Постанова № 62356236, 25.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р. Справа № 922/1124/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача за первісним позовом - ОСОБА_1, за довіреністю №10/12-05 від 05 вересня 2016 року,

відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 20 грудня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2342 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 23 березня 2016 року у справі №922/1124/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Київ,

до Спільного українсько-російсько-англійське ТОВ "Славсант", с. Рафайлівка,

про стягнення 4 886 514,78 грн.

та за зустрічним позовом Спільного українсько-російсько-англійське ТОВ "Славсант", с. Рафайлівка,

до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Київ,

про визнання припиненим кредитного договору,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 березня 2016 року у справі №922/1124/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Макаренко О.В., суддя Присяжнюк О.О., суддя Шарко Л.В.) у первісному позові відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано припиненим кредитний договір №1-0001/13/22-ОVER від 30.08.2013р. та Додатковий договір №1 від 08.11.2013р. до нього, укладені між Спільним україно-російсько-англійським товариством з обмеженою відповідальністю "Славсант" та Публічним акціонерним товариством "Банк Форум", з 11.11.2015 року. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на користь Спільного україно-російсько-англійським товариством з обмеженою відповідальністю "Славсант" судовий збір за подання до суду зустрічного позову в розмірі 1378,00 грн.

Позивач за первісним позовом з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського Харківської області від 23 березня 2016 року у справі №922/1124/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Банк Форум" до СТ "Славсант" та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог СТ "Славсант" до ПАТ "Банк Форум". Судові витрати просить розподілити відповідно до вимог статті 49 ГПК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо достатності грошових коштів, наявних на рахунках відповідача за первісним позовом, для виконання в повному обсязі зобовязань за трьома кредитними договорами, оскільки не враховано нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період часу з дня звернення банку до суду з відповідними позовними заявами до дня проведення зарахування однорідних зустрічних однорідних вимог та не надано оцінку наданим розрахункам заборгованості.

Вважає, що заборгованість за кредитним договором станом на 19.02.2016р. СТ "Славсант" перед Банком складає 1 359 231,82 грн., що свідчить про невиконання відповідачем зобовязань за кредитним договором.

Крім того, зазначає, що судом не встановлено розміру заборгованості відповідача за первісним позовом за кредитним договором №1-0001/13/22-ОVER від 30.08.2013р. станом на час прийняття рішення та не враховано заборгованість за процентами про кредитному договору та пенею з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за простроченими кредитами та процентами відповідно до умов кредитного договору та вимог чинного законодавства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 травня 2016 року відхилено клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про поновлення строку на подання апеляційної скарги та повернуто апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 серпня 2016 року ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16 травня 2016 року у справі №922/1124/15 скасовано, справу передано на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Враховуючи рекомендації Вищого господарського суду України, судова колегія здійснює перегляд рішення суду першої інстанції та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2016 року прийняла апеляційну скаргу позивача за первісним позов до провадження; розгляд справи призначений на 04 жовтня 2016 року.

У додаткових письмових поясненнях від 03.10.2016р. (вх. №9932) позивач за первісним позовом, зокрема, зазначає, що з урахуванням заяви СТ "Славсант" про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість відповідача за первісним позовом, на його думку, складає 1 162 229,46грн., у зв'язку з чим відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання перед позивачем, а тому зобов'язання відповідача за кредитним договором не підлягають припиненню.

У запереченнях на апеляційну скаргу від 04.10.2016р. (вх. № 9970) відповідач за первісним позовом просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення господарського суду Харківської області від 23 березня 2016 року у справі №922/1124/15 залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на те, що позивачем неправомірно нараховані проценти за кредитним договором у період з 13.01.2015р. по 27.01.2016р. у зв'язку з відкликанням банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "БАНК ФОРУМ".

Крім того, на його думку, нарахування пені також здійснено неправомірно, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо введенню мораторію на нарахування пені.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2016 року у звязку з відпусткою судді Ільїна О.В. для розгляду даної справи №922/1124/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Камишевої Л.М., судді Івакіної В.О., судді Пелипенко Н.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. відкладено розгляд справи на 25.10.2016р. та запропоновано позивачу надати суду детальний розрахунок щодо суми заявлених вимог про стягнення грошових коштів (суми основної заборгованості, штрафних та фінансових санкцій із зазначенням періоду за який здійснено позивачем такий розрахунок).

21.10.2016 р. від апелянта надійшли уточнення до апеляційної скарги, в яких він просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23 березня 2016 року у справі №922/1124/15, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову СТ "Славсант" про визнання припиненим кредитного договору та передати справу до розгляду суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи це тим, що станом на час розгляду справи заборгованість СТ "Славсант" за кредитним договором №1-0001/13/22-ОVER від 30.08.2013р. в повному обсязі не погашена та продовжує збільшуватись, у звязку з чим, на його думку, справу в цій частині слід передати на розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, на виконання вимог ухвали апелянтом надано розрахунок заборгованості за договором № від 30.08.2016р. станом на 11.11.2015р. та виписку по банківським рахункам.

У призначене судове засідання представники сторін зявились.

Представник позивача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з урахуванням поданих уточнень та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 23 березня 2016 року у справі №922/1124/15 скасувати, задовольнити позовні вимоги та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом проти доводів апеляційну скарги заперечував та просив рішення господарського суду Харківської області від 23 березня 2016 року у справі №922/1124/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача за первісним позовом - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення учасників процесу, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", посилаючись на положення ст. ст. 16, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та ст. ст. 193, 230 ГК України, ст. ст. 46, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з СТ "Славсант" заборгованості за кредитним договором (Овердрафт) №1-0001/13/22-ОVER від 30.08.2013 р. у розмірі 1 571 512,14 грн., з яких простроченої заборгованості кредитних коштів у розмірі 970 935,10 грн., заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 17 641,31 грн. за період з 27.01.2016 р. по 01.03.2016 р., пені за простроченими процентами у розмірі 173 653,05 грн. за період з 03.09.2014 р. по 01.03.2016 р. та пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 409 282,68 грн. (з урахуванням заяви від 23.03.2016р., т.3, а.с. 101)

Водночас, СТ "Славсант", просить суд визнати припиненим кредитний договір №1-0001/13/22-ОVER від 30.08.2013 р. та Додатковий договір №1 від 08.11.2013 р. до нього, укладені між сторонами, з 11.11.2015 р. у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 ЦК України (з урахуванням заяви про уточнення заяви про зміну підстав позову від 23.03.2016 р., т. 3 а.с. 89)

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2013р. між ПАТ "Банк Форум" (кредитор) та СТ "Славсант" (позичальник) був укладений кредитний договір (Овердрафт) №1-0001/13/22-OVER (надалі - кредитний договір), зі змінами, внесеними Додатковим договором №1 до кредитного договору, який є його невід'ємною частиною (т. 1 а.с. 13-27).

Відповідно до п.1.1. кредитного договору кредитор зобов'язався на умовах, визначених договором, надавати позичальнику кредитні кошти на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом здійснення платежів з поточного рахунку позичальника №26002300259777 в Банку (надалі - поточний рахунок), згідно з розрахунковими документами позичальника на суму, що перевищуватиме фактичний (кредитовий) залишок на поточному рахунку (овердрафт), в межах визначеної (п.1.2.) граничної суми коштів (надалі - ліміт овердрафту), а позичальник зобов'язався вчасно погашати банку заборгованість за овердрафтом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.1.2. Додаткового договору №1 від 08.11.2013 р. до кредитного договору протягом всього періоду дії договору максимальна заборгованість позичальника за овердрафтом не може перевищувати ліміт овердрафту в сумі 7 500 000,00 грн., розрахований за внутрішньою методикою кредитора.

Відповідно до п.1.4. кредитного договору кінцевий термін, до настання якого (включно) здійснюється надання овердрафту та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом, встановлюється 29.08.2014 р.

Згідно з п. 1.5. кредитного договору період фактичного безперервного існування заборгованості за овердрафтом не може перевищувати 90 (дев'яносто) календарних днів, починаючи від дати надання овердрафту (п. 2.4. договору), але, в будь-якому разі, повинен спливати не пізніше кінцевого терміну, зазначеного в п.1.4. договору (період фактичного безперервного існування заборгованості за овердрафтом).

Відповідно до п.2.4. кредитного договору днем (моментом) надання овердрафту вважається день виникнення заборгованості за дебетом поточного рахунку позичальника на відповідну суму станом на кінець відповідного операційного дня кредитора, а моментом (днем) погашення заборгованості за овердрафтом вважається день зменшення заборгованості за дебетом поточного рахунку позичальника на відповідну суму (часткове погашення заборгованості за овердрафтом) або досягнення на поточному рахунку позичальника нульового чи кредитового залишку (повне погашення заборгованості за овердрафтом).

Сформоване дебетове сальдо на поточному рахунку позичальника при закриті операційного дня є сумою фактичної заборгованості позичальника за овердрафтом станом на відповідну дату (п.2.5. договору).

У пункті 3.1 Додаткового договору №1 від 08.11.2013 р. ліміт овердрафту та/або розмір процентів, встановлений згідно з п. 4.2 Договору, може переглядатися Кредитором щомісячно протягом строку дії Договору починаючи з січня 2014 року.

Розмір Ліміту овердрафту розраховується як 30% обсягу середньомісячних чистих надходжень за останні два місяця на поточний рахунок.

За наслідками перегляду Ліміту овердрафту, згідно з п. п. 3.1.4 цього договору, Кредитором може бути встановлена інша сума ліміту овердрафту, ніж та, що зазначена в п. 11.2 Договору, що підлягає застосуванню з 11 числа місяця, в якому здійснено перегляд ліміту овердрафту.

Пункт 3.1.2 після отримання повідомлення в якому кредитор, зокрема, встановив новий ліміт овердрафту менший за ліміт овердрафту понад 5%, позичальник зобовязаний в термін не пізніше 20 числа місяця перегляду погасити частину фактичної заборгованості за овердрафтом, на яку остання може перевищувати новий ліміт овердрафту.

Пункт 3.1.3 У разі непогашення позичальником різниці лімітів згідно з п. 3.1.2 договору, про що буде свідчити наявність станом на початок 21 (двадцять першого) числа місяця перегляду дебетового (відємного) сальдо за поточним рахунком (сальдо за відповідним рахунком обліку строкової кредитної заборгованості у випадках, передбачених пункт 2.9 Договору) в сумі, що перевищуватиме Новий ліміт овердрафту , кредитор в той самий день зупиняє надання овердрафту, а фактична сума заборгованості за овердрафтом вважається простроченою та цього дня переноситься на відповідний рахунок обліку простроченої кредитної заборгованості з нарахуванням збільшених процентів згідно з п. 4.5 Договору.

Згідно з п.4.2. Додаткового договору №1 від 08.11.2013 р. до кредитного договору за користування овердрафтом позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, що не залежить від кількості календарних днів фактичного безперервного існування заборгованості за овердрафтом, з можливим збільшенням їх розміру без укладення відповідного договору про внесення змін у випадках, передбачених договором, зокрема, внаслідок порушення позичальником відповідних своїх обов'язків тощо. Розмір фіксованої процентної ставки не залежить від кількості календарних днів фактичного безперервного існування заборгованості за овердрафтом і встановлюється в розмірі 19% (дев'ятнадцять цілих процентів) річних з щоквартальним переглядом згідно з п. 3.1. договору.

Відповідно до п.4.5. кредитного договору у разі перевищення позичальником періоду фактичного безперервного існування заборгованості за овердрафтом відповідно до п. п. 3.2.2. договору, від дати перенесення фактичної заборгованості за овердрафтом на відповідний рахунок обліку простроченої кредитної заборгованості (включаючи дату такого перенесення) кредитором нараховуються, а позичальником сплачуються проценти в розмірі, визначеному в п. 4.2. договору, збільшеному на 5 % (п'ять процентів) річних, до дати повного погашення простроченої заборгованості за овердрафтом, але не більше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати такого перенесення.

Згідно умов п.6.2.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний забезпечувати своєчасне та в повному обсязі повернення кредитних коштів шляхом погашення заборгованості за овердрафтом (п. п. 1.4., 1.5. договору), сплату процентів та комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків, завданих, зокрема, внаслідок невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх обов'язків за договором.

09.04.2014р. Банк повідомив позичальника про встановлення нового ліміту овердрафту в сумі 169 574,05грн. починаючи з 11.04.2014р. на підставі пункту 3.1 договору та необхідність погасити не пізніше 10.04.2014р. заборгованість за овердрафтом в сумі не менше 3 595 800,46грн.

11.04.2014р. Банком перенесено заборгованість у розмірі 3 763 874,51грн. за овердрафтом на відповідний рахунок обліку простроченої кредитної заборгованості. Вказане, підтверджується випискою по особовим рахункам. (т.1 а.с. 30).

11.11.2015р. відповідач за первісним позовом звернувся до банку із заявою №1715-01-02 про зарахування коштів, які знаходяться та поточних та вкладних рахунках СТ "Славсант" в рахунок загальної заборгованості СТ "Славсант" перед банком за наступними договорами:

Кредитний договір №1-0002/13/22-КL від 30.08.2013р., Кредитний договір №1-0021/13/22-КL від 08.11.2013р., Кредитний договір №1-0001/13/22-ОVЕR від 30.08.2013р.

29.01.2016р. позивач повідомив СТ "Славсант", що банком на підставі п.8 ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог позивача перед банком за договорами №1-0002/13/22-КL від 30.08.2013р., №1-0021/13/22-КL від 08.11.2013р. та кредитним договором №1-0001/13/22-ОVER від 30.08.2013р. у розмірі 28701571,74 грн.

Так, позивач звертаючись з позовом за первісним позовом до суду, зазначив, що станом на 14.01.2015 р. у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 886 514,78 грн., у тому числі прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 3 763 874,51 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 654 828,13 грн., пеня за простроченим кредитом в розмірі 409 282,68 грн. та пеня за простроченими процентами у розмірі 58 529,46 грн., що і стало підставою для звернення банку до господарського суду з первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом визнав факт існування простроченої заборгованості за кредитними коштами у розмірі 3 763 874,51 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 654 828,13 грн. за кредитним договором (станом на 14.01.2015 р.).

Разом з тим, вважає, що заборгованість є погашеною внаслідок проведення сторонами заліку зустрічних однорідних вимог 11.11.2015 р. відповідно до ст. 601 ЦК України.

При прийняті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, керуючись приписами 6, 11, 509, 526, 530, 549, 601, 610-612, 628, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 202, 203 Господарського кодексу України, ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", виходив з того, що сума вимог відповідача за первісним позовом до позивача за первісним позовом (банку) у розмірі 28 701 571,74 грн. є достатньою для повного погашення зобов'язань відповідача за первісним позовом за трьома вищезгаданими кредитними договорами на загальну суму 26 779 446,93 грн. (7003491,46 грн. + 4 424 380,44 грн. + 15 371 575,03 грн).

Враховуючи те, що зобов'язання відповідача за первісним позовом перед позивачем за кредитним договором №1-0001/13/22-OVER від 30.08.2013 р. є погашеними з 11.11.2015 р. на підставі ст. 601 ЦК України та ст. 202 ГК України, суд вважає зустрічний позов СТ "Славсант" правомірним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а первісний позов відповідно таким, у задоволенні якого слід відмовити повністю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За приписами ст.ст. 509, 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір (Овердрафт) №1-0001/13/22-OVER від 30.08.2013р. ), зі змінами, внесеними Додатковим договором №1 до кредитного договору, є кредитним договором, згідно якому, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Факт наявності заборгованості СТ "Славсант" за договором №1-0001/13/22-OVER від 30.08.2013 р. на момент із зверненням із позовом до суду першої інстанції в сумі 3 763 874,51 грн. за кредитом, в сумі 654 828,13 грн. по процентах за користування кредитом підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Відповідно до частини статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Однією з підстав припинення зобовязань є зарахування на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як вже було зазначено вище, відповідача за первісним позовом звернувся до банку із заявою від 11.11.2015р. №1715-01-02 про зарахування коштів, які знаходяться та поточних та вкладних рахунках СТ "Славсант" в рахунок загальної заборгованості СТ "Славсант" перед банком, а саме по наступним договорам: Кредитний договір №1-0002/13/22-КL від 30.08.2013р., Кредитний договір №1-0021/13/22-КL від 08.11.2013р., Кредитний договір №1-0001/13/22-ОVЕR від 30.08.2013р.

В матеріалах справи містяться докази про отримання банком такого листа.

Водночас, банк лише 29.01.2016р. листом за вих. №1254/2 повідомив позивача про те, що банком на підставі пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог позивача перед банком за договорами №1-0002/13/22-КL від 30.08.2013р., №1-0021/13/22-КL від 08.11.2013р. та кредитним договором №1-0001/13/22-ОVER від 30.08.2013р. у розмірі 28701571,74 грн.

Здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджується представниками обох сторін.

При цьому, судова колегія зазначає, що аналіз норм Закону України "Про системи гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема статті 46 цього Закону, надає підстави для висновку про те, що цей закон дозволяє неплатоспроможним банкам проводити зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації з дотриманням визначених законом обмежень, але він не встановлює жодних спеціальних вимог щодо моменту, з якого зарахування слід вважати таким, що відбулося.

Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 Господарського кодексу України, статтею 602 Цивільного кодексу України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Отже, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач вважає вказаний правочин недійсним, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо моменту здійснення такого зарахування 11.11.2015р.

Щодо доводів апелянта, що після здійснення зарахування заборгованість СТ "Славсант" за договором №1-0001/13/22-ОVЕR від 30.08.2013р. не погашена в повному обсязі, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом нарахована заборгованість станом на 14.01.2015р. у розмірі 4 886 514,78 грн., у тому числі прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 3 763 874,51 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 654 828,13 грн., пеня за простроченим кредитом в розмірі 409 282,68 грн. та пеня за простроченими процентами у розмірі 58 529,46 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірного нарахування позивачем пені за простроченим кредитом та процентів з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.610-611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014р. №1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014р. громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014р. з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що проводять (проводили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Зазначеним законом, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

На виконання статті 6 Закону Національний банк України направив всім банкам лист від 27.10.2014р. № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з частиною 5 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. № 405/2014, у період 14.04.2014р. до її закінчення (далі Перелік).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено с. Райфайлівка Антрацитівського району Луганської області, де проводив свою господарську діяльність відповідач за первісним позовом.

05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р. "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. № 1053-р."

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін і набрала законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Законодавець надав зворотню силу Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" з моменту прийняття Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. № 405/2014, ці заходи повинні діяти до їх скасування Президентом (ст.1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції). Перелік, де проводиться антитерористична операція, який був затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. (з урахуванням судових рішень) діяв до 28.07.2015р. до моменту прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 28.07.2015року по справі №К/800/19383/15 про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р.

Тобто, пеня на заборгованість по кредиту та на заборгованість на проценти є такою, що нарахована неправомірно.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Закріплене в статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним, носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону і з цієї причини не може бути відмовлено судом в захисті законного права відповідача.

Крім того, статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014р. №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Отже, проведення з 07.04.2014р. антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься с. Райфайлівка Антрацитівського району Луганської області (де до 19.01.2016р. було зареєстровано СТ "Славсант"), визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Враховуючи вищевикладене, норми статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Одночасно, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 11.04.2014 року по 14.04.2014 року у розмірі 5362,23 грн та пенї за несвоєчасне повернення процентів за період з 01.04.2014 року по 14.04.2014 року на загальну суму 315,57 грн. (т.1 розрахунок, а.с. 10-12) нарахована позивачем правомірно та у відповідності до чинного законодавства.

Щодо основної суми заборгованості та суми нарахованих процентів, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було зазначено, факт заборгованості за кредитом у розмірі 3763874,51грн. підтверджується матеріалами справи та визнано відповідачем.

Разом з тим, позивачем нарахована станом на 14.01.2015р. прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 654 828,13 грн. та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, прострочена заборгованість за нарахованими процентами за період з 21.07.2015р. по 01.03.2016р. 17 641,31 грн.

Оскільки, судом першої інстанції встановлено, що зарахування відбулось 11.11.2015р., то заборгованість за нарахованими процентами має обраховуватись станом на 11.11.2015р.

З наданого до суду апеляційної інстанції позивачем розрахунку заборгованості станом на 11.11.2015р. вбачається, що банком нарахована СТ "СЛАВСАНТ" загальна сума заборгованості без штрафних санкцій у розмірі 5 008 445,03 грн., з яких основна сума заборгованості у сумі 3 763 874,51 грн. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 1 244 570,52 грн.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем процентів за користування кредитом з дня відкликання банківської ліцензії 13.06.2014р., оскільки ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає завершення банківської діяльності банку закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; водночас нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Отже, ні Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ні іншими законодавчими актами не передбачено припинення зобов'язання сторін за кредитним договором у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури стосовно банку.

Тобто, наведена правова норма не містить імперативного припису щодо припинення нарахування банком відсотків (процентів) з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку.

Крім того, умови кредитного договору №1-0001/13/22-OVER від 30.08.2013 р. не містять підстави припинення нарахування відсотків інакше, ніж у зв'язку з повним погашенням заборгованості по кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2015 року у справі № 910/5627/15-г, від 25 березня 2015 року у справі № 924/1432/14, від 19 жовтня 2016 року у справі № 902/92/16.

За таких обставин, заборгованість відповідача за кредитним договором №1-0001/13/22-OVER від 30.08.2013 р. станом на момент зарахування становить 5 008 445,03 грн.

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта, що грошових коштів недостатньо внаслідок погашення заборгованості за іншими кредитними договорами, укладеними між СТ "Славсант" та ПАТ "Банк Форум", виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 11.03.2015р. по справі №922/931/15, яке набрало законної сили, стягнуто з СУРА ТОВ "Славсант" на користь ПАТ "Банк Форум" за кредитним договором №1-0002/13/22-KL від 30.08.2013р. прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 12000000,00грн., прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 2006137,01 грн. та пеню за кредитом та процентами у розмірі 1345438,02 грн. (всього 15351575,03 грн.)

Крім того, рішенням господарського суду від 15.05.2015р. у справі №922/928/15, зміненим частково постановою Донецького господарського суду від 30.09.2015р., стягнуто з Спільного українсько-російсько-англійського ТОВ "Славсант" на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість кредитним договором №1-0021/13/22- KL від 08.11.2013 р. в розмірі 7003491,46 грн., в тому числі заборгованість по кредиту у розмірі 6000000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 1003068,51 грн., пеню за несвоєчасне повернення нарахованих процентів у розмірі 422,95 грн.

Апелянт, зокрема, зазначає, що за кредитним договором № 1-0002/13/22-KL від 30.08.2013р. зарахування здійснено на суму 16 366 898, 78грн. та за кредитним договором №1-0021/13/22-КГ від 08.11.2013р. - на суму 8 183 449,38 грн.

В підтвердження своїх доводів апелянтом надано розрахунок заборгованості за вказаними кредитними договорами станом на 02 березня 2016 року, відповідно до якого за кредитним договором №1-0002/13/22-КL від 30.08.2013р. рахується заборгованість суми пені за простроченим кредитом та процентами у розмірі 1345438,02 грн., та за кредитним договором №1-0021/13/22-КL від 08.11.2013р. за яким рахується заборгованість суми пені за простроченим кредитом та процентами у розмірі 672719,08 грн. (т. 3 а.с. 206-210).

Проте, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на розрахунок заборгованості, оскільки як вже було зазначено у цій постанові, до цих правовідносин підлягають застосуванню положення статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2016р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016р., визнанні припиненими укладені між СТ "Славсант та ПАТ "Банк Форум" кредитні договори №1-0002/13/22-КL від 30.08.2013р. та №1-0021/13/22-КL від 08.11.2013р. з 16.11.2015р., у звязку з чим позивачем неправомірно обрано період нарахування такої заборгованості.

Надаючи правову оцінку обставинам справи щодо визнання припиненим договору №1-0001/13/22-OVER від 30.08.2013 р., колегія суддів зазначає наступне.

З аналізу статті 598 та 601 Цивільного кодексу України вбачається, що зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги є підставою для припинення зобовязання. При цьому, зобовязання можуть бути припинені частково або повністю.

Також, відповідно до частини 1 статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Заперечуючи проти припинення даного договору, апелянт, зокрема, посилався на часткове припинення зобовязань, оскільки заборгованість за договором не погашена в повному обсязі, у звязку з чим договір не може бути визнано припиненим.

Разом з тим, з урахування встановлених обставин у цій справі, судова колегія встановила, що до заліку однорідних зустрічних вимог увійшла заборгованість за кредитним договором №1-0001/13/22-ОVER від 30.08.2013 р. на загальну суму 5 014 122,83 грн., яка складається з заборгованість за кредитом у розмірі 3 763 874,51 грн., заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 1 244 570,52 грн. станом на 11.11.2015р., пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 11.04.2014 року по 14.04.2014 року у розмірі 5362,23 грн та пені за несвоєчасне повернення процентів за період з 01.04.2014 року по 14.04.2014 року на загальну суму 315,57 грн.

Тобто, вищевказана сума вимог відповідача за первісним позовом до позивача за первісним позовом (банку) у розмірі 28 701 571,74 грн. є достатньою для повного погашення зобов'язань відповідача за первісним позовом за трьома вищезгаданими кредитними договорами на загальну суму 27 369 189, 32 (15 371 575,03 грн. +7003491,46 грн. + 5 014 122,83 грн.).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що зобовязання СТ "Славсант" за договором №1-0001/13/22-ОVER від 30.08.2013 р. є припиненими 11.11.2015р. відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення зустрічних позовних вимог та відповідно про відмову у задоволенні первісного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у звязку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області 23 березня 2016 року у справі №922/1124/15 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23 березня 2016 року у справі №922/1124/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 31.10.2016р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.