Ухвала суду № 62358509, 17.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

17 жовтня 2016 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М., Гуменюк В.І., Охрімчук Л.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5, правонаступником якої є ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_6, Ленінський районний відділ у м. Запоріжжя Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановила:

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 7 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено частково: звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок загальною площею 57,80 кв. м, житловою площею 30,20 кв. м та земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_5 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 у загальній сумі 563105,20 грн.; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; в іншій частині в позові відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 18 листопада 2015 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 7 листопада 2013 року у даній справі змінено: в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № ZPDOGI0000003996 від 11 березня 2008 року, укладеним між ЗАТ «КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач ПАТ КБ «Приватбанк», і ОСОБА_6, станом на 28.08.2012року в загальній сумі 463300,07 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 181195,57 грн, заборгованості за відсотками - 196894,22 грн, заборгованість з пені - 85210,28 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки нерухомого майна № ZPD0GI0000003996 від 11 березня 2008 року, укладеного між ЗАТ «КБ «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 - житловий будинок, загальною площею 57,8 кв.м., житловою площею 30,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 17 листопада 2005року за реєстровим № 1-3226, та предмет іпотеки за цим же договором - земельну ділянку, площею 0,1500га за адресою АДРЕСА_1, на якій розташований зазначений житловий будинок і яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області 16 серпня 2006 року шляхом продажу вказаних предметів іпотеки з укладенням від імені Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50 код ЄДРПОУ 14360570) договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних підприємствах, організаціях, а також наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки, за початковими цінами: на житловий будинок, АДРЕСА_1, в сумі 252500,00 грн; на земельну ділянку АДРЕСА_1, - в сумі 84090,00 грн. Кошти, отримані від реалізації зазначеного майна спрямовано на погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором № ZPDOGI0000003996 від 11 березня 2008 року, укладеним між ЗАТ «КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач ПАТ КБ «Приватбанк», і ОСОБА_6 В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в незміненій частині залишені без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від червня 2016 року ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в позові з передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підстави, - невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 39 Закону України «Про іпотеку», статей 256, 257, 261 Цивільного Кодексу України та частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підтвердження зазначеної підстави заявником надано ухвалу Верховного Суду України від 2 червня 2010 року та постанови Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року у справах №6-1120цс15 і №6-340цс15, від 4 липня 2012 року у справі №6-58цс12 і від 6 листопада 2013 року у справі №6-443цс13.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції, погодився з висновками суду апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог з огляду на те, що наявність заборгованості за кредитним договором, забезпеченим іпотекою є доведеною, а дії банку щодо підвищення процентної ставки за кредитом є правомірними, оскільки таке підвищення було передбачено в договорі. Отже, відповідно до положень частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» суд апеляційної інстанції, визначивши початкову ціну предметів іпотеки відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку», зазначив в резолютивній частині рішення всі складові загального розміру боргу, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, та визначив суму боргу з урахуванням вимог закону щодо спеціальної позовної давності.

Разом з тим, у наданих для порівняння ухвалі Верховного Суду України від 2 червня 2010 року та постанові Верховного Суду України від 4 липня 2012 року у справі № 6-58цс12 суди визнали дії банку щодо підвищення процентної ставки неправомірними, оскільки таке підвищення не було передбачено умовами кредитного договору і зміна відсоткової ставки відбулась в односторонньому порядку без попередження про це позичальника, тобто в порушення умов договору.

У постановах Верховного суду України від 4 листопада 2015 у справах №6-1120цс15 року та №6-340цс15 суд направив справи на новий розгляд до суду першої інстанції, зокрема з тих підстав, що суди не встановили початкову ціну предмета іпотеки за процедурою, визначеною частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Постановою Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року справа №6-116цс13 про стягнення заборгованості за кредитним договором була направлена на новий розгляд до суду касаційної інстанції, оскільки судами не були враховані вимоги законодавства щодо застосування спеціальної позовної давності.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява є необґрунтованою, а тому в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5, правонаступником якої є ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_6, Ленінський районний відділ у м. Запоріжжя Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук