Постанова № 62356235, 26.10.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року Чернігів Справа № 825/1691/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Воєдило Л.П.,

представників позивача - Мойсієнко Н.О., Самоненко О.В.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, третя особа - Управління житлово - комунального господарства Чернігівської міської ради про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Державна фінансова інспекція в Чернігівській області (далі - ДФІ в Чернігівській області) звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4), третя особа - Управління житлово - комунального господарства Чернігівської міської ради (далі - Управління ЖКГ Чернігівської міської ради), в якому просить стягнути з відповідача до місцевого бюджету м. Чернігова грошові кошти у сумі 44 325,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ДФІ в Чернігівській області було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Управління ЖКГ Чернігівської міської ради за період з 01.02.2014 по 31.01.2016.

В ході ревізії, проведено зустрічну звірку документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків що здійснювались між КП «Зеленбуд» Чернігівської міської ради та Управлінням ЖКГ Чернігівської міської ради для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку установи, що контролюється, за період з 01.02.2014 по 01.02.2016. Звіркою встановлено що до виконання робіт з косіння трави КП «Зеленбуд» було залучено ФОП ОСОБА_4, яким до актів виконання робіт за 2014 рік включено в складі загальновиробничих витрат єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 44661,00 грн. Відповідно до листа Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 06.05.2016 № 1462/10/25-01-13-02-10 за 2014 рік ФОП ОСОБА_5 нараховано та перераховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7723,01 грн.

Таким чином, до актів форми Кб-2в, в складі загальновиробничих витрат включено суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 36937,99 грн. фактична сплата та нарахування якого не підтверджено документально (різниця між 44661,0 грн (включено до актів форми Кб-2в) та 7723,01 грн (нараховано та сплачено до бюджету фактично).

На підставі акта ревізії, ДФІ в Чернігівській області, у відповідності до вимог п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ, зі змінами, Управлінню ЖКГ Чернігівської міської ради було направлено вимогу від 06.06.2016 №25-06-18-14/3703 щодо усунення порушень законодавства, однак остання, в частині стягнення з ФОП ОСОБА_4 коштів в сумі 44325,58 грн. на сьогоднішній день залишається не виконаною.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, надав до суду письмові заперечення, в яких виклав свою позицію проти доводів позивача. Також вказав, що в разі існування факту несплати відповідачем належної суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ДФІ в Чернігівській області мало передати матеріали перевірки до органу доходів та зборів, для вжиття відповідних заходів. Тому вважає, що позов від Державної фінансової інспекції у Чернігівській області є юридично безпідставним та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові пояснення в яких просив розглянути справу за відсутності представника Управління ЖКГ Чернігівської міської ради. Також вказав, що відповідно до положень Цивільного кодексу України контроль з боку Управління ЖКГ Чернігівської міської ради за виконанням договору субпідряду, укладеного між Комунальним підприємством «Зеленбуд» (генпідрядником) та ФОП ОСОБА_4, в частині кількості найманих субпідрядником працівників, розміром їх заробітної плати, здійснення ним будь-яких перерахувань (податків, зборів, внесків), виходить за рамки договору. Крім того, Управління ЖКГ Чернігівської міської ради не має повноважень щодо проведення перевірки сум, задекларованих ФОП ОСОБА_4 у звітах, поданих до органів Державної фіскальної служби та Пенсійного фонду України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 13.01.2014 між Управлінням ЖКГ Чернігівської міської ради та комунальним підприємством «Зеленбуд» Чернігівської міської ради за результатом проведеної процедури відкритих торгів було укладено договір № 2 на надання послуг з «Косіння трави» (а.с. 82-84).

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, між КП «Зеленбуд» та ФОП ОСОБА_4 укладено договори підряду та додаткові угоди, предметом яких є виконання робіт з викошування газонів в парках, скверах, вулицях м. Чернігова. Також вказаними договорами була встановлена ціна та умови оплати роботи.

Відповідно до пункту 1.2.4.2 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Чернігівській області на I квартал 2016 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 15.02.2016 № 50, проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Управління ЖКГ Чернігівської міської ради за період з 01.02.2014 по 31.01.2016, результати якої відображено у акті ревізії від 19.05.2016 № 25-06-21/4 (а.с.8-35).

Як вбачається з матеріалів справи, у ході здійснення вищевказаного контрольного заходу ДФІ в Чернігівській області, проведено зустрічну звірку документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків що здійснювались між КП «Зеленбуд» Чернігівської міської ради та Управлінням ЖКГ Чернігівської міської ради, за період з 01.02.2014 по 01.02.2016.

Звіркою встановлено що до виконання робіт з косіння трави КП «Зеленбуд» було залучено ФОП ОСОБА_4, яким до актів виконання робіт за 2014 рік включено в складі загальновиробничих витрат єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 44661,00 грн.

Оскільки відповідно до листа Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 06.05.2016 № 1462/10/25-01-13-02-10 за 2014 рік ФОП ОСОБА_5 нараховано та перераховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7723,01 грн., тому позивачем зроблено висновок, що до актів форми Кб-2в, в складі загальновиробничих витрат ФОП ОСОБА_5 включено суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 36937,99 грн. фактична сплата та нарахування якого не підтверджено документально (різниця між 44661,0 грн (включено до актів форми Кб-2в) та 7723,01 грн (нараховано та сплачено до бюджету фактично).

ДФІ в Чернігівській області встановлено, що вказані суми не уточнені Управлінням ЖКГ Чернігівської міської ради на стадії взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт на підставі даних про фактичні величини цих витрат по кожному об'єкту, чим порушено вимоги п. 4.3.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013, п. 3 додатку 1 до Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджені наказом Мінрегіонбуду України від 31.12.2010 № 573, абзацу 1 п. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-УІ, чим завищено вартість виконаних робіт на суму 44325,58 грн з урахуванням податку на додану вартість, та завдано збитків загальному фонду міського бюджету в сумі 44 325,58 грн.

06.06.2016 ДФІ в Чернігівській області на адресу позивача направлено вимогу №25-06-18-14/3703 «Щодо усунення порушень законодавства» зі строком зворотного інформування до 06.09.2016 (а.с.45).

Оскільки, кошти у сумі 44325,58 грн до місцевого бюджету повернуті не були, ДФІ в Чернігівській області звернулась з позовом до суду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу здійснення ДФІ в Чернігівській області державного фінансового контролю з використання бюджетних коштів, а відтак врегульовані Законом України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XI), а також Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення № 499/2011).

Так, у відповідності до статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з Положенням № 499/2011 Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходи щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення № 499/2011).

Відповідно до пункту 6 Положення № 499/2011 Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Також, Положенням № 499/2011 установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-XII, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно зі статтею 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються чи перевіряються.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано право здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства підконтрольною установою пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень. При цьому для виникнення у ДФІ права на пред'явлення вимоги про усунення порушень необхідним є наявність певних фактів: проведення ревізії, складання акта за результатами такої ревізії, формулювання вимог із фіксацією виявлених порушень.

Відповідно до вимоги щодо усунення порушень законодавства від 06.06.2016 №25-06-18-14/3703 вказано, що в порушення п. 4.3.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013, п. 3 додатку 1 до Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджені наказом Мінрегіонбуду України від 31.12.2010 № 573, абзацу 1 п. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-УІ, в актах форми Кб-2в, в складі загальновиробничих витрат включено суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 36937,99 грн. фактична сплата та нарахування якого не підтверджено документально (різниця між 44661,0 грн (включено до актів форми Кб-2в) та 7723,01 грн (нараховано та сплачено до бюджету фактично). Чим завищено вартість виконаних робіт на суму 44325,58 грн., з урахуванням податку на додану вартість.

Даючи правову оцінку вказаним порушенням, як підставам для стягнення з ФОП ОСОБА_4 коштів в сумі 44325,58 грн. суд звертає увагу на наступне.

Так, п.4.3.2. ДСТУ-Н Б Д. 1.1-3:2013 вказує, що обчислення загальновиробничих витрат у складі ціни пропозиції учасника конкурсних торгів та при проведенні взаєморозрахунків виконується з використанням Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт та додатку А.

Разом з тим, відповідно до п.1.1. ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013, цей стандарт установлює основні правила з визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування.

Цей стандарт носить обов'язковий характер при визначенні вартості будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії (п. 1.2 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013).

Виходячи із суті предмету договору, що був укладений між КП «Зеленбуд» та ФОП ОСОБА_4 щодо підряду косіння трави, це не є сфера будівництва, а отже норми вищенаведеного ДСТУ не можуть застосовуватись до даних правовідносин.

Що стосується посилань на п.3 додатку 1 Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджені наказом Мінрегіонбуду України від 31.12.2010 № 573, то відповідно до вказаного пункту до складу елемента «Відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» включаються суми на: загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; інші соціальні заходи.

База нарахування, порядок нарахування, обчислення, сплати та розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування єдиного внеску визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Разом з тим, відповідно до розділу 1 Методичних рекомендацій, вказується, що Методичні рекомендації призначені для використання при формуванні виробничої собівартості будівельних, монтажних, реставраційних, пусконалагоджувальних та ремонтно-будівельних робіт (далі - будівельно-монтажні роботи) під час спорудження нових об'єктів, реконструкції, реставрації та ремонту об'єктів (далі - будівництво) як підрядним, так і господарським способами. Методичні рекомендації можуть застосовуватись будівельними організаціями незалежно від форм власності й підпорядкування, відокремленими виробничими підрозділами, що виконують будівельно-монтажні роботи.

Формування виробничої собівартості робіт (продукції, послуг) відокремлених виробничих підрозділів будівельної організації, діяльність яких належить до інших галузей або видів економічної діяльності (проектно-вишукувальна, науково-дослідна діяльності, виробництво будь-яких видів промислової або іншої продукції, транспортні перевезення тощо), здійснюється на засадах, визначених відповідними галузевими методичними рекомендаціями.

Отже, суд приходить до висновку про неможливість посилання позивачем на порушення п.3 додатку 1 Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, оскільки вони не поширюється на правовідносини, що виникли на підставі договору з надання послуг по косінню трави.

Відповідно до абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску, зокрема, є: роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані робити (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно з ч.2 ст. 5 вказаного Закону, взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2 - 14 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Таким чином, збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, входить до компетенції органів доходів та зборів, які, в разі виявлення порушень щодо його сплати, надсилають боржнику відповідну вимогу про сплату заборгованості. Інформації щодо наявності у відповідача заборгованості по сплаті єдиного внеску позивачем суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_4 до міського бюджету м. Чернігова грошових коштів у сумі 44 325,58 грн. та задоволення позовних вимог ДФІ в Чернігівській області.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачає частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...».

Вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява № 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Чернігівській області відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Д'яков