності до пункту 4.2.6 Інструкції для відбирання проби нафтопродукту з роздавального крана працюючої паливо-роздавальної колонки (далі -ПРК), оператор АЗС задає необхідну дозу і відпускає її до підготовленої чистої металевої ємності, з якої потім здійснюють розливання в скляну тару.

В акті відбирання проби за формою N 2-НК зазначається, що пробу відібрано з роздавального крана ПРК.

Якщо на момент відбирання проби з конкретної ПРК, відпуск нафтопродуктів не здійснювався протягом ЗО хвилин, то перед початком процедури відбирання проби до мірника відпускається кількість палива, яка становить не менше 10л. Нафтопродукти із мірника необхідно злити до резервуарів АЗС, про що повинен бути складений відповідний акт.

Відібрану пробу поділяють на три рівні частини, розливають у сухі чисті скляні пляшки, герметично закупорюють пробками, не розчинними в нафтопродукті. На етикетці проби, відібраної з роздавального крана колонки, зазначають реквізити АЗС, назву, марку та вид (у залежності від масової частки сірки) нафтопродукту, номер нормативного документа на нафтопродукт, номер роздавальної колонки, дату і час відбирання проби, прізвище, ім'я та по батькові працівника АЗС, представника органу контролю (підрозділу) і, за необхідності, - інших посадових осіб, які брали участь у відбиранні проби.

Одна частина проби разом з актом відбирання проби надсилається для лабораторних випробувань, а дві інші з другим примірником акта, у разі суперечностей, - зберігаються на АЗС як арбітражні протягом 45 діб.

Згідно пункту 4.2.8 Інструкції проби запаковують у чистий сухий скляний посуд. Пляшки заповнюють не більше ніж на 90% місткості і герметично закупорюють пробками або гвинтовими кришками, які не розчинні в нафті або нафтопродуктах.

Горловину закупореної проби, призначеної для транспортування до сторонньої випробувальної лабораторії, обгортають поліетиленовою плівкою, обв'язують шпагатом, кінці якого протягують в отвір етикетки (форма етикетки має відповідати вимогам ДСТУ 4488). Кінці шпагату пломбують або опечатують. Допускається кінці шпагату приклеювати до пляшки етикеткою.

Згідно пункту 4.2.11 Інструкції проби, відібрані або оформлені з порушенням ДСТУ 4488 та пункту 4.2.6 цієї Інструкції, лабораторією на арбітражні випробування не приймаються.

Таким чином, суд першої інстанції в порушення норм Інструкції щодо порядку відбирання проб паливно-мастильних матеріалів з паливо-роздавальної колонки АЗС, не звернув уваги на те, що ні позивачем, ні працівниками поліції 28.03.2016р. під час заправки дизельного палива у металеву каністру в кількості 4,17л. не було виконано елементарну вимогу - показати оператору АЗС, а також відповідачці як власнику АЗС вміст каністри до моменту заправки. При цьому, позивачем не доведено, що у металевій каністрі ємкістю 10л. не було будь-яких хімічних залишків, а тому висновок експерта про наявність механічних домішків у дизельному паливі в металевій каністрі, яку добровільно видав позивач, не є належним та допустимим доказом вини відповідача у заподіянні шкоди ОСОБА_3

Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що поломка належного йому автомобіля «КАМАЗ55102», 1987 року випуску, сталася внаслідок реалізації йому відповідачкою ОСОБА_1 неякісного дизельного пального, а судом першої інстанції не встановлено достовірно наявність вини відповідачки у заподіянні ОСОБА_3 матеріальної шкоди.

Крім того, судом не враховано, що наведені позивачем обставини про неякісне пальне на АЗС відповідачки, яким пошкоджено двигун його автомобіля, спростовуються показами свідка ОСОБА_5, які суд не прийняв до уваги, але й не оцінив їх критично, хоча на особисту участь останнього у виявлені неякісного пального позивачем ОСОБА_7 зіслався у своїй позовній заяві та поясненнях у судовому засіданні позивач.

Судом першої інстанції помилково, в порушення норм ЦПК України, визнано як належний доказ поганої якості дизпалива на АЗС відповідачки, що не відповідає державним стандартам, що в свою чергу призвело до заподіянню шкоди позивачу ОСОБА_3, факт неналежного документообліку пального на згаданій АЗС.

Зазначені вище обставини є також підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду 1-ї інстанції слід скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, що завдана внаслідок порушення прав споживача.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сокирянського суду Чернівецької області від 13 липня 2016 року скасувати.

В позові ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, що завдана внаслідок порушення прав споживача, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: