Ухвала суду № 62360095, 01.08.2016, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-в/428/147/2016

Справа № 428/4952/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

при секретарі Гетьманцевій Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сєвєродонецьку, подання заступника начальника УДВС Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове входження до житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника УДВС Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду з поданням про надання дозволу на примусове входження до житлового приміщення, що знаходиться за адресою: м.Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 15а/118 для забезпечення проведення виконавчих дій щодо конфіскації майна засудженого, яке належить на праві власності ОСОБА_2.

В обґрунтування подання зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавчий лист Апеляційного суду Луганської області № 1-кп/428/446/2015 від 28.10.2015 про конфіскацію на користь держави всього майна, яке є власністю ОСОБА_2.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано об'єкт нерухомого майна, а саме: квартира за адресою м.Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 15а/118.

30.12.2015 року виходом державного виконавця за адресою м.Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 15а/118 встановлено, що двері ніхто не відчинив, що стало перешкодою для проведення виконавчих дій, про що складено відповідний акт державного виконавця.

12.01.2016 року виходом державного виконавця за адресою м.Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 15а/118 встановлено, що двері ніхто не відчинив, що стало перешкодою для проведення виконавчих дій, зі слів сусідів за цією адресою тривалий час ніхто не проживає, про що складено відповідний акт державного виконавця.

25.01.2016 року виходом державного виконавця за адресою м.Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 15а/118 встановлено, що двері ніхто не відчинив, що стало перешкодою для проведення виконавчих дій, зі слів сусідів за цією адресою тривалий час ніхто не проживає, про що складено відповідний акт державного виконавця.

09.02.2016 року виходом державного виконавця за адресою м.Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 15а/118 встановлено, що двері ніхто не відчинив, що стало перешкодою для проведення виконавчих дій, про що складено відповідний акт державного виконавця.

07.04.2016 року державним виконавцем направлено лист, щодо проведення виконавчих дій. Виконавчі дії призначено на 21.04.2016 о 15 годині 00 хв.

21.04.2016 року виходом державного виконавця за адресою м. Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 15а/118 встановлено, що двері ніхто не відчинив, що стало перешкодою для проведення виконавчих дій, зі слів сусідів за цією адресою тривалий час ніхто не проживає, про що складено відповідний акт державного виконавця.

Тому, оскільки державний виконавець не може потрапити до житлового приміщення, належного боржнику, яке є безпосереднім об'єктом конфіскації, заступник начальника звернувся з даним поданням до суду і просить надати дозвіл на примусове входження до житлового приміщення, що знаходиться за адресою: м.Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 15а/118 для забезпечення проведення виконавчих дій щодо конфіскації майна засудженого, яке належить на праві власності ОСОБА_2.

Державний виконавець в судове засідання не зявився, про місце та час розгляду повідомлено, неявка не перешкоджає розгляду питання.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків, суд має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішуються відповідно до розділу VIII КПК України.

Питання про примусове проникнення до житла вирішується, згідно ст.376 ЦПК України.

Відповідно до конституційних положень права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Так, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч.1 ст. 64 Конституції України).

Кожному гарантується недоторканість житла; не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч.ч. 1, 2 ст. 30 Конституції України). Гарантія недоторканості житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканість житла, яке визначене в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ст.14 ЦПК України, рішення суду є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків; таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обовязкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб ст.6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобовязалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Законом України «Про виконавче провадження» встановлено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст.ст.1, 11 Закону України Законом «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Одним із заходів примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно боржника, за яким на державного виконавця покладено обовязок по проведенню виконавчих дій щодо виявлення майна, його арешту (опису), вилучення та примусової реалізації.

При цьому державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження, надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Таким чином, державний виконавець при виконанні виконавчих документів, виданих іншими органами (посадовими особами) щодо стягнення боргу, зобовязаний керуватися нормами Закону України «Про виконавче провадження», зокрема звертати стягнення на майно боржника, в тому числі проводити опис й арешт майна боржника; у разі неможливості потрапити у жиле приміщення боржника ставити перед судом питання про постановлення вмотивованого судового рішення про примусове проникнення до житла боржника.

З урахуванням вищезазначеного, дослідивши надані матеріали суд дійшов висновку про необґрунтованість подання та необхідність відмови в його задоволенні у звязку з тим, що до матеріалів не додано пояснень сусідів, в підтвердження твердження, що у житловому приміщенні ніхто не проживає, не надано довідки щодо зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: м.Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 15а/118. Також з доданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_2 було засуджено Апеляційним судом Луганської області, однак не надано відомостей, де на даний час він відбуває покарання. До матеріалів додано виклик боржника для проведення 21.04.2016 року о 15-00 годин за адресою: м.Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 15а/118, виконавчих дій, який, як стверджує заявник, було направлено, однак направлено за тією ж адресою: м.Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 15а/118, та не додано належних документів в підтвердження направлення виклику, його отримання боржником. Також у наданій інформаційній довідці зазначено адресу власника ОСОБА_2 вул.Жовтнева 8-12. Крім того державним виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що є складнощі у виконанні даного рішення суду, зокрема, доказів, що боржник відмовляється від добровільного надання доступу до свого майна. Не додано документів в підтвердження належного повідомлення ОСОБА_2, оскільки в разі відбування покарання в місцях позбавлення волі та не належного повідомлення, вказані дії будуть значним порушенням прав засудженого.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.537, 539 КПК України, ст.376 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження» суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання заступника начальника УДВС Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове входження до житлового приміщення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя В. М. Олійник